Головуючий у 1 інстанції - Суконцева Л.Г.
Суддя-доповідач - Гімон М.М.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2011 року справа №2а-3335/10/1209
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Гімона М.М.
суддів Василенко Л.А. , Попова В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровську Луганської області на постанову Кіровського міського суду Луганської області від 10 грудня 2010 року у справі № 2а-3335/10/1209 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровську Луганської області про зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Кіровського міського суду Луганської області від 10 грудня 2010 року у справі № 2а-3335/10/1209 позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровську Луганської області зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за 2006-2008 роки задоволено частково. Поновлено позивачу строк звернення до суду, як пропущений з поважної причини, визнано неправомірною бездіяльність відповідача та зобов’язано здійснити нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008. року по 31.12.2008 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з вказаною постановою суду в частині задоволених позовних вимог і подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтуванні вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що на законодавчому рівні не врегульований механізм стосовно виплати допомоги особам, які мають статус «дитина війни» з застосуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на теперішній час відповідач при здійсненні вказаних виплат керується Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05.2008 року, яка встановлює розміри доплати до пенсії дітям війни, а тому, його дії є законними.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку вийти за межі доводів апеляційної скарги відповідача, оскільки відповідачем в апеляційній скарзі не зазначалося щодо пропущення позивачем строків звернення до суду, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати та залишити частину позовних вимог без розгляду з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням, та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік…» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цими законами, на 2007 та 2008 роки було зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року, а також рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Конституційний Суд України зазначив, що положеннями Закону України про Державний бюджет України не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.
Щодо посилань відповідача на застосування положень Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи те, що Закон має вищу юридичну силу ніж Постанова КМУ, то застосуванню при вирішенні спірного питання підлягає Закон.
Отже, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовано виходив з того, що позивач як дитина війни має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
В той же час, вирішуючи спір, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача за межами передбаченого ст. 99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.
Відповідно до ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.
Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом 01 грудня 2010 року, то позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008. року по 31.12.2008 року, повинні бути залишені без розгляду, оскільки позивач жодної поважної причини щодо пропуску строку для звернення до суду з позовом не наводить.
Посилання позивача в позовній заяві на те, що про порушення своїх прав він дізнався з відповіді відповідача, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки виплати, які отримував позивач носили періодичний (щомісячний) характер і законодавством встановлено саме розмір щомісячної виплати, тому про порушення своїх прав позивач повинен був дізнаватися при кожному отриманні сум підвищення.
З огляду на те, що суд першої інстанції розглянув позовні вимоги позивача за межами строку, встановленого ст. 99 КАС України, що є порушенням норм процесуального законодавства, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції з залишенням адміністративного позову без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 99, 100, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровську Луганської області – задовольнити частково.
Постанову Кіровського міського суду Луганської області від 10 грудня 2010 року у справі № 2а-3335/10/1209 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровську Луганської області про зобов’язання вчинити певні дії – скасувати.
Позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровську Луганської області про зобов’язання вчинити певні дії – залишити без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів М.М. Гімон
Л.А. Василенко
В.В. Попов