ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "20" вересня 2006 р.  

12 год. 55 хвил.              Справа № АС-27/520-06

вх. № 9444/1-27

Суддя господарського суду Харківської області Мамалуй О.О.

за участю секретаря судового засідання Макаровських А.С.

представників сторін :

позивача – Войтенко О.М. – представника (за дорученням)

відповідача  - Іванюк О.В. – представника (за дорученням)

по справі за позовом  СТГО "Південна залізниця" Лозівська дистанція сигналізації та зв'язку, м. Лозова, Харківська область   

до  УПФУ в Лозівському районі, м. Лозова, Харківська область  

про визнання акту недійсним  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Статутне територіально-галузеве об’єднання “Південна залізниця”, звернувся до суду з позовом до УПФУ в Лозівському районі Харківської області (в Лозівському районі знаходиться Лозівська дистанція сигналізації та зв’язку позивача) та просить визнати недійсним рішення відповідача №543-М від 24.07.06р. "Про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески" на суму 41267,88грн (Сорок одна тисяча двісті шістдесят сім грн 88коп.).

Крім того позивач прохає скасувати вимогу відповідача про сплату боргу від 06.07.2006р. №Ю-504 на суму 13438,35 грн.

Відповідач – УПФУ в Лозівському районі Харківської області у відзиві на позовну заяву та представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на матеріали перевірки. Представник відповідача вказує, що перевірку проведено у відповідності до приписів діючого законодавства, висновки перевірки ґрунтуються на фактичних даних, а рішення та вимога цілком відповідають чинному законодавству України, у зв’язку з чим прохає відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справа розглядалася на підставі процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Надані документи свідчать, що Рішення УПФУ в Лозівському районі від 24.07.2006р. №543-м про застосування фінансових санкцій за заниження страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, та вимога про сплату боргу від 06.07.2006р. № Ю-504 були ухвалені відповідачем на підставі акту перевірки правильності обчислення і сплати Лозівської дистанцією сигналізації та зв'язку внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 31.10.2005р. № Ю 238-м. Перевірку було проведено головним спеціалістом відділу надходження доходів Шостак Ю.О., згідно Національного плану перевірок, за період з 01.01.02 р. по 20.10.05 р.

В результаті перевірки встановлено заниження підприємством у 2004-2005 роках у звітності до УПФУ (рядок 1.1 додатку 23) показника "загальна сума фактичних витрат на оплату праці та інших виплат, пов'язаних з відносинами трудового найму” на суми доходу у негрошовій формі працівників залізниці у вигляді надання безкоштовного проїзду в розмірі 41267,88грн., в результаті чого підприємству донараховані внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суму 13438,35грн.

Для роботодавців страхові внески до солідарної системи, згідно ч. 1 ст. 19 Закону, нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Статтею 2 Закону України „Про оплату праці" визначено :

·          основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки) та відрядних  розцінок для робітників і посадових окладів для службовців;

·          додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи й винахідництво та за особливі умови праці, котра включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

·          інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства або виплачені понад установлені зазначеними актами норми.

Нормативним документом, прийнятим відповідно до Закону України „Про оплату праці", який визначає складові фонду оплати праці є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713.

Для застрахованих осіб розміри страхових внесків встановлені за ставками 1-2% сум доходу у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового поговору, що включаються до складу загального оподатковуваного доходу.

Відповідно до п.п. 2.2.10 роз. 2 Інструкції зі статистики заробітної плати витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту та міського електротранспорту належать до фонду оплати праці у складі додаткової заробітної плати. Тому, у разі надання таких квитків працівникам, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, страхові внески нараховуються та утримуються на загальних підставах.

Згідно ч. 6 ст. 18 Закону законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, зазначені виплати в сумі 41267,88 грн. включені відповідачем під час перевірки, до бази для нарахування страхових внесків за такими критеріями :

·          така виплата належить до фонду оплати праці відповідно до ст. 2 Інструкції
зі статистики заробітної плати;

·          така виплата обкладається податком з доходів фізичних осіб відповідно до
Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб".

