Справа  №    2-24/11    

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          18.02.2011   року                                           Бериславський районний суд Херсонської області

                     в складі:    головуючого судді       Миргород В.С.

при секретарі       Павлович Л.М.

                                                за участю  представників:  ОСОБА_1 ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Бериславської районної державної адміністрації про визнання будинку спільною сумісною власністю та визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння та зустрічним позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Бериславського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, суд –

В С Т А Н О В И В :

          ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, який в судовому засіданні змінила та просила визнати будинок спільною сумісною власністю та визнати права власності на Ѕ частину домоволодіння посилаючись, на те, що з ОСОБА_4 перебувала в юридичному шлюбі з 19.10.1996 року, від шлюбу мають двох малолітніх дітей, які проживають з нею та знаходяться на її утриманні. ЇЇ належала згідно державного акту серії ЯА № 240710 від 07.11.2005 року земельна ділянка в розмірі 0,1443 га, яка знаходилась за адресою: смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області. Рішенням суду від 22.10.2007 року шлюб між ними розірвано, але вони шлюб не припиняли та  продовжували спільне проживання, вели  спільне господарство та мали спільний бюджет.  У 2008 році земельна ділянка була продана та за кошти придбали житловий будинок за адресою м. Берислав, вул. Калініна, 22, який придбаний на ім’я ОСОБА_4, на підставі договору купівлі-продажу від 06.05.2008 року.  За згодою ОСОБА_4 26.05.2009 року було продано житловий будинок в м. Берислав по вул. Леніна, 312. Кошти за цей будинок витрачено на ремонт та благоустрій спірного будинку. В кінці червня 2010 року ОСОБА_4 покинув сім’ю, створив нову сім’ю .Просить визнати будинок за адресою м. Берислав, вул. Калініна, 22, спільною власністю та визнати за нею право власності на Ѕ частину зазначеного бубинку.

          ОСОБА_4 звернувся з зустрічною позовною заявою до приватного нотаріуса Бериславського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, посилаючись, що він 19.10.1996 року одружився з ОСОБА_6, від шлюбу мають неповнолітніх дітей. В 2007 році вони всією родиною проживали в м. Берислав у будинку по вул. Леніна, 312, який пізніше був проданий, а на отримані гроші було придбано меблі та автомобіль, які перебувають зараз в повному користуванні ОСОБА_3 Того ж року він виїхав до м. Москва, а потім до м. Київ з метою заробітку. Восени 2007 року, ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, та 22.10.2007 року при заочному розгляді шлюб було розірвано. Коли весною 2008 року повернувся з заробітків  ОСОБА_3 про розлучення нічого не сказала. Під час укладення договору купівлі-продажу житлового будинку 06.05.2008 року незаконно була внесена до пункту 1.8 договору. Про те, що він розлучений йому стало відоме 28.07.2010 року, коли отримав виклик до суду за позовом про поділ майна та стягнення аліментів. Просить визнати недійсним пункт 1.8 договору купівлі-продажу житлового будинку, серія ВВК № 190343, виданого 06.05.2008 року приватним нотаріусом Бериславського нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_5 як незаконно внесений.

          Позивачка-відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні на задоволенні первинного позову наполягали з підстав зазначений у позові, просили визнати будинок спільною власністю та визнати за нею право власності на Ѕ частину будинку. Зустрічний позов не визнали.

          Представник відповідача-позивача  ОСОБА_2 в судовому засіданні первинний позов не визнав, наполягав на задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що відповідач-позивач не знав, що шлюб розірвано, тому і дав згоду на реєстрацію позивачки та дітей у спірному будинку. Про розірвання шлюбу дізнався у 2010 році.

          Відповідач за зустрічним позовом приватний нотаріус  ОСОБА_5 позов не визнала, в судовому засіданні пояснила, що під час укладання договору купівлі-продажу ОСОБА_4 сказав, що має дружину та  привів дружину, яка дала згоду на придбання на оформлення на його ім»я житлового будинку. У обох були відмітки про реєстрацію шлюбу.

Представник Органу опіки та піклування Бериславської районної державної адміністрації в судове засідання не з’явився, до суду надіслали лист в якому просять справу розглянути у їх відсутність.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, прийшов до наступного:

19.10.1996 року ОСОБА_4 та ОСОБА_7 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження виданого Бериславським районним відділом реєстрації актів цивільного стану (а.с.6).

Від даного шлюбу сторони мають двох дітей: доньку Ольгу, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13) та доньку Олену, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12).

