Справа № 2-1/2011

З А О Ч Н Е   РІ Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М   У К Р А І Н

     Балаклавський  районний суд  м. Севастополя  у складі головуючого  -  судді Сафонова В.В.,

при секретарі  -  Бойко М.С., за  участю помічника прокурора Балаклавського р-ну м. Севастополя ОСОБА_1, розглянувши у відкритому  судовому засіданні справу за позовом   ОСОБА_2 до  ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним,-

                                                                     встановив:  

         Позивачка  ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом і просить  на підставі ст.230 ЦК України визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 23.08.2005 року між нею та ОСОБА_3.

          Вимоги мотивовані тим,  що  на час укладення угоди вона знаходилася під  впливом омани з боку відповідача ОСОБА_3, який доводиться їй двоюрідним племінником. З останнім в неї була домовленість про те, що подарував йому квартиру, ОСОБА_3 буде за нею доглядати та надавати їй матеріальну допомогу,  тому як її пенсія складає суму 400 грн., а вона  залишиться проживати у квартирі і користуватися житловою  площею. Однак, після  укладення угоди,  відповідач відмовився надавати їй матеріальну допомогу, в результаті чого  вона перенесла стрес з-за його омани, як її самого близького родича,  тому як інших  родичем в неї немає. Крім цього, при укладенні угоди дарування вона не розуміла текс написання договору, який був складений українською мовою, в той час як вона володіє лише російською мовою, у зв’язку з чим також не розуміла правових наслідків своїх дій.

       У судовому засіданні позивачка  підтримала позов  у повному  обсязі і наполягала на його задоволенні і пояснила, що при укладенні  договору дарування ОСОБА_3 також їй погрожував, що якщо вона не  подарує йому квартиру, то  він позбавить її дітей. До того ж ця квартира належить  на праві сумісної власності також і її  чоловіку, тому договір дарування всієї квартири  без згоди її  чоловіка є не законним.

       Помічник прокурора Сігнаєвська В.В. позов підтримала у повному обсязі і просила задовольнити його у повному обсязі, мотивуючи тим, що договір дарування був укладений у порушення вимог ст. 60-63 СК України, тому як спірна квартира належить на праві загальної спільної власності подружжям  ОСОБА_2, також угода була укладена   під впливом омани з боку відповідача ОСОБА_3

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, однак у порушення вимог ст. 77 ЦПК України, не повідомив суду про причини своєї неявки, у зв'язку із чим суд, за згодою позивача, розглянув справу на підставі ст. 224 ч.1 ЦПК України за відсутності відповідача у порядку ст.ст. 224-233 ЦПК України, та постановив по справі заочне рішення.

         Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що даний  позов обґрунтований  на законі і підлягає   задоволенню, виходячи з наступного.

        Судом встановлені такі факти  і відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного та сімейного законодавства України.

         Так, за договором  дарування від 23 серпня 2005 р. дарувальник ОСОБА_2 передала, а обдарований ОСОБА_3 прийняв у власність цілу квартиру АДРЕСА_2, що підтверджується копією договору (а.с.8).  Вказана квартира належала позивачці на праві приватної власності, що  підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданого СМДА від 09.07.2003 р. На день укладення вказаного договору дарування, позивачка ОСОБА_2 знаходилася у зареєстрованому шлюбі  з ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про заключення  шлюбу - 10.11.1976 року (а.с.66), та відміткою в її паспорті, який виданий  14 червня 2002 року,   про її сімейний стан і реєстрацію шлюбу - 10.11.1976 року (а.с.68).

        Згідно зі ст. 60 СК України,  майно, яке придбано подружжя за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві загальної спільної  власності.

         З наданих доказів слідує, що на момент укладення договору дарування спірна квартира належала на праві загальної спільної  власності позивачці ОСОБА_4 та її чоловіку ОСОБА_4

          Відповідно до  вимог ст. 63 СК України дружина і чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, яке  належить їм на праві загальної спільної  власності, якщо інше не  встановлено домовленістю  між ними.

         З наведеного слідує, що  позивачка розпорядилася майном в цілому без згоди на те свого  чоловіка ОСОБА_4, тому як, відповідно до  вимог  ст. 718 ЦК України даром можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або  які можуть виникнути в нього у майбутньому.

         Згідно з  вимогами ст. 65 ч.3 СК України для заключення одним з  подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення або  державної реєстрації згода іншого подружжя повинно бути надано письмово.

           Але, як слідує з змісту оспорюваного договору  дарування, письмової згоди чоловіка ОСОБА_4 надано не було, у зв’язку з чим, на підставі ст.65 ч.2 СК України позивачка ОСОБА_2 має право на звернення до суду з  позовом про  визнання договору  недійсним, який був заключний без згоди іншого подружжя.

           Разом з тим, позивачка  звернулася до суду  з  позовом на підставі ст. 230 ЦК України, згідно з  якою правочин, вчинений особою проти її  справжньої  волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

           На думку суду, матеріально-правова вимога з боку позивачки про визнання недійсним договору дарування квартири, яка врегульована вказаною нею нормою матеріального права, а саме ст. 230 ЦК України, також знайшла своє підтвердження у процесі  судового  розгляду справи.

            Так,  суд  виходить з того, що у п. 9 договору дарування від 23 серпня 2005 р. квартири АДРЕСА_2, вказано, що обдарований зобов’язується надати право довічного користування дарунком ОСОБА_2 За своїм віком  - 07.06.1928 р., позивачка відноситься до  похилого  віку, а за станом свого здоров’я –є людиною хворою, що  підтверджується  письмовими доказами (а.с.14,26-28,32). Відповідно до  висновків експертів  остання страждає хронічним психічним захворюванням в формі шизофренії, але, на момент  підписання договору  дарування від 23.08.2005 р.  могла розуміти значення своїх дій і керувати ними, що   підтверджується заключенням експертів (а.с.40-42).

           При таких обставинах у суду не виникає сумнівів про те, що на момент вчинення правочину дарування від 23.08.2005 р. відповідач ОСОБА_3 навмисно  ввів в оману позивачку щодо  обставин які мають істотне значення, а саме щодо  природи правочину,  а  також прав  та обов’зків сторін, що  пов’язано з неправильним  уявленням позивачкою норми права  про договір.

       Судові витрати на підставі ст. 88  ЦПК України, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на підставі ст. 81 ЦПК України  повинні  бути стягнуті з відповідача.  

         На підставі ст.ст.  230, 231 ЦК України, ст. 63 СК України,   керуючись вимогами ст.ст. 10-11, 27,60, 88, 212-215, 218,  224-232, 294-296 ЦПК України, суд,-                                                                        

                                                                 В И Р І Ш И В :

              Позов    ОСОБА_2 до  ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним  - задовольнити  у повному  обсязі.                                                                                         

              Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1  від 23.08.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

           Стягнути з   ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові  витрати за сплату витрат  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справі у сумі 30 грн.

             Рішення суду набуває законної сили  протягом  10 (десяти) днів від дня проголошення рішення.

             Апеляційна скарга  на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

            Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення  судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

            Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

              Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 (десяти) днів з дня отримання  його копії.

Головуючий  суддя:                                                                                В.В.   Сафонов