ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" травня 2011 р. Справа № 5016/742/2011(1/55)
м. Миколаїв
За позовом: фізична особа –підприємець ОСОБА_1
АДРЕСА_1
До відповідача: Відкрите акціонерного товариства “АГРОТРАНС"
/55104, Миколаївська область, смт. Криве Озеро, вул. Мічуріна, 24/
про: визнання договору купівлі - продажу дійсним.
Суддя Васильєва Л.І.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1
Від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 693 від 11.04.11р.
Від відповідача: ОСОБА_3 -директор
Від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № б/н від 23.03.11р.
Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій просить визнати дійсним договір купівлі –продажу нерухомого майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п. 2.1 договору оренди від 01.08.2002 року, яким встановлено право позивача по закінченню строку договору викупити орендоване приміщення.
Відповідач надав відзив, в якому проти позову заперечує. Зазначає, що після закінчення терміну договору оренди приміщення, позивач будь-яких намірів продовжити термін дії договору або викупити орендоване ним приміщення не виявив, будь-яких офіційних пропозицій відповідач щодо цього не отримував, як і не отримав повну сплату вартості об’єкта оренди в розмірі 25 000 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні усно повідомив, що у відповідача відсутнє право власності на оспорюване нежитлове приміщення, в підтвердження чого надав довідку Первомайського міжміського бюро технічної інвентаризації від 18.04.2011р. № 230.
Розглянувши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін - суд
в с т а н о в и в:
01.08.2002 року сторонами був укладений договір оренди приміщення, відповідно до п. 1.1 якого відповідач зобов’язався передати позивачу в тимчасове користування приміщення площею 76 х 12,5 кв. м. терміном на 2 роки з правом подальшого викупу.
Відповідно до п. 1.2 договору за користування приміщенням позивач зобов’язався виплачувати орендну плату в розмірі 500 грн. за кожний місяць.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що позивач зобов’язаний по закінченню строку договору викупити орендоване приміщення
або звільнити його та повернути відповідачу. При викупі сума внесеної орендної плати враховується в загальну вартість орендованого майна. Загальна вартість при реалізації будівлі складає 25 000,00 грн. При розірванні договору оренди, якщо приміщення орендатором не буде викуплено, орендодавець суму орендної плати повертати не буде.
Пунктом 3.1 сторони передбачили термін дії договору з 01.08.2002р. по 01.08.2004р..
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що зобов’язання за договором виконувались ним належним чином, орендні платежі сплачені ним в повному обсязі, що підтверджується квитанціями. Вважаючи, що п. 2.1 договору встановлено право позивача по закінченню строку договору викупити орендоване приміщення, просить суд визнати договір купівлі –продажу дійсним.
Разом з тим, позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого:
для договорів купівлі-продажу нерухомого майна статтею 657 Цивільного кодексу України передбачена письмова форма, обов’язкове нотаріальне посвідчення та державна реєстрація.
У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення такий договір є нікчемним(стаття 220 Цивільного кодексу України ).
Суд може такий договір визнати дійсним якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
Позивачем не надано письмових доказів щодо домовленості по всім істотним умовам договору: взагалі не визначений предмет договору купівлі-продажу, його місцезнаходження, загальна площа та корисна та інше. Лише в судовому засіданні встановлено, що позивач орендує два гаражі в цілісному майновому комплексі відповідача за адресою смт. Криве Озеро Миколаївської області, вул.. Мічуріна.
Згідно норм статей 655, 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Зважаючи на приписи статей 316-317, 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Надана відповідачем довідка Первомайського міжміського бюро технічної інвентаризації від 18.04.2011р. № 230 свідчить, що комплекс нежитлових будівель по вул. Мічуріна (без номера), де позивач орендує нежитлові приміщення, за відповідачем не зареєстрований.
Отже, оскільки у відповідача відсутнє право власності на оспорюване нежитлове приміщення, то в нього відсутнє і право на його відчуження(продаж).
Враховуючи викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають .
Керуючись ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В :
В позові відмовити.
Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.I.Васильєва