22.10.2007 року Бериславським районним судом Херсонської області постановлено рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, яке набрало чинності 02.11.2007 року (а.с.5, 58).

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

17.09.2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Бериславського районного управління юстиції Херсонської області зареєстровано розірвання  шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу ОСОБА_9В.(а.с.59).

В с.Зміївка по вул..Робочій,25 Бериславського району Херсонської області ОСОБА_3 належав житловий будинок, який вона 25.02.2005 року продала ОСОБА_10, що підтверджується довідкою БТІ у Бериславському районі.

23.11.2005 року ОСОБА_3 придбала житловий будинок з господарськими спорудами в м.Бериславі по вул..Леніна,312 за договором купівлі-продажу, зареєстрованим приватним нотаріусом Бериславського районного нотаріального округу ОСОБА_11, реєстровий №1836, зареєстрований в Херсонському державному  БТІ 03.01.2006 року в книзі №4 за №975 у даному будинку також був зареєстрований ОСОБА_4 (а.с.10, 69).

На підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №240710 виданого 07.02.2005 року  ОСОБА_3 належала на праві особистої приватної власності земельна ділянка площею 0.1443 га в смт.Лазурне по вул..Жовтневій,90 Скадовського району Херсонської області (а.с.16, 68).

Зазначену земельну ділянку ОСОБА_4 діючи за дорученням, посвідченим приватним нотаріусом 28.01.2008 року від імені ОСОБА_3 у паспорті якої є відмітка про укладення шлюбу, продав 01.02.2008 року ОСОБА_12 ( а.с.67,69).

06.05.2008 року ОСОБА_13 продала, а ОСОБА_4 купив житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: по вул..Калініна,22 в м.Бериславі Херсонської області з письмової згоди дружини ОСОБА_14, яка засвідчила, що дає згоду своєму чоловікові на придбання будинку та підтвердила, що гроші, які витрачаються на придбання будинку є спільною сумісною власністю і будинок буде належати їм на праві спільної сумісної власності, як такий що набувається ними за час шлюбу (а.с.7).

26.05.2009 року ОСОБА_15 продала з письмової  згоди свого чоловіка ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: м.Берислав вул. Леніна,312 (а.с.10).

Після юридичного розірвання шлюбу сторони продовжували фактично проживати разом та вести спільне господарство, що підтверджується наведеним вище.

Відповідно до ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Враховуючи, наявність ознак подружніх відносин, те, що сторони здійснювали спільне господарство, тобто приймали участь у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї, жоден з них не перебував у іншому шлюбі, дає суду підстави для застосування ст. 74 СК України, та визнання житлового будинку за адресою Херсонська область м. Берислав, вул. Калініна, 22, таким, що набутий під час спільного проживання та є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

З огляду на ст..60 ч.1 Сімейного кодексу України та ст..368 ч.3 ЦК України -майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, тощо самостійного заробітку (доходу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 70 ч. 1 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, враховуючи відсутність шлюбного договору та домовленості між подружжям, право ОСОБА_3 у спільній сумісній власності складає Ѕ частину домоволодіння.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Підставою  недійсності угоди є,  у відповідності зі ст. 215 ЦК України, недотримання в момент здійснення угоди сторонами вимог, встановлених частинами 1-3 ст. 203 ЦК України.

Відповідач-позивач ОСОБА_4 та його представник посилаючись на порушення ст. 203 ч. 1 ЦК України під час укладення договору, не надав жодних доказів того, що правочин не відповідає вимогам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, які були дійсні на час укладення, а також суперечать моральним засадам суспільства, тому вимога за зустрічним позовом про визнання недійсним пункту 1.8 договору купівлі-продажу житлового будинку є необґрунтованою та підлягає відмовленню.

Оскільки, як встановлено судом, спірний договір відповідає вимогам закону, то він  не може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст.60-61, 69-74 Сімейного кодексу України, постанови №11 Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року  «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», -

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Бериславської районної державної адміністрації про визнання будинку спільною сумісною власністю та визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння задовольнити повністю.

Визнати житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: м.Берислав вул..Калініна,22 Херсонської області спільною сумісною власністю та визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину зазначеного домоволодіння.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені нею та підтверджені документально судові витрати : судовий збір 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн.  

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Бериславського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу належить відмовити за його необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з часу проголошення., шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд  Херсонської області.                                                                                          Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.                                                                                Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених ст.294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку про що постановляється ухвала.  

Суддя                                                                                          В.  С.  Миргород