Справа № 2-466/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2011 року          м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Прошутя І.Д.,
при секретарі -          Яковенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсиббанк", ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання договору поруки недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір поруки №224290 від 19.08.2008 року, укладений між АКІБ «Укрсиббанк»і ОСОБА_2 в забезпечення зобов»язань ОСОБА_3 по договору про надання споживчого кредиту №11384983000 від 19.08.2008 року.

Свої вимоги вона обґрунтовувала тим, що в разі порушення ОСОБА_3 своїх зобов»язань її чоловік ОСОБА_2 буде відповідати перед кредитором майном, яке є спільною сумісною власністю подружжя, на що вона не надавала своєї згоди і нічого не знала про укладання договору поруки. При цьому посилалася на вимоги ч.2 ст.369 ЦК України і ст.65 Сімейного Кодексу України.

Вважала, що правовою підставою визнання недійсним договору поруки є недодержання на момент укладання вимог ч.ч.1-З, 5, 6 ст.203 ЦК України, оскільки зміст договору не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства. Згідно ч.З ст.215 ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним. Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, якщо за недійсним правочином права та обов»язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Оскільки договір поруки є однією з форм забезпечення виконання зобов»язання наряду з іншими, в тому числі із заставою, включає і поширюється на реальні майнові витрати подружжя, але вчинений з порушенням закону, оскільки виходить за межі дрібного побутового і укладений без згоди подружжя та в порушення інтересів сім»ї, то такий договір є недійсним з моменту його укладення.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пояснивши, що в провадженні Червонозаводського районного суду м.Харкова розглядається цивільна справа за позовом АКІБ «Укрсиббанк»до ОСОБА_3 і ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому, банк протягом трьох років не пред»являв до ОСОБА_3 вимог щодо погашення заборгованості, у зв»язку з чим утворилася значна грошова сума, яка солідарно стягується з боржника і поручителя.

Представник відповідача - ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, оскільки вважав, що підстав для задоволення позову не має.

Відповідач - ОСОБА_2 позов визнав та просив його задовольнити, пояснивши, що укладаючи договір поруки в забезпечення зобов»язань ОСОБА_3 за договором про

надання споживчого кредиту не зміг передбачити негативні наслідки для себе особисто та родини.

Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Згідно положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 19.08.2008 року між АКІБ «Укрсиббанк»і ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту №11384983000, згідно якого останньому надано кредит в сумі 66000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 319644,60 грн№11384983000 за курсом НБУ на день укладання договору.

Того ж дня між АКІБ «Укрсиббанк»і ОСОБА_2 укладено договір поруки №224290 від 19.08.2008 року в забезпечення зобов»язань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором.

Відповідно до статті 73 Сімейного Кодексу України передбачено, що за зобов»язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на особисте майно і на частку в праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Як вбачається із змісту договору поруки, при його укладенні 19.08.2008 року права позивача порушені не були.

При цьому, посилання позивача на відсутність письмової згоди дружини на укладення її чоловіком ОСОБА_2 договору поруки і порушення ч.2 ст.369 ЦК України і ст.65 Сімейного Кодексу України є безпідставними.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником. Зі змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов»язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов»язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов»язання боржником шляхом відшкодування в грошовій формі того, що не було виконане боржником.

Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов»язання (як правило грошового), а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю, договір поруки не створює обов»язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

Обставини того, що між позивачем і відповідачем ОСОБА_2 виникли правовідносини, що регулюються ст.65 Сімейного Кодексу України, судом не встановлено.

З огляду на це, недодержання на момент укладання вимог ч.ч.І-З, 5, 6 ст.203 ЦК України судом також не встановлено, а тому посилання позивача про порушення відповідачами положень ст. 215 ЦК України, суд вважає необгрунтованими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання договору поруки недійсним, суд відмовляє у задоволенні інших позовних вимог, у зв'язку із чим позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 60, 61, 212-215 ЦПК України, ст. 553 ЦК України, ст.73 Сімейного Кодекса України суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсиббанк", ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання договору поруки недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у судовому засіданні,

але не були присутні в судовому засіданні   під час проголошення   судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

      Рішення складено і віддруковано суддею в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення виготовлений 18.04.2011 р.

СУДДЯ-

СУДДЯ -