За актом перевірки відповідно до Закону донараховані страхові внески в сумі 13438,50 грн., виходячи з розміру, що діяв на день нарахування виплат (доходу).

В своїх запереченнях проти здійснених нарахувань позивач посилається на п.1 Інструкції де зазначено, що "Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування" та на Лист Держкомстату від 23.08.2004р. № 01-3-01-9/126, в якому наводиться роз'яснення щодо методології визначення показників "фонд оплати праці1' та "витрати на оплату праці" при здійсненні контролю первинних звітів державних статистичних спостережень.

У Листі Держкомстат пояснює, що показник "витрати на оплату праці" є складовим показника "операційні витрати з реалізованої продукції, робіт, послуг". За даним показником відображаються витрати на оплату праці працівників що пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг). Методологія формування даного показника регламентується нормативними документами з питань ведення бухгалтерського обліку. Базові складові показників "фонд оплати праці" та "витрати на оплату праці" є спільними. Однак враховуючи економічний зміст цих показників, їх значення можуть мати відхилення (додатні або від'ємні). За рахунок обліку за показником "витрати на оплату праці", крім витрат, які належать до фонду оплати праці, обліковуються також витрати підприємства на оплату перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворюванню або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві; суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору; надбавки до тарифних ставок і посадових окладів працівників за роз'їзний характер робіт, тобто ті витрати, які згідно Інструкції зі статистики заробітної плати належать до Інших виплат, що не входять до фонду оплати праці. В той же час, за рахунок обліку за показником "фонд оплати праці" обліковуються виплати працівникам заробітної плати, премій, матеріальної допомоги за рахунок внесків інших підприємств, установ, організацій, згідно договорів між підприємствами про надання робочої сили; суми виплачені при виконанні робіт вахтовим методом; витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівників залізничного... транспорту та інші. Отже згідно Листа Держкомстату, на який посилається підприємство, витрати з надання безкоштовного проїзду належать ідо фонду оплати праці.

Позивач в червні та липні 2004року відображав суми витрат, пов'язаних з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту по кредиту рахунку 661 "Розрахунки за заробітною платою" та дебету рахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності", але ніякі внески, крім податку з доходів фізичних осіб, з цих сум не утримувались та не нараховувались.

В вересні 2004року усім структурним підрозділам Укрзалізниці надійшло роз'яснення, в якому зазначено, що згідно Тимчасового порядку обліку виданих безкоштовних квитків на залізничному транспорті для особистих потреб від 13.04.04р. №86-Ц вартість безкоштовного проїзду в бухгалтерському обліку не відображається на субрахунку 661 „Розрахунки за заробітною платою", не включається до складу фонду заробітної плати і не являється базою для нарахування та утримання внесків до Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов'язкового соціального страхування, тому як ці витрати не являються фактичними витратами на оплату праці та згідно п.4.2.9 закону України "Про оподаткування доходів фізичних осіб" підпадають під визначення "додаткового блага". Але згідно ст.4 цього ж Закону дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо входить до складу загального оподатковуваного доходу. Та оскільки для працівників залізниці це є дохід у негрошовій формі, то об'єкт оподаткування визначається з урахуванням коефіцієнта 1,14943. Тобто самим Тимчасовим порядком обліку виданих безкоштовних квитків на залізничному транспорті встановлено, що надання безкоштовного проїзду залізничникам - це дохід працівника у негрошовій формі.

Так як, згідно частини першої статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески для роботодавця нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної І додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, а згідно частини другої статті 19 Закону страхові внески для застрахованих осіб нараховуються на всі суми сукупного оподатковуваного доходу(прибутку), - витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного... транспорту підлягають оподаткуванню внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно п.6 ч.2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати І сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. За приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, згідно п.З ч,9 ст. 106 Закону, застосовується фінансова санкція у розмірі всієї суми прихованої(заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями   4, 8, 17, 50, 94, 161- 163 , 164-167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанови суду першої інстанції повністю або частково.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанову по даній справі в повному обсязі виготовлено 25.09.2006р. о 12-00 год.

Суддя                                                                                            Мамалуй О.О.