Справа № 2018/2-441/11

ЗАОЧНЕ    РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

21 березня 2011 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

                                               головуючого             судді  Муратової С.О.,

                                               при секретарях                     Гресс Ю.К., Кравченко Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсорцбанк»в особі Харківської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

 ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з позовною заявою (а.с.1-3), яку в ході судового розгляду справи уточнив (а.с.140-142) та просить суд на задоволення вимог за договором кредиту № 840/4-27/16/1/7-051 від 20 вересня 2007 року звернути стягнення за іпотечним договором № 840/5-27/16/10/7-444 від 20 вересня 2007 року на предмет іпотеки, а саме: чотирьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 82,7 кв. м.; визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, встановленої ст. 42 Закону України «Про іпотеку»; надати право за рахунок продажу предмету іпотеки задовольнити свої вимоги у розмірі 338332,85 гр.; встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 373700 гр., а також стягнути з відповідачів всі судові витрати, вказуючи наступне. 20 вересня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 840/4-27/16/1/7-051. Згідно цього договору позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 40000 доларів США зі сплатою 13,5 відсотків річних з встановленням графіку зниження максимального ліміту заборгованості. На забезпечення виконання кредитних зобов’язань ОСОБА_2 перед позивачем, на підставі іпотечного договору № 840/5-27/16/10/7-444 від 20 вересня 2007 року, надано в іпотеку чотирьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 82,7 кв. м. та належить співвідповідачам на праві спільної сумісної власності. Відповідно до умов кредитного договору, відповідач взяв на себе зобов’язання забезпечувати повернення кредиту, відсотків за його використання, а також сплати можливих штрафних санкцій. Починаючи з 06 лютого 2009 року відповідач постійно порушує умови договору кредиту щодо своєчасного погашення кредиту та своєчасного погашення відсотків за користування кредитом. Станом на 22 січня 2010 року загальна сума заборгованості за кредитом становить 338332,85 гр., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом –36491,20 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 292294,52 гр.; заборгованість за відсотками –4488,83 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 35955,53 гр.; пеня –7014,03 гр.; заборгованість за комісією –3068,78 гр. Відповідачу було запропоновано погасити заборгованість за кредитом, відсотки за користування кредитними коштами та штрафні санкції. Однак заборгованість відповідачем добровільно не сплачена.

          Також позивач в уточненій позовній заяві зазначив, що під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_3 померла 31 червня 2008 року, ніхто із спадкоємців померлої із заявою про прийняття спадщини чи відмову від неї до нотаріальної контори не звертався. Відповідачі є донькою та сином померлої ОСОБА_3, тобто спадкоємцями першої черги за законом, проживали разом за адресою: АДРЕСА_1, а тому їх можна вважати такими, що прийняли спадщину.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності № 02-04/736 від 12 листопада 2010 року (а.с.157), уточнені позовні вимоги підтримала повністю, просила суд задовольнити їх та постановити по справі заочне рішення, про що надала до суду відповідну письмову заяву (а.с.156).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_2 в попереднє судове засідання не з’явились, причину неявки суду не повідомили, повідомлялись належним чином про час і місце попереднього розгляду справи (а.с.56-61).

В судове засідання відповідачі також не з’явились, причину неявки суду не повідомили, були повідомлені належним чином про час і місце судового розгляду справи.

Згідно з довідками адресно-довідкового бюро УМВС України в Харківській області (а.с.62, 64), відповідачі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, що також підтверджується повідомленням начальника СГІРФО Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області № 61/ПО від 12 липня 2010 року (а.с.91).

Судом на адресу реєстрації відповідачів неодноразово направлялись судові повістки про необхідність явки відповідачів в судове засідання (а.с.71, 72, 73, 74, 75, 76, 123, 124, 125, 126, 132, 133, 134, 135, 144, 145, 146, 147), проте, судову кореспонденцію повернуто до суду за закінченням терміну зберігання.

