Справа № 2-277/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

5 травня 2011 року                                                                                  м. Харків

Комінтернівський районний суд   м. Харкова у складі:                                                  

Головуючого – судді – Фанда О.А.,

за участю секретаря  – Чумакової Н.С.,

розглянувши у  відкритому судовому засіданні у  місті Харкові цивільну справу за позовом

публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», в особі Філії «Харківської дирекції» акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту від 24 квітня 2008 року;

зустрічним позовом

ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», в особі Філії «Харківської дирекції» акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» про визнання договору кредиту від 24 квітня 2008 року недійсним , -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк» Філія «Харківська дирекція» АТ «Індустріально-експортний банк» звернулося до суду з вказаним позовом.

          В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що між ним та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту від 24 квітня 2008 року № 1309/714180 на суму 18 594,05 доларів США з кінцевим строком повернення 23 квітня 2014 року зі сплатою 11,68 відсотків річних.

          В свою чергу ОСОБА_1 взяла на себе зобов’язання повернути кредит та сплатити нараховані відсотки відповідно до встановленого графіку.

          Посилаючись на неналежне виконання кредитних зобов’язань відповідачкою, позивач просив стягнути з неї заборгованість, яка станом на 3 березня 2011 року (відповідно до остаточно уточнених позовних вимог) складає 17 752,04 доларів США, з яких: 9822 долари США – строкова заборгованість за кредитом; 6703,22 доларів США – прострочена заборгованість за кредитом; 168,81 доларів США – нараховані відсотки за користування кредитом; 800,01 доларів США – прострочені відсотки за користування кредитом. Заборгованість позивач просив стягнути в гривневому еквіваленті станом на 3 березня 2011 року, що складає 140 897 грн. 94 коп.  

          ОСОБА_1 звернулася з зустрічним позовом до ПАТ «Індустріально-експортний банк», в якому просила визнати недійсним договір кредиту від 24 квітня 2008 року № 1309/714180 на суму 18 594,05 доларів США. При цьому зазначала, що під час укладення кредитного договору Банком було порушено вимоги закону щодо істотних умов кредитного договору; визначено валюту зобов’язання, засіб виконання зобов’язання та спосіб платежу всупереч Конституції України та чинному законодавству; здійснено діяльність, яка підлягає обов’язковому ліцензуванню, без наявності відповідної ліцензії.               

          Взаємних вимог один до одного сторони не визнали.

          Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов ПАТ «Індустріально-експортний банк» підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

          З матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами, що між ПАТ «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту від 24 квітня 2008 року № 1309/714180 на суму 18 594,05 доларів США з кінцевим строком повернення 23 квітня 2014 року зі сплатою 11,68 відсотків річних.

          Встановлено, що в період дії кредитного договору ОСОБА_1 не дотримувалася умов кредитного договору, внаслідок чого станом на 3 березня 2011 року (відповідно до остаточно уточнених позовних вимог) складає 17 752,04 доларів США, з яких: 9822 долари США – строкова заборгованість за кредитом; 6703,22 доларів США – прострочена заборгованість за кредитом; 168,81 доларів США – нараховані відсотки за користування кредитом; 800,01 доларів США – прострочені відсотки за користування кредитом.

          Неналежне виконання кредитних зобов’язань ОСОБА_1 підтверджується розрахунком заборгованості за договором кредиту (а.с. 131, 132).

          Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу.

          Відповідно до змісту ст. 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

          Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

          З огляду на вищезазначене, позовні вимоги ПАТ «Індустріально-експортний банк» підлягають задоволенню.

          При цьому суд вважає за необхідне стягнути суму  заборгованості станом на 3 березня 2011 року (відповідно до заявлених та підтриманих в судовому засіданні вимог), а не на час ухвалення рішення, оскільки за курсом НБУ станом на  дату ухвалення рішення сума заборгованості значно перевищує суму, яку просить стягнути позивач з відповідача. Крім того, відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог.

          Щодо зустрічних позивних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

          Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.   

          Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.         

          Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

          Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

          Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні іноземної валюти не встановлено.

          Згідно ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках та порядку, встановлених законом.

          Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних  ліцензій ОСОБА_2 Банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.

          Відповідно до п. 2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17 липня 2001 року за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу ОСОБА_2 банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких: неторговельні операції з валютними цінностями; операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюється в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами – резидентами; ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів – нерезидентів у грошовій одиниці України; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

          З огляду на вищезазначене, банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

          Представником відповідача до суду надані завірені копії банківської ліцензії та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями.

          Щодо посилань позивача на значне зростання курсу долара США по відношенню до курсу гривні України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

          Відповідно до статті 36 Закону України “Про ОСОБА_2 України” офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється ОСОБА_2 Банком України.   

          Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, встановлюються ОСОБА_2 Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.   

          Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління ОСОБА_2 Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.   

          Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

          Таким чином, укладаючи договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь – яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.   

          Інші посилання ОСОБА_1, викладені у зустрічній позовній заяві не є підставами для визнання договору недійсними.

          З огляду на вищезазначене, підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

          Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі ст. ст. 215, 627, 629 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 – 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» Філія «Харківська дирекція» акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» Філія «Харківська дирекція» акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» заборгованість за кредитним договором № 1309/714180 від 24 квітня 2008 року в сумі 140 897 грн. (сто сорок тисяч вісімсот дев’яносто сім) 94 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору та витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. та 120 (сто двадцять) грн. відповідно – всього в сумі 142 717 (сто сорок дві тисячі сімсот сімнадцять) грн. 94 коп.   

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:ОСОБА_3