Справа № 2-А-1137/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04.05.2011 року                                                                                 смт.Білозерка

Суддя Білозерського районного суду Херсонської області Кравченко І.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 Стефоновча до Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області про спонукання до виконання певних дій,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області здійснити нарахування та виплату відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за рахунок коштів Державного бюджету України з урахуванням проведених виплат за період з 19.01.2006 року по 13.04.2011 року, посилаючись на те, що має право на отримання такого підвищення, однак відповідачем на порушення вимог діючого законодавства та Конституції України таке підвищення виплачується в меншому розмірі ніж встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Ухвалою суду від 14.04.2011 року відкрито скорочене провадження у справі за вимогами позивача до Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату соціальної допомоги як дитині війни за період з 13.10.2010 року по 13.04.2011, а в частині вимог за період з 19.01.2006 року до 13.10.2010  року –позов залишено без розгляду.

В письмових запереченнях проти позову відповідач просив у задоволенні вимог позивача відмовити, посилаючись на законність дій Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області по виплаті позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в розмірах встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року та відсутність фінансування для виплати такого підвищення в розмірі встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» й законодавчого невизначення розміру мінімальної пенсії за віком.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові доводи сторін, встановлено наступне.

В силу ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має статус дитини війни, що підтверджується його паспортом та пенсійним посвідченням з відповідною відміткою.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дітям війни підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області, отримує пенсію за віком та підвищення до пенсії як дитина війни в розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

            За таких обставин, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при нарахуванні підвищення до пенсії дітям війни застосуванню підлягає саме ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не Постанова Кабінету Міністрів України, на яку посилається відповідач, як на підставу своїх заперечень проти вимог позивача.

Поряд з цим, оскільки чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший її розмір немає, підвищення до пенсії дітям війни підлягає нарахуванню з визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»розміру мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, враховуючи, що передбачене ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є більшим ніж  підвищення встановлене Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, вимоги позивача за якими відкрито провадження у справі є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідачем, як органом на який в силу закону покладено обов’язок щодо виплати пенсій, порушуються права позивача на отримання вказаного підвищення до пенсії в розмірі передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

При цьому, доводи відповідача про відсутність фінансування для виплати підвищення дітям війни в розмірі встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни»не приймаються до уваги, як такі, що при наявності права позивача не дають правових підстав для не виплати йому такого підвищення та відмови в заявлених вимогах.

Керуючись ст.ст. 1,3,6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 9, 11, 161, 162, 1832 КАС України, –

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 Стефоновча задовольнити.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 Стефоновчу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 13.10.2010 року по 13.04.2011 року  за рахунок коштів Державного бюджету України з урахуванням проведених виплат.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Білозерський районний суд Херсонської області протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                                Кравченко І.М.