Р І Ш Е Н Н Я  

                                    ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ             Справа № 2-38/11

27.04.2011 року                                                                                     м. Севастополь

     Балаклавський  районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого    - судді Сафонова В.В.,

при секретарі   - Бойко М.С.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя  особа Севастопольська міська рада про  визнання угоди недійсною,-

встановив:

      Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд  з  позовом і, на  підставі  ст. 30 ЗК України,  ст.ст. 48, 225, 469 ЦК України (в ред. 1963 р.)  та  ст. 1212 ЦК України просить визнати недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0.0696 га, розташованої за адресою м. Севастополь, Балаклавський р-н, Крепостне шоссе,1, заключений між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 Ільічем 10.06.1998 року, посвідчений приватним  нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу і зареєстрований у реєстрі під №6389, а також садового будинку №22 за вказаною  адресою, зареєстрований в  реєстрі під  №6385.

          Вимоги  мотивовані  тим, що  між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 були заключні 10.07.1998 року  договори купівлі-продажу спірної земельної ділянки  і садового будинку, які належали ОСОБА_2 на праві власності.  Однак, вказані угоди  є недійсними  на момент їх укладення,  тому як  не  відповідали вимогам  ст. 225 ЦК України (в ред.1963 року).  Так,  спірний будинок був введений в експлуатацію у складі бази  відпочинку «Каравелла»ДП завод «Маяк»з 1982 року. Все майно бази відпочинку, в тому числі спірний будинок №34, який  ОСОБА_2 іменує як №22, було  внесено засновником ВАТ «Севастопольський  Маяк»у статутний фонд. За незаконним рішенням суду від 04.06.1997 року за позовом ОСОБА_2  до  ВАТ «Севастопольський  Маяк»була проведена приватизація вказаної земельної ділянки разом з будинком №22. За заявою ОСОБА_2 Балаклавська РДА своїм розпорядженням №750 від 29.08.1997 р. припинила право постійного  користування ВАТ «Севастопольський  Маяк» на  вказану земельну ділянку площею 0.0696 га і передала її у приватну власність ОСОБА_2 для садівництва. Послідуючим рішенням суду, яке  набрало сили 11.05.1999 року ОСОБА_2 повинна  була повернути будинок і спірну земельну ділянку ВАТ «Севастопольський  Маяк», однак, до наступного часу свій обов’язок  про  повернення земельної ділянки та садового будинку не  виконала.

         З вказаних підстав у покупця ОСОБА_3 права власності на вказані спірні об’єкти нерухомості не  виникло.   

         16.03.2007 року спірний будинок №34 був зареєстрований за позивачем на праві приватної власності.

           В судовому засіданні представник  позивача підтримав позовні вимоги свого довірителя і пояснив, що на наступний момент спірні  земельна ділянка та садовий будинок перейшли до юридичної особи ТОВ  «Сферос». Вказане товариство на наступний час є власником вказаних  спірних об’єктів нерухомості, що підтверджується  витягом органу БТІ про реєстрацію правовстановлюючого документу від 04.08.2010 року в органі БТІ, у зв’яку з чим вказане товариство є власником спірної нерухомості. Його права та інтереси на сьогодні не  порушуються, тому як право власності  перейшло до  іншої особи - ТОВ  «Сферос».

          Представник  відповідача  заперечував проти  задоволення позову і пояснив, що  позивач на  наступний час не є  власником спірних  як земельної ділянки так і садового будинку, проти чого  він не заперечує і  вважає, що на наступний час його право не є  порушеним, тому, у зв’язку зі зміною власника спірних нерухомих об’єктів, позивач  втратив право на  захист свого права власності на спірні нерухомі об’єкти. До того ж, він є добросовісним набувачем права власності  на спірні  нерухомі об’єкти з 1998 року, на які в  нього є правовстановлюючи документи, зареєстровані у відповідних органах реєстрації.

         Відповідач ОСОБА_2  в судове  засідання не з’явилась і  направила до  суду письмову  заяву  з  проханням про  розгляд справи у її  відсутність.

         Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи й оцінивши зібрані в справі докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.

           Судом встановлені такі факти  і відповідні їм правовідносини.

            На підставі договору купівлі-продажу від 10.07.1998 р. продавець ОСОБА_2  продала, а покупець ОСОБА_3  купив земельну ділянку площею 0.0696 га за адресою м. Севастополь, Балаклавський  р-н, Кріпосне шосе-1, яка належала  продавцю на підставі Державного акту на право приватної  власності на землю (а.с.10).  

            На підставі договору купівлі-продажу від 10.07.1998 р. продавець ОСОБА_2  продала, а покупець ОСОБА_3  купив садовий будинок і земельну ділянку площею 0.0696 га за адресою м. Севастополь, Балаклавський  р-н, Кріпосне шосе-1, яка належить  продавцю на підставі Державного акту на право приватної  власності на землю (а.с.10).  

            Відповідно до ст.12 ч.3 ЦК України особа може відмовитися від  свого майнового права.

            З наданих представником позивача доказів, а також його  пояснень слідує, що  він відчужив свою спірну нерухомість інший  особі, а саме ТОВ  «Сферос»і його права на наступний час не є  порушеними.    

        Відповідно до п.1 ч.2 ст.346 ЦК  України  право власності припиняється  в разі відчуження власником свого майна.

         При вказаних обставинах, згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи  інтересів. Однак,  підстави для захисту порушених прав позивача на наступний час відпали, що підтверджується представника позивача і на чому наполягає представник відповідача.

          Відповідно до ст.13 ч.1 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих йому договором або актами цивільного законодавства.

           Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь  у справі.

            При таких обставинах у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

           На підставі  викладеного, керуючись вимогами   ст.ст. 60, 88,  212-215, 217, 218, 222, 294-296 ЦПК України. суд, -

ВИРІШИВ:

     В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 про  визнання угоди недійсною відмовити у повному обсязі.

       Рішення суду набуває законної сили  протягом  10 (десяти) днів з дня проголошення рішення.

       Апеляційна скарга  на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

       Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення  судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий  суддя:                                                       В.В. Сафонов

Головуючий  суддя:                                                                                                 В.В.  Сафонов