Справа № 22-ц-574 2007 p.                           Головуючий у 1-й інстанції - Шелєхова А.В.

Категорія- 19                                                  Суддя-доповідач - Хвостик С. Г.

УХВАЛА

іменем    України

24 травня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого -   МасловаВ.О.

суддів                   -   Хвостика С. Г.,  Криворотенка В.І.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

та осіб,  які беруть участь у справі - позивачки ОСОБА_1,  відповідачки ОСОБА_2

розглянула у відкритому   судовому   засіданні   в приміщенні   апеляційного суду цивільну

справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 1 березня 2007 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про

стягнення матеріальної і моральної   шкоди та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу цього ж суду від 23 березня 2007 року у цій же справі,

встановила:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 березня 2007 вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  63 грн. 45 коп. у відшкодування завданої матеріальної шкоди,  800 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди та 59 грн. 50 коп. повернення сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2,  посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи,  просить дане рішення змінити та відмовити в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди. При цьому вказує,  що судом не враховано,  що конфлікт виник внаслідок неправомірних дій самої позивачки.

Крім того,  ухвалою цього ж суду від 23 березня 2007 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1  про постановления додаткового рішення.

З ухвалою не погодилась ОСОБА_1 ,  просить її скасувати і задовольнити заяву,  посилаючись на порушення процесуального законодавства.

Перевіривши судові рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог,  заявлених у суді першої інстанції,  заслухавши суддю-доповідача,  доводи та заперечення сторін,  колегія суддів вважає,  що апеляційні скарги задоволенню не підлягают.,  виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції,  ОСОБА_1  та ОСОБА_2 мешкають у м. Суми по сусідству. Між ними на протязі тривалого часу склались неприязні стосунки.

18 квітня 2004 року близько 8 години ранку між сторонами біля подвір'я АДРЕСА_1 виник словесний конфлікт,  під час якого з двору відповідачки через відчинену хвіртку вискочила її собака породи кавказька вівчарка і,  накинувшись на ОСОБА_1 ,  покусала її.

Як підтверджено висновком судово-медичної експертизи від 18 січня 2007 року,  у зв'язку з подіями 18 квітня 2004 року на тілі ОСОБА_1  виявлено три укушені рани внутрішньої поверхні стегна,  заживления яких проходило без ускладнень.

Такі ушкодження могли утворитись від здавлення та укусу зубами собаки (а.с. 184-198).

Вказані обставини судом встановлені вірно і сторонами не спростовуються.

Оскільки        відповідачка        не                       забезпечила     належного     догляду     за

собакою,  яка відноситься до великої породи,  так як собака мала можливість вільно вийти за межі двору і при цьому покусала позивачку,  заподіявши їй тілесні ушкодження,  що потребувало лікування протягом тривалого часу,  у зв'язку з чим позивачка понесла матеріальні витрати,  а також їй від такого неправомірного без діяння відповідачки була заподіяна і моральна шкода,  що знайшло своє підтвердження матеріалами справи,  тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необхідність відшкодування потерпілій як матеріальної,  так і моральної шкоди.

Що стосується наявності факту заподіяння моральної шкоди та розміру її відшкодування,  то суд з цього приводу у рішенні навів переконливі мотиви,  з якими погоджується колегія суддів,  врахувавши засади розумності і справедливості,  що доводами апеляційної скарги не спростовується.

При цьому судом враховано і матеріальне становище сторін.

Таке рішення відповідає вимогам  ст.  ст. 1166, 1167 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги як безпідставні висновків суду також не спростовують.

Отже,  як законне і обгрунтоване рішення суду необхідно залишити без зміни,  а апеляційну скаргу - відхилити.

Відносно апеляційної скарги ОСОБА_1  на ухвалу цього ж суду від 23 березня 2007 року про відмову в ухваленні додаткового рішення,  то колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення,  так як,  дійсно,  на момент постановления рішення позивачка не надала доказів щодо розміру сплати послуг адвоката,  а в апеляційній скарзі не вказала на наявність тих обставин,  передбачених  ст. 220 ЦПК України,  з приводу чого суд мав би постановити додаткове рішення.

При цьому колегія суддів враховує,  що позивачка не позбавлена можливості звернутись до суду з самостійною вимогою про відшкодування понесених нею судових витрат.

Таким чином,  апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно відхилити,  а ухвалу суду,  як постановлену з додержанням вимог закону,  залишити без зміни.

Керуючись  ст.   ст.  307 ч.1 п.1,  ч.2 п.1,  308,  312 ч.1 п.1,  314 ч.1 п.п.1,  4,  315 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 1 березня 2007 року в даній справі та ухвалу цього ж суду від 23 березня 2007 року у цій же справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення до Верховного Суду України.