Справа № 22-ц-1189/2011 Головуючий у I інстанції –Павлова В.Г.
Категорія –цивільна Доповідач - Мамонова О. Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 квітня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіМамонової О.Є.
суддів:Позігуна М.І., Шемець Н.В.
при секретарі:Кравченко В.В.
за участю:: представників відповідача Шведюк Л.В., П’ятниці Г.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 15 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_7 до відділу освіти Варвинської районної державної адміністрації Варвинського району Чернігівської області про визнання наказу про накладення дисциплінарного стягнення незаконним
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 15 березня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповноту з’ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Оскаржуваним рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 15 березня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що всупереч ст. 131 ЦПК України судом були прийняті докази, надані відповідачем не в попередньому судовому засіданні, а тому апелянт вважає, що справа була розглянута судом з порушенням принципу змагальності щодо порядку доказування.
Також апелянт зазначає, що дисциплінарне стягнення накладається начальником відділу освіти за поданням директора, а в даному випадку директор школи ніякого подання не робив.
Апелянт не погоджується з відмовою суду першої інстанції в задоволенні клопотання про виклик свідків для підтвердження її приїзду до відділу освіти Варвинської районної державної адміністрації, оскільки така відмова є безпідставною і не відповідає вимогам ст. 50 ЦПК України.
Як вказує апелянт, факт її ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку підтверджується підписом під прізвищем ОСОБА_7, проте з 1994 року вона одружена і змінила прізвище на ОСОБА_7, а з 1997 року по 15 червня 200 року вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною, з 22 червня 2000 року по 1 вересня 2000 року - у невикористаній черговій відпустці, а тому вказує, що вона не могла бути ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку і підпису про ознайомлення не ставила, а тому в порядку ч. 2 ст. 185 ЦПК України нею була подана відповідна заява.
Одним із доводів апеляційної скарги є те що, на думку апелянта, ні з наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, ні з рішення суду не вбачається, які саме дисциплінарні проступки було вчинено, обставини їх вчинення та наявність в них вини, а зміст наказу і рішення викладено загальними фразами та не конкретизовано, а тому вважає, що суть самого дисциплінарного проступку не була розкрита належним чином.
Крім того, в рішенні суду, як зазначає апелянт, вказано, що вона не з’явилась для надання пояснень з приводу конфліктної ситуації з директором школи та педагогічним колективом 29.10.2010 року та 05.11.2010 року, в той час як лист від вчителів надійшов 01.11.2010 року.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу Відділ освіти Варвинської районної державної адміністрації просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_9, а рішення Варвинського районного суду від 15 березня 2011 року – залишити без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги не відповідають дійсності і не підтверджені жодними доказами.
Вислухавши суддю – доповідача, пояснення представників відповідача, які просили відхилити апеляційну скаргу та залишити в силі рішення суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем допущено порушення вимог ст. 56 Закону України „Про освіту”, Правил внутрішнього трудового розпорядку, Посадових обов’язків вчителя та обов’язків педагогічного працівника, що визначені в Статуті навчального закладу а тому поведінка позивача визнана як порушенням трудової дисципліни та правомірно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам нормативних актів, які регулюють правовідносини між сторонами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Судом по справі встановлено, що відповідно до наказу № 66 від 15.08.1991 року ОСОБА_7 прийнято на посаду вчителя російської мови та літератури Дащенківської середньої школи (а.с.10, 11).
Наказом № 90 від 20.11.2010 року „Про накладення дисциплінарного стягнення на вчителя російської мови та зарубіжної літератури Дащенківської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_7”, позивачу було оголошено догану за порушення вимог ст. 56 Закону України „Про освіту”, Правил внутрішнього трудового розпорядку (розділ 1У п. 2, п.5, п. 6), Посадових обов’язків вчителя (п. 3.14, п. 3.21) та п. 3.8 Статуту навчального закладу (а.с. 4-5).
