ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  12.05.11                                                                                         Справа №  13/5009/1960/11

  Суддя     Серкіз В.Г.

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕРРА-ФОРУМ”, м. Запоріжжя

до відповідача: Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення  32 226 грн. 90 коп.

Суддя  Серкіз В.Г.                                                     

Представники :

Від позивача:  ОСОБА_2, дов. б/н від 01.07.2010 р.

Від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕРРА-ФОРУМ”, м. Запоріжжя до суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя про стягнення 31 797 грн. 60 коп. заборгованості за договором оренди майна від 09.07.2010р. № 27/10 та 429 грн. 30 грн. пені.

12.05.2011 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги викладені у позові та просить суд стягнути з відповідача 31 797 грн. 60 коп. заборгованості за договором оренди майна від 09.07.2010р. № 27/10 та 429 грн. 30 грн. пені.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив та витребувані докази суду не надіслав, його представник у судове засідання 12.05.2011р. не з’явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, але проігнорував виклик до суду. Клопотання про розгляд справи без його участі не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав  і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного  та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання  доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз’яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання  запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” –неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи –подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання  стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі,  вважаються  повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу.

Неявка  відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Визнавши, що спір може бути розглянутий за наявними матеріалами у справі, без участі представника відповідача, суд заслухавши представника позивача,

В С Т А Н О В И В:

09.07.2010 року між ТОВ “ТЕРРА-ФОРУМ”, м. Запоріжжя (орендодавець) та СПД - ФО ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди № 27/10.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає орендареві, а орендар бере у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, розташованого на 1 поверсі 4-поверхового будинку в м. Запоріжжі по вул. Новобудов, 9 (корпус 4-5), загальною площею 123 кв.м.

Згідно з п. 2.1 договору передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна, але не пізніше 3 днів з моменту підписання сторонами договору.

12.07.2010 р., згідно акту прийому-передачі частина нежилого приміщення була передана у оренду орендарю.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін і перераховується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що орендна плата за місяць оренди майна становить 8,00 грн. за 1 кв.м. орендованого приміщення. Орендна плата за місяць оренди майна за 123 кв.м. всієї орендованої площі становить 984,00 грн.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з п. 6.1.3 договору оренди відповідач зобов’язується вчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Позивач у повному обсязі виконав умови договору оренди від 09.07.2010 р. № 27/10.

В порушення умов договору СПД - ФО ОСОБА_1, за період з 12.07.2010 р. по 31.03.2011 р. суму орендної плати у розмірі 8 951 грн. 03 коп. не було сплачено

Крім того, не сплаченими відповідачем залишаються витрати на утримання майна, плату за комунальні послуги та витрати на електроенергію, на загальну суму 22 846 грн. 57 коп., що підтверджується актами здачі-прийняття за вказаний період.

Отже, у зв’язку з несплатою відповідачем орендної плати, витрат на утримання майна, плати за комунальні послуги та витрат на електроенергію, за період з 12.07.2010 р. по 31.03.2011 р., що є порушенням умов договору, заборгованість відповідача перед позивачем склала 31 797  грн. 60 коп.

06.04.2011 р. позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення-вимогу № 116/1 про сплату відповідачем  31 797  грн. 60 коп. заборгованості за договором.

Вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 286 ГК України передбачено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків  своєї господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності  конкретних вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини сторін врегульовано договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за  договором найму (оренди)  наймодавець  передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з СПД - ФО ОСОБА_1 31 797 грн. 60 коп. заборгованості за договором оренди майна від 09.07.2010р. № 27/10 обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 429 грн. 30 коп. пені.

Відповідно до п. 8.2 договору за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за договором, орендар сплачує орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 11 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з  ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір  пені  не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Відповідно до договору пеня у розмірі 429 грн. 30 коп. позивачем заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї  вини  доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з  Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕРРА-ФОРУМ” (69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 9, код ЄДРПОУ 36911830, р/р 26001310070801 у філії АБ "Південний" в м. Запоріжжя, МФО 313753)   31 797 (тридцять одна тисяча сімсот дев’яносто сім) грн. 60 коп. заборгованості за договором оренди майна, 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. 30 грн. пені, 322 (триста двадцять дві) грн. 27 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  Видати наказ.

Заходи забезпечення позову, щодо накладення арешту на майно, що належить  відповідачу - Суб’єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на суму позовних вимог  у розмірі   32 226  грн.  90  коп., вжиті ухвалою господарського суд Запорізької області від 19.04.2011 р. скасувати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 12.05.2011р.

Суддя                                                                                       В.Г. Серкіз