Також на адресу реєстрації відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_2 направлялись судові телеграми про необхідність явки відповідачів в судове засідання, проте, як вбачається зі зворотних поштових повідомлень (а.с.88, 90), телеграми ОСОБА_2 та ОСОБА_2 не доставлено, квартира зачинена, адресати по повідомленню за телеграмами не з’являються.

Крім того, судом також на адресу відповідачів повторно направлялись копії позовних заяв з додатками до них, а також судові листи про необхідність явки відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_2 в судове засідання (а.с.152, 153, 154, 155), проте, вказана судова кореспонденція також повернута до суду за закінченням терміну зберігання.

Більш того, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_2 також повідомлялись про час і місце судового розгляду справи через засоби масової інформації, а саме через оголошення в  газеті „Слобідський край” № 69 (21410) від 24 червня 2010 року на сторінці 15 (а.с.79) про необхідність їх явки в судове засідання, причину своєї неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин.     

Таким чином, суд вважає, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_2 не з’явились в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно з ч.1, 2 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення, при заочному розгляді справи, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

          Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

          Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що 20 вересня 2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк»та ОСОБА_2 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 840/4-27/16/1/7-051 (а.с.13-23), відповідно до умов якого, кредитор зобов’язався надати позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом, грошові кошти в сумі 40000 доларів США зі сплатою 13,5 процентів річних за кредитом та комісій, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 05 вересня 2017 року.

Як вбачається з наданих до суду меморіальних валютних ордерів та заявок на кредит (а.с.96-109), відповідачем ОСОБА_2 отримано грошові кошти, чим позивачем виконані умови договору відновлювальної кредитної лінії № 840/4-27/16/1/7-051 від 20 вересня 2007 року.

Відповідно до умов зазначеного договору відновлювальної кредитної лінії, відповідач ОСОБА_2, в свою чергу, зобов’язався погасити кредитору в повному обсязі кредит в строк, встановлений в п.п.1.1.1, 3.3.15 цього договору; сплачувати кредитору проценти та комісії в строки, встановлені в п.п.2.4, 2.5 цього договору; сплачувати кредитору неустойку (пеню, штраф) в строк, встановлений в п. 2.6 цього договору.

Згідно з п.п.4.1, 4.2 вказаного договору, у разі прострочення позичальником строків погашення кредиту та/або сплати процентів, комісій, зазначених у п.п.1.1.1, 3.3.6.1, 3.3.14, 2.4, 2.5 цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період невиконання зобов’язань за цим договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення. Позичальник сплачує кредитору протягом 30 календарних днів з дати прострочення строку (порушене зобов’язання) штраф за порушення вимог цього договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з наданим до суду позивачем розрахунком суми заборгованості по договору кредиту, укладеному між АКБ СР «Укрсоцбанк»та ОСОБА_2 № 840/4-27/16/1/7-051 від 20 вересня 2007 року (а.с.11-12), станом на 22 січня 2010 року, загальна сума заборгованості за вказаним кредитним договором становить 338332,85 гр., яка складається з наступного: поточна заборгованість за кредитом –32280,64 доларів США, що за курсом НБУ становить 258567,93 гр.; поточна заборгованість за відсотками – 301,04 доларів США, що за курсом НБУ становить 2411,33 гр.; прострочена заборгованість за кредитом –4210,56 доларів США, що за курсом НБУ становить 33726,59 гр.; прострочена заборгованість за відсотками –4187,79 доларів США, що за курсом НБУ становить 33544,20 гр.; пеня по простроченому кредиту та відсоткам –7014,03 гр.; поточна заборгованість за комісіями –178,62 гр.; прострочена заборгованість за комісіями –2890,16 гр.

Як вбачається зі свідоцтва про право власності на житло реєстраційний № 2668 від 13 жовтня 1999 року, виданого ННЦ «Харківський фізико-технічний інститут»(а.с.46), квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та членам її сім’ї ОСОБА_2 та ОСОБА_2

Судом також достовірно встановлено, що 20 вересня 2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк»та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 840/5-27/16/10/7-444 (а.с.38-45), відповідно до умов якого, іпотекодавці передали в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення позичальником основного зобов’язання, наступне нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 82,7 кв. м., та належить іпотекодавцям на праві приватної спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13 жовтня 1999 року, реєстраційний № 2668, виданого Національним науковим центром Харківського фізико-технічного інституту.

Згідно з п.п.4.1, 4.2 зазначеного іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов’язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцями обов’язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання –звернути стягнення на предмет іпотеки.   

Згідно зі ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст. 43 Закону України «Про іпотеку», початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Відповідно до п.1.2 іпотечного договору № 840/5-27/16/10/7-444 від 20 вересня 2007 року, загальна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 373700,00 гр., що в еквіваленті складає 74000,00 доларів США за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача ОСОБА_2 28 січня 2010 року направлено лист-претензію з вимогою негайного погашення всієї заборгованості за кредитом, відсотками за користування кредитом та нарахованими штрафними санкціями (а.с.34), а також направлені листи-претензії на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.30-31, 32-33).

Згідно з повідомленням адресно-довідкового бюро УМВС України в Харківській області від 27 травня 2010 року (а.с.63), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, померла 31 січня 2008 року.

В ході судового розгляду справи, судом направлені запити до Відділу реєстрації актів громадянського стану Харківського обласного управління юстиції та до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори з метою витребування відомостей про наявність актового запису про смерть ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, а також з метою витребування відомостей про те, чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_3, чи звертався хто-небудь із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с.86, 87).

Як вбачається з наданої на запит суду завіреної належним чином ксерокопії актового запису про смерть № 1931 від 01 лютого 2008 року (а.с.128), ОСОБА_3 померла 31 січня 2008 року у віці 58 років, що також підтверджується наданим до суду повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00005725020 від 08 жовтня 2010 року, складеним Відділом реєстрації актів цивільного стану головного управління юстиції в Харківській області (а.с.129).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З довідки з місця проживання про склад сім’ї та прописку № 613 від 14 вересня 2007 року, виданої Дільницею № 19 Київської філії КП «Жилкомсервіс»(а.с.119) вбачається, що ОСОБА_2 постійно проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. В зазначеному житловому приміщенні разом з ним також проживають, зокрема, ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Згідно з наданим на запит суду повідомленням Восьмої Харківської державної нотаріальної контори № 4517/01-14 від 17 вересня 2010 року (а.с.121), після померлої ОСОБА_3 спадкова справа не заводилась, з заявами про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини ніхто із спадкоємців не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Частиною 3 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи –іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд стягує з винної сторони всі судові витрати, а тому з відповідачів в дольовому порядку на користь позивача стягується судовий збір в сумі 1700 гр. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 гр., сплачені позивачем при подачі позовної заяви (а.с.9, 10).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 77, 88, 169, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 533, 572, 589, 590, 610, 611, 625, 1050, 1054, 1261, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 23, 33, 39, 41, 43 Закону України «Про іпотеку», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»в особі Харківської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» –задовольнити.

На задоволення вимог за договором кредиту № 840/4-27/16/1/7-051 від 20 вересня 2007 року, звернути стягнення за іпотечним договором № 840/5-27/16/10/7-444 від 20 вересня 2007 року на предмет іпотеки: чотирьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 82,7 кв. м.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Надати право Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк»в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк»за рахунок продажу предмету іпотеки задовольнити свої вимоги у розмірі 338332 (триста тридцять вісім тисяч триста тридцять дві) гр. 85 коп.

Встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 373700 (триста сімдесят три тисячі сімсот) гр., вартість якого встановлено за згодою сторін, відповідно до умов іпотечного договору № 840/5-27/16/10/7-444 від 20 вересня 2007 року.

Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»в особі Харківської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»судовий збір в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гр. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 (сто двадцять) гр., сплачені позивачем при подачі позовної заяви, а всього стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»в особі Харківської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»суму у розмірі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) гр., по 910 (дев’ятсот десять) гр. з кожного відповідача.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою кожного відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Рішення виготовлене в нарадчій кімнаті, є оригіналом.

Суддя –