В наказі зазначено: на ім’я начальника освіти поступила доповідна записка від в.о. директора Дащенківської ЗОШ 1-Ш ст. ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_7 ображала її та вдарила ногою в присутності техпрацівниці ОСОБА_11; ; 26.10.2010 року до начальника відділу освіти письмово звернулися батьки учнів Дащенківської ЗОШ І-ІІІ з проханням «звернути увагу на поведінку вчителя ОСОБА_7, в зв’язку з неадекватною поведінкою»; 01.11.2010 року поступила заява від членів трудового колективу Дащенківської ЗОШ І-ІІІ ст. з проханням відреагувати на поведінку вчителя ОСОБА_7, яка чинить моральний тиск на членів трудового колективу, створює несприятливий мікроклімат, заважає працювати; 08.11.2010 року на ім’я начальника відділу освіти надійшла скарга від матері учня 8-го класу ОСОБА_1, яка повідомила, що вчитель ОСОБА_7 чинила психологічний тиск на її дитину, погрожуючи направити до спеціального допоміжного закладу; на неодноразові запрошення начальника відділу, як усні, так і письмові, ОСОБА_7 не з’являлася.
Вищезазначене стало підставою для накладення на ОСОБА_7 дисциплінарного стягнення.
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
У відповідності з ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення - догана, звільнення.
Відповідно до ст. 147-1 КЗпП дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 26 Закону України „Про загальну середню освіту” призначення на посаду та звільнення з посади заступників керівника та інших педагогічних працівників державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснюється відповідним органом управління освітою за поданням керівника загальноосвітнього навчального закладу.
Таким чином, дисциплінарне стягнення правомірно накладено начальником відділу освіти Варвинської районної державної адміністрації в межах його компетенції.
Відповідно до положень п. 3.8 Статуту Дащенківської ЗОШ І-ІІІ, який затверджено загальними зборами трудового колективу 02.03.2005 року та зареєстровано 23.02.2005 року, педагогічні працівники зобов’язані, зокрема: настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів людської моралі; дотримуватись педагогічної етики, моралі, поважати гідність учнів; виконувати статут навчального закладу, правила внутрішнього розпорядку, умови контракту чи трудового договору; виконувати накази і розпорядження керівника навчального закладу, органів управління освіти.
Згідно зі ст. 142 КЗпП трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, затвердженими в установленому порядку. З Типових правил внутрішнього розпорядку для працівників Дащенківської середньої школи, затвердженого педагогічним колективом вбачається, що педагогічний працівник закладу освіти зобов’язаний: працювати сумлінно, виконувати вимоги статуту закладу освіти і правил внутрішнього розпорядку, дотримуючись дисципліни праці; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка була ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку, що підтверджується її особистим підписом.
Доводи апеляційної скарги про те, що вона не була ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку та не ставила свій особистий підпис, не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом , оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження відповідно до вимог ст.ст. 57-66 ЦПК України.
Посилання апелянта на те, що з наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності не вбачається, які саме дисциплінарні проступки було вчинено, обставини їх вчинення та наявність в них вини, а зміст наказу викладено загальними фразами та не конкретизовано, не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду виходячи з наступного.
Як вбачається із оскаржуваного наказу від 20.11.2010 року однією із підстав для накладення дисциплінарного стягнення стала скарга матері учня 8 класу щодо застосування психологічного тиску до її дитини з боку позивачки.
На підставі вказаної скарги спеціалістом відділу освіти П’ятницею Г.П. було проведено перевірку і встановлено, що дійсно 04.11.2010 року вчителька ОСОБА_7 в присутності дітей ОСОБА_12, ОСОБА_13 та інш. чинила моральний тиск на учня 8 класу ОСОБА_12. Про зазначене вказано в доповідній начальнику відділу освіти, датованій 11.11.2010 року (а.с. 66). Від дачі пояснень з приводу даного факту ОСОБА_7 відмовилась, що підтверджується актом від 11.11.2010 року (а.с. 67).
Таким чином, ОСОБА_7 допустила порушення посадових обов’язків вчителя, передбачених ст. 56 Закону України «Про освіту», Правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Відтак, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що рішення судом першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог діючого трудового законодавства та з врахуванням дійсних обставин справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 – відхилити.
Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 15 березня 2011 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: