Головуючий у 1 інстанції - Агевич К.В.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2011 року           справа №2а-921/11/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Нікуліна О.А.

суддів  Радіонової О.О. ,  Жаботинської С.В.

розглянувши у  порядку  письмового провадження  апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року по справі № 2а-921/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-С2» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання дій протиправними,-

          В С Т А Н О В И  Л  А :

           У січні 2011 року позивач   звернувся з  адміністративним позовом  до  суду до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання дій протиправними.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року по справі № 2а-921/11/1270 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-С-2» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання дій протиправними задоволено, а саме:

визнано незаконними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську щодо проведення невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-С-2»;

визнано незаконними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську щодо складання акту перевірки «Про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-С-2» з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.08.2010 по 31.08.2010» від 31.12.2010 №935/23/35554237;

          З  постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся  з апеляційною скаргою на неї,  в якій  зазначено, що суд  першої інстанції  порушив  норми матеріального та процесуального  права внаслідок чого   неправильно  вирішив   справу, вважає, що  постанова підлягає скасуванню.

           Заслухавши доповідь  судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів  дійшла   висновку,  що  апеляційна скарга   підлягає   задоволенню.

          Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції   виходив  з наступного.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” втратив чинність.  

           У  зв’язку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податку виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України застосуванно   норми Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.

Товариство  з обмеженою відповідальністю «Тітан-С-2» зареєстровано Виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.11.2007 року. Згідно довідки ЄДРПОУ №288785 серії АА, підприємство значиться в реєстрі підприємств та організацій України, знаходиться на обліку в Ленінській МДПІ у М.Луганську (довідка Форми №4-ОПП) та має Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100276372.

Відповідач, Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХХІІ від 04.12.1990 повноваження.

Згідно з п.1 ч.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року (N509-XII) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право   здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України (ч.2 ст. 19) та аналогічним вимогам ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Суд вважав, що невиїзна документальна перевірка Позивача яка оформлена актом від 31.12.2010 №935/23/35554237 (а.с.19-27) проведена відповідачами з порушенням вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Пунктом 4 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що органи державної податкової служби мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків.

Відповідно до положень п.1.11 розділу 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 N327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205 у разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання для проведення невиїзної документальної перевірки протягом десяти днів після отримання письмового запрошення органу податкової служби складається акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби.

З огляду на вищенаведені норми, провести невиїзну документальну перевірку, у разі якщо орган державної податкової служби скористався своїм правом на запрошення платника податків для проведення перевірки, можливо лише після закінчення десяти робочих днів з моменту направлення запрошення та після спливу десятиденного строку з моменту отримання запрошення платником податків. Відповідачем не надано  до матеріалів справи запрошення на проведення перевірки позивача, в той час як представник позивача зазначав, що позивачу стало відомо про проведення даної перевірки вже після ії проведення і ніяких запрошень він не отримував, а невиїзну документальну перевірку відповідачем проведено 31.12.2010, тому суд вважав, що  проведення вказаної вище перевірки було здійснено відповідачем з порушенням вищезазначених норм.

Підпунктом 7.8.1 п.7.8. ст.7 Законом України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР передбачено, що для подання податкової декларації з податку на додану вартість встановлено податковий період один календарний місяць.

Відповідно до пп. "а" пп.4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Приписами підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що орган державної податкової служби здійснював 31.12.2010 невиїзну документальну перевірку правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість наданих до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську товариством з обмеженою відповідальністю «Титан-С-2» за період з 01.08.2010 по 31.08.2010, тобто більш ніж 3 місяці після надання декларацій.

Суд  дійшов висновку, що невиїзна документальна перевірка позивача за податковий період серпень 2010 року проведена з порушенням 30-ти денного строку.

Відповідачем в акті перевірки (а.с. 20) зазначено, що «Титан-С-2» " не знаходиться за юридичною адресою, про що складено акт не встановлення місцезнаходження «Титан-С-2» від 16.12.2010 № 263 та від 28.12.2010 № 1419.

Цей висновок є лише припущенням відповідачів, оскільки не підтверджений допустимими та достатніми доказами, ґрунтується лише на відсутності інформації  у контролюючого органу.

Згідно до ч.1 ст.16 та ч.1 ст.20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року (N755-IV)  з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців створено Єдиний державний реєстр, відомості з якого є відкритими і загальнодоступними.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року (N755-IV) визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.02.2011 №2844445 (а.с. 73-74) зазначено, що місцезнаходженням ТОВ «Титан-С-2» є Луганська область, м. Луганськ, Ленінський район, вул. Чайковського, 72, та те, що зазначені відомості про юридичну особу підтверджено. Також в матеріалах справи містяться копії листів відповідача до позивача надані представником відповідача № 51152/23 від 10.11.2010 та № 11064/23-223 від 22.10.2010 з відмітками про отримання відповідно 11.11.2010 та 22.10.2010 директором «Титан-С-2» Полковніковим О.С. В матеріалах справи містится Постанова Луганського окружного адміністративного суду від 31.01.2011 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-С-2» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 12.11.2010 №0001842310/0, яке свідчить що в період з 08.12.2010 по 31.01.2011 , в період коли складалися акти не встановлення місцезнаходження «Титан-С-2»,   відбувался розгляд справи за участю як  представника  Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-С-2» так і Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську. До тогож представник позивача стверджує, що  в період перівірок ТОВ «Титан-С-2» знаходилось за своєю юридичною адресою. Отже, наведене спростовує твердження відповідача щодо відсутності ТОВ «Титан-С-2»  за місцезнаходженням.

Суд  дійшов висновку, що відповідачем Ленінською МДПІ у м. Луганську в акт невиїзної документальної перевірки внесено інформацію, яка не підтверджена належними доказами та не відповідає дійсності.

Відповідач в акті невиїзної документальної перевірки посилається на акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Е-Восток Україна» код 34478763 від 13.10.2010 № 935/23/35554237  з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2010 по 01.09.2010.

Зокрема, в акті перевірки від 31.12.2010 № 935/23/35554237 на стор. 1 зазначено, що 05.11.2010 (вих. № 20692/7/23-706) Ленінською МДПІ у м. Луганську отримано інформацію від ДПА в Луганській області про призначення ПМ ДПА у м. Києві почергової експертизи вилучених реєстраційних та звітних документів ТОВ «Е-Восток Україна». В результаті проведення експертизи складено висновок експерта від 07.10.2010 № 259, яким встановлено, що підписи на наданих до експертизи реєстраційних документах та договорах про визнання електронних підписів ТОВ «Е-Восток Україна» виконані не «генеральним директором» гр. ОСОБА_5, а іншою особою.

ДПІ у Печерському районі м. Києва 08.12.2010 за № 33565/23-1010 направлено до Ленінської МДПІ у м. Луганську акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Е-Восток Україна» код 34478763 від 13.10.2010 № 820/23-10/34478763 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2010 по 01.09.2010.

За результатами перевірки ТОВ «Е-Восток Україна» встановлено порушення:

1) ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними право чинах, здійснених ТОВ «Е-Восток Україна» (код ЄДРПОУ 34478763) при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних право чинах не був переданий в порушення ст.662,655 та 656 ЦК України.

2  Перевіркою встановлено відсутність об’єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.03.2008 по 01.09.2010, які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями).

3) Перевіркою встановлено відсутність об’єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.03.2008 по 01.09.2010, які підпадають під визначення ст.3 Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) (а.с.19-20).

В акті перевірки від 31.12.2010 № 935/23/35554237 міститься посилання на акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Е-Восток Україна» код 34478763 від 13.10.2010 № 820/23-10/34478763 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2010 по 01.09.2010, та висновок експерта від 07.10.2010 № 259, яким встановлено, що підписи на наданих до експертизи реєстраційних документах та договорах про визнання електронних підписів ТОВ «Е-Восток Україна» виконані не «генеральним директором» гр. ОСОБА_5, а іншою особою.

Відповідачем  не зазначено жодного доказу про підтвердження притягнення посадових осіб позивача «Титан-С-2» та його контрагента ТОВ «Е-Восток Україна» по угодам до кримінальної відповідальності та не надано допустимих доказів на підтвердження направленості умислу учасників договорі на незаконне заволодіння майном держави, а висновок про завищення податкового кредиту зроблено без підтверджуючих документів, які позивач не міг надати оскільки не був повідомлений надежним чином про проведення перевірки.

На стор. 7 акту перевірки зазначене – ТОВ «Титан-С-2» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов’язань: головні книги, журнали – ордери та картки рахунків №№ 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 «Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов’язання», 681 «Розрахунки по авансам  отриманим», податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, видаткові накладні, тощо (а.с.25).

Суд проаналізувавши акт перевірки встановив, що висновки, викладені в акті перевірки не підтверджені документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням п. п. 1.7, 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, згідно з якими факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової  чи позапланової перевірок чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи –це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Правові норми Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства не надають право посадовим особам державної податкової служби здійснювати перевірки (робити висновки) без дослідження (надання) необхідних документів.

Відповідно  до п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного законодавства суб’єктами господарювання.

Згідно п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб’єкта господарювання (наприклад, приховування об’єкта оподаткування, розкрадання, привласнення, описка, тощо).

За таких обставин, суд вважав, що проведення перевірки без вивчення документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, а також зазначення в акті перевірки непідтвердженої інформації та припущень, що не підтверджені допустимими та достатніми доказами, про відсутність «Титан-С-2» за місцезнаходженням та завищення податкового кредиту за перевіряємий період, є безпідставними та грубо порушують приписи вищезазначених нормативних актів. Тому припущення, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень Закону України "Про податок на додану вартість". Також перевірку було проведено з порушенням строку ії проведення і позивача не було повідомлено про ії проведення.

          Проте,   колегія  суддів  не  може  погодитися з висновками  суду першої  інстанції.

          Відповідно  до статті 198   КАС України   суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; змінити постанову суду;  скасувати її та прийняти нову постанову суду;  скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі;  визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі;   скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

           Відповідно до статті 202   КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:  Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

          Суд першої  інстанції  допустився  порушень  норм  процесуального   права,  що  призвело до  неправильного   вирішення  справи.

           Відповідно до п.1 ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-Х1І "Про державну податкову службу в Україні" "органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі)".

           Ленінською МДПІ у м. Луганську був складений акт перевірки від 31.12.10 №935/23/35554237 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Тітан-С-2" з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.08.10 по 31.08.10".

           Згідно ч. 1 ст.17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

           Правовий акт - це офіційний письмовий документ, що породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан і спрямований на регулювання суспільних відносин. Правові акти поділяються на нормативні акти, які встановлюють норми права, що регулюють певну сферу суспільних відносин, та індивідуальні акти, що породжують конкретні права та обов'язки для конкретних суб'єктів права .

           Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

           Акт не є рішенням у розумінні ч.1 ст.17 КАС України, а тому не може бути предметом оскарження у судовому порядку.

           Акти(довідки) та рішення органу ДПС є такими, що не породжують певних правових наслідків, не створюють юридичний стан платника податків і тому не можуть бути предметом судового оскарження.

           Оскарження самого акту або довідки (як і дій по його складанню), який не встановлює для позивача будь-яких обов'язків, не передбачено діючим законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт (довідка) може бути визнаний в якості доказу при вирішенні іншого спору, де б оспорювались дії, рішення, які є обов'язковими до виконання, зокрема податкове повідомлення-рішення.

           Статтею 6 Закону  "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р.№ 2181 -III та підзаконними актами, виданими відповідно до цього закону, визначено форму рішення податкового органу, з яким пов'язується виникнення у платника податків податкових зобов'язань - податкове повідомлення-рішення.

           Складений акт не порушує конкретних прав платника податків, не породжує правові наслідки, не спрямований на регулювання тих чи інших відносин і не має обов'язкового характеру для позивача.

          З   урахуванням викладеного,  колегія суддів  вважає, що    суд  першої інстанції  дотримався  норм  матеріального  та процесуального  права   під час вирішення   справи, тобто відсутні  підстави для скасування  або  зміни  судового  рішення.

          керуючись ст. 198, 200, 205,   207  КАС України,    колегія   суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року по справі № 2а-921/11/1270  –   задовольнити.

          Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року по справі № 2а-921/11/1270  –   скасувати.

          У задоволенні  позовних вимог  Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-С2» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання дій протиправними – відмовити.

          Постанова   за наслідками  апеляційного  перегляду набирає  законної сили через  5 днів  після  направлення  копій  особам, що беруть участь у справі,   та  може  бути оскаржена до   Вищого   Адміністративного   суду  України   протягом  20 днів  з дня набрання законної  сили  судовим  рішенням.          

Головуючий                                                                                                         О.А.Нікулін                                                                       

Судді                                                                                                                                                О.О.Радіонова

                                                                                                              С.В.Жаботинська