Справа № 22-ц-948/2011 Головуючий у I інстанції –Приліпко В.М.
Категорія –цивільна Доповідач - Мамонова О. Є.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 квітня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіМамонової О.Є.
суддів:Позігуна М.І., Шемець Н.В.
при секретарі:Кравченко В.В.
за участю:позивача ОСОБА_5, представника відповідача Падалка О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерцінйий банк „ПриватБанк” на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про визнання недійсним п.6.3.1. кредитного договору від 20.02.2008 року, визнання незаконним підвищення процентної ставки за кредитним договором, зобов’язання здійснити перерахунок заборгованості та стягнення моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
В липні 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ЗАТ КБ „ПриватБанк” про визнання недійсним пункту 6.3.1 Кредитного договору № СNBW AK 24220151 від 20.02.2008 року, згідно якого банк має право в односторонньому порядку збільшувати відсоткову ставку; визнання незаконним рішення відповідача щодо підвищення з 01.02.2009 року процентної ставки за Кредитним договором в односторонньому порядку; зобов’язання відповідача застосувати процентну ставку в 15,48% річних, відповідно до кредитного договору, що застосовувалась банком до 01.02.2009 року та надання їй офіційного графіку погашення за її кредитним договором, роз’яснивши порядок розрахунку графіка погашення сум відсотків та кредиту; стягнення з відповідача на її користь 10000 грн. моральної шкоди. Позов мотивований тим, що між нею та відповідачем 20 лютого 2008 року було укладено кредитний договір, згідно якого банк зобов’язався надати ОСОБА_5 кредит на придбання автомобіля, а позивач зобов’язався слачувати щомісячно відсотки за користування кредитом в розмірі 15,48 % річних. Проте, банком з 01 лютого 2009 року було підвищено процентну ставку за кредитом до 27,14 % річних, про що позивачу стало відомо 03 лютого 2009 року з усного повідомлення працівника кредитного відділу банку.
Позивач вказує, що дії банку, щодо підвищення процентної ставки за користування кредитом є незаконними та такими, що суперечать умовам кредитного договору та вимогам законодавства України, оскільки банком не було дотримано процедури збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом, зазначеної в п.6.3.1 кредитного договору, а саме нею не було отримано письмове повідомлення від банку про зміну розміру процентної ставки. Також позивач, посилається на Правила надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупності вартості кредиту та на ст.1056-1 ЦК України, і вказує, що банк в односторонньому порядку та за власним волевиявленням не мав права змінювати процентну ставку за кредитом, і зазначена умова в кредитному договорі є нікчемною та такою, що суперечить чинному законодавству України.
Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03 лютого 2011 року позов ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про визнання недійсним п.6.3.1. кредитного договору від 20.02.2008 року, визнання незаконним підвищення процентної ставки за кредитним договором, зобов’язання здійснити перерахунок заборгованості та стягнення моральної шкоди задоволено частково; визнано незаконним збільшення ПАТ КБ „Приват Банк” процентної ставки за кредитним договором CNBW AK 24220151 від 20.02.2008 року, укладеним із ОСОБА_5; зобов’язано відповідача здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_5 по кредитному договору, спрямувавши грошові кошти, які сплачувалися ОСОБА_5, у розмірі, що перевищував її щомісячний платіж на дострокове погашення заборгованості по кредитному договору та стягнуто судові витрати; в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ „Приват Банк” просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що банк правомірно скористався своїм правом на односторонню зміну відсоткової ставки без згоди позивача, так як така згода не передбачена умовами кредитного договору та своєчасно повідомив ОСОБА_5 про зміну відсоткової ставки про що свідчить надана банком копія реєстру на відправлені рекомендовані листи від 08 січня 2011 року.
Також апелянт вказує, що суд невірно прийняв рішення в частині спрямування грошових коштів, які позивач сплатив у розмірі, що перевищував її щомісячний платіж на дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, так як відповідно до ст.642 ЦК України, на думку банку, ОСОБА_5 отримала пропозицію стосовно зміни розміру відсоткової ставки за кредитним договором та, фактично, прийняла пропозицію банку, сплативши кошти, які перевищували її щомісячний платіж.
Вислухавши суддю–доповідача, пояснення представника апелянта Падалки О.В., яка просила задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції, позивача ОСОБА_5, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 районний суд виходив з того, що позивачка не була належним чином повідомлена про збільшення відсоткової ставки за кредитом, а тому така зміна відсоткової ставки є недійсною.
З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20 лютого 2008 року між ЗАТ КБ „Приват Банк” та ОСОБА_5 було укладено кредитно-заставний договір № CNBW AK 24220151, відповідно до якого ОСОБА_5 отримала кредит в сумі 52038,70 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15,48 % річних, термін повернення 19 лютого 2015 року (а.с.84 – 89).
Позичальник зобов’язалася сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.п. 2.1, 4.1, 17.1.6 даного договору, проте з 01 лютого 2009 року банком в односторонньому порядку була збільшена процентна ставка до 27,14 % річних, про що позивачка не була належним чином повідомлена.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що банк правомірно скористався своїм правом на односторонню зміну відсоткової ставки без згоди позивача та своєчасно повідомив ОСОБА_5 про зміну відсоткової ставки, про що свідчить надана банком копія реєстру на відправлені рекомендовані листи від 08 січня 2011 року, не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, оскільки матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивачки про отримання нею письмового повідомлення про зміну відсоткової ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки, як передбачено п. 6.3.1. кредитно-заставного договору.
Враховуючи відсутність доказів отримання позивачкою повідомлення про збільшення процентної ставки, не заслуговують на увагу і доводи апелянта щодо прийняття ОСОБА_5 пропозиції щодо підвищення процентної ставки банком.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд вважає, що рішення районного суду в частині визнання незаконним збільшення процентної ставки за кредитним договором CNBW AK 24220151 від 20.02.2008 року, укладеним між ПАТ КБ „Приват Банк” та ОСОБА_5 та зобов’язання ПАТ „Приват Банк” здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_5 по кредитному договору CNBW AK 24220151 від 20.02.2008 року постановлено з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому в цій частині, а тому рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.
Зобов’язавши відповідача спрямувати грошові кошти, які сплачувалися ОСОБА_5 у розмірі, що перевищував її щомісячний платіж на дострокове погашення заборгованості по кредитному договору, суд, фактично, вийшов за межі позовних вимог, так як в позовній заяві ОСОБА_5 такої вимоги не заявлялось. Крім того, апеляційний суд вважає, що розпорядження коштами, що сплачувались позивачем на погашення заборгованості за кредитом, є компетенцією банку.
Таким чином, апеляційний суд на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінює рішення суду першої інстанції в частині виключення з абзацу третього резолютивної частини рішення суду слів „спрямувавши грошові кошти, які сплачувались ОСОБА_5 у розмірі, що перевищував її щомісячний платіж на дострокове погашення заборгованості по кредитному договору”.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” – задовольнити частково.
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03 лютого 2011 року – змінити, виключивши з абзацу третього резолютивної частини рішення суду слова „спрямувавши грошові кошти, які сплачувались ОСОБА_5 у розмірі, що перевищував її щомісячний платіж на дострокове погашення заборгованості по кредитному договору”
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:Судді: