Справа № 22-ц-1203/2011 Головуючий у I інстанції –Маслюк Н.В.
Категорія –цивільна Доповідач - Хромець Н. С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 квітня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіХромець Н.С.
суддів:Горобець Т.В., Острянського В.І.
при секретарі:Вареник О.М.
за участю:ОСОБА_5, представника позивача адвоката ОСОБА_6, відповідачів ОСОБА_7 і ОСОБА_8
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про визнання недійсним в частині покупця договору купівлі-продажу будинку, визнання покупцем та визнання права власності на будинок,
в с т а н о в и в:
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 березня 2011 року у позові ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає дійсним обставинам справи та посилається на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи. Зокрема, апелянт посилається на доведеність у суді факту визнання відповідачами права власності на будинок АДРЕСА_1 за нею, про що, на думку позивача, свідчить розписка ОСОБА_7 від 21.08.2008 р., якою він зобов’язався не продавати будинок без її (позивача) відома, а також звукозапис розмови позивача з відповідачкою ОСОБА_8. На думку апелянта, суд безпідставно взяв до уваги письмові заперечення відповідачів на позов та рішення суду від 06.07.2006 р. та не взяв до уваги встановлений показаннями свідків факт обману з боку відповідачів. Позивач також вважає необґрунтованим висновок суду про те, що вона не є стороною у договорі купівлі-продажу будинку і не має права звернення до суду з таким позовом, наполягає на доведеності тієї обставини, що будинок придбаний за її гроші. Крім того, апелянт вважає необґрунтованим висновок суду про пропуск строку позовної давності.
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали апеляційну скаргу, відповідачі скаргу не визнали.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відмовляючи у визнанні недійсним даного договору в частині покупця, суд послався на відсутність у позивача права оспорювати договір купівлі-продажу з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України, оскільки позивач не є стороною даного правочину, та відсутність підстав для висновку про вчинення відповідачем ОСОБА_7 правочину з перевищенням наданих повноважень, враховуючи, що зміст довіреності від28 липня 2005 р. свідчить про уповноваження позивачем ОСОБА_7 на розпорядження лише квартирою АДРЕСА_2, а не щодо будинку.
Такі висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам і вимогам закону.
По справі встановлено, що за договором купівлі-продажу від 16 вересня 2005 року , посвідченим приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_10 продав, а ОСОБА_8, від імені якої діяв на підставі довіреності ОСОБА_7, придбала будинок АДРЕСА_1. Відповідно до положень ч.1 ст. 230 ЦК України, правочин визнається судом недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Аналіз змісту названої норми закону свідчить про те, що з підстав навмисного введення в оману правочин може бути визнаний судом недійсним лише за позовом учасника правочину, оскільки йдеться про введення в оману однією із сторін правочину другої сторони. Такий же висновок випливає з роз’яснень, викладених у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”. Введення в оману осіб, які не були учасниками правочину, відповідно до чинного цивільного законодавства не є підставою для визнання правочину недійсним.
Посилання апелянта на те, що вона була впевнена в оформленні спірного будинку на її ім'я, оскільки ОСОБА_7 мав від неї довіреність, висновків суду не спростовують. Довіреністю від 28 липня 2005 року, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11, позивачка уповноважила відповідача ОСОБА_7 розпоряджатися квартирою АДРЕСА_2. Цією довіреністю відповідач не уповноважувався на вчинення будь-яких дій щодо інших об’єктів нерухомості чи інших прав та інтересів позивачки. Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог у зв'язку з вчиненням правочину з перевищенням повноважень представника відсутні.
Відсутність доказів про передачу позивачці відповідачем ОСОБА_7 грошей за продану по довіреністю квартиру не може бути підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку, укладеного між ОСОБА_10 і ОСОБА_8
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: