Справа № 22-ц-1244/2011 Головуючий у I інстанції –Головченко М.М.
Категорія –цивільна Доповідач - Боброва І. О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 квітня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіБобрової І.О.,
суддів:Іваненко Л.В., Шевченка В.М.,
при секретарі:Марченко О.О.,
за участю:позивача, представника відповідача Рожко С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ПАТ КБ „Приватбанк” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої несвоєчасним виконанням банківських послуг,
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить вищевказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимог: стягнути з відповідача суму пені в розмірі 900 тис. грн., суму збитків в розмірі 25 081 грн. понесених у зв’язку з простроченням надання послуги і 611 700 грн. упущеної вигоди; визнати п.6.8 кредитного договору недійсним.
Рішенням Ічнянського районного суду від 24.03.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 зводяться до того, що судом неповно досліджено обставин справи, порушені норми матеріального і процесуального права. Так, апелянт посилається на те, що суд не звернув уваги на обставини і факти, які були викладені в заяві про уточнення позовних вимог від 21.02.2011 року. Також судом була застосована норма закону, яка не поширювалася на правовідносини сторін, проте не було застосовано положення Закону України „Про захист прав споживачів”.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.
По справі судом встановлено, що 06.10.2006 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ „Приватбанк” укладений кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_6 банк надав кредитні кошти шляхом перерахування на відкритий у ПАТ КБ „Приватбанк” поточний рахунок №26003050001060 ООО „Авто приват” у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 53590 грн. для купівлі автомобіля, а також 19539,66 грн. на оплату страхових платежів, на строк до 07.10.2013 року включено. Через невиконання позичальником своїх зобов’язань, банком станом на 08.10.2009 р. нарахована ОСОБА_6 заборгованість за цим договором в розмірі 63 101,34 грн. (а.с.34, 257).
08.08.2008 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ „Приватбанк” укладений депозитний договір №SAMD №25000704055457 з щомісячною виплатою процентів на умовах, що ОСОБА_6 передає, а банк приймає грошові кошти в сумі 100 тис. грн., терміном на 2 роки до 08.08.2010 року включно. Процентна ставка по вкладу складає 16,5% річних. Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з грудня 2008 р. ОСОБА_6 неодноразово звертався до відповідача із заявами про розірвання депозитного договору (а.с. 6, 7), проте банк відмовляв у задоволенні звернень, посилаючись на п.2.5 Постанови Правління НБУ від 11.10.2008 року №319 „Про додаткові заходи щодо діяльності банків” (а.с.13).
08.10.2009 р. відповідач провів зарахування зустрічних однорідних вимог за рахунок депозитного вкладу позивача, відповідно до ст.601 ЦК України, а решту коштів депозитного вкладу в розмірі 22 146,57 грн. відповідач повернув позивачеві.
Залишок депозитного внеску за договором від 08.08.2008 року №SAMD №25000704055457 в розмірі 77 853,43 грн. був стягнутий з ПАТ КБ „Приватбанк” на користь ОСОБА_6 за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.08.2010 року (а.с.250).
Відмовляючи в задоволені вимог в частині стягнення збитків, суд першої інстанції виходив з положень ст. 22 ЦК України і вірно зазначив, що позивачем не було надано конкретних доказів його звернення до відповідача із заявами про можливість погашення заборгованості за кредитним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з повернення депозиту.
Доводи ОСОБА_6 щодо подачі ним відповідачеві заяви 11.12.2008 р. саме з наведеного вище питання судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки сам позивач зазначив, що наявна в матеріалах справи заява (а.с. 268) лише відповідає змісту поданої ним 11.12.2008 р. в одному примірнику заяви до банку, однак не є її копією. З відповіді ж банку від 11.12.2008 р. (а.с.13) вбачається, що зміст звернення ОСОБА_6 від 11.12.2008 р. зводився лише до дострокового розірвання депозитного договору. Відповідач стверджував, що позивач в цей день звертався до нього в усній, а не в письмовій формі (а.с.320).
Також суд першої інстанції вірно зазначив, що правовідносини, які виникають при розірванні депозитних договорів не регулюються Законом України „Про захист прав споживачів” і не підпадають під визначення поняття робіт чи послуг визначених цим Законом. Депозитні договори не є споживчими депозитами у визначенні ст.1 Закону України „Про захист прав споживачів”, а тому посилання апелянта на даний Закон є безпідставним. Відносини, які виникають із договорів про кредитування, відносяться до договірних відносин, які регулюються нормами цивільного законодавства. З огляду на наведене, відсутні підстави для застосування санкцій передбачених цим Законом.
Не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги і твердження апелянта щодо не розгляду судом першої інстанції його позовних вимог про визнання недійсним п.6.8 кредитного договору. Зазначене суперечить висновкам суду, викладеним в мотивувальній та резолютивній частинах рішення від 24.03.2011 р. Суд дійшов висновку, що під час укладення сторонами кредитного договору відповідачем було дотримано всі вимоги, які є необхідними для дійсності правочину відповідно до ст.203 ЦК України. Позивачем даний договір був підписаний, претензій ним щодо умов договору, ані під час підписання, ані під час дії договору не заявлялося. З висновком суду першої інстанції з цього питання погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.
Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: