Справа № 2-А-320/07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2007 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Рижиков В.Г.
при секретарі Петканич Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до військової частини А-4623 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення , -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 13 квітня 2007 року звернулася до суду з адміністративним позовом до військової частини А-4623 про стягнення з в/ч А 4623 в його користь заборгованість в сумі 20 230 (двадцять тисяч двісті тридцять) гривень 01 коп. грошової компенсації за продовольче забезпечення.
Позов мотивує тим, що він, ОСОБА_1, перебував на військовий службі у Збройних Силах України у в/ч А-4623, де і знаходився на продовольчому забезпеченні.
Згідно ч. 2 ст. 17 Конституції України "... Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей". До того ж ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" свідчить "... військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, по їх бажанню, грошову компенсацію". А згідно ч. 4 ст. 9 порядок і розміри грошового і матеріального забезпечення військовослужбовців і компенсації замість продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта грошових доходів.
На вимогу вищезгаданих законів, з метою раціонального забезпечення військовослужбовців продовольством, Кабінетом Міністрів України була прийнята
постанова № 316 від 12.03.1996 року "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань."
Відповідно до вищезгаданої Постанови до 10.03.2000 року вона забезпечувалася продовольчим пайком по нормі № 7 (згідно посади), а з 11.03.2000 року Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів" від 17.02.2000 року, була припинена дія ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців" в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків і речового майна або, по їх бажанню, грошової компенсації. Але цей пункт не відміняє ч. 1 ст. 9 даного Закону, який гарантує матеріальне, продовольче і інші види забезпечення військовослужбовцям. Ніхто не має права обмежувати військовослужбовців і членів їх сімей в правах і свободах, встановлених норму продовольчого забезпечення. Оскільки якнайменшу вартість цих всіх норм продовольчого забезпечення мас норма № 1 (загальновійськова), то її повинні були забезпечувати саме за даною нормою. Згідно ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" в редакції від 05 жовтня 2000 року вказано, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і осіб, звільнених в запас, а також гарантує отримання за рахунок держави фінансової, речової, продовольчої і інших видів забезпечення. Що в черговий раз підтверджує моє гарантоване державою право на забезпечення її продовольством.
На виконання вимог ст. 16 Закону України „Про Збройні Сили України"
постанова Кабінету Міністрів України №426 від 29.03.2002 року були затверджені норми харчування військовослужбовців і інших військових формувань.
Також слід вказати на те, що частина 3 статті 22 Конституції України вимагає: "..при ухваленні нових законів або внесенні змін до діючих законів не допускається зменшення змісту і об'єму існуючих прав і свобод., ,
Враховуючи вищесказане, вона вважає, що порушено його законне гарантоване державою право на отримання продовольчого забезпечення за рахунок держави, унаслідок чого у військовій частині утворилася заборгованість переді ним в сумі - 20 230 гри. 01 коп.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 в судове засіданні не з'явився і подав суду заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутності, вимоги викладені в позовній заяві підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача військової частини А4623 в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки по справі та оцінивши всі наявні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення за таких підстав.
Правовідносини між сторонами регулюються положеннями ст. 58 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно чинного законодавства, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актів Законодавства України, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання. У випадках коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи певного права.
Згідно вимогам ч.2 ст. 9 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" свідчить "...військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки, або, по їх бажанню, грошову компенсацію". А згідно ч.4 ст. 9 порядок і розмір грошового і матеріального забезпечення в/службовців і компенсації замість продовольчих пайків встановлюється Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта грошових доходів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував на військовій службі у Збройних Силах України у в/ч А-4623, де і знаходився на продовольчому забезпеченні.
З розрахунку вбачається що заборгованість в/ч А-4623 перед ОСОБА_1 по продовольчому пайку складає 20 230 грн. 01 коп. (а.с. 4).
Невиплата вказаної суми за весь період з 2000 р. є грубим порушенням чинного законодавства і його прав як військовослужбовця.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст. ст. 159, 160-164, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1- задовольнити.
Стягнути з військової частини А4623 в користь ОСОБА_1компенсацію замість недоотриманого продовольчого пайка в сумі 20 230 (двадцять тисяч двісті тридцять) грн. 01 коп.
На постанову суду протягом 10-ти днів може бути подана заява про її апеляційне оскарження та на протязі 20-ти днів з дня подачі заяви може бути подана апеляційна скарга.