Справа № 22 -ц- 540 Головуючий у 1-й інстанції: Бакланов Р.В.
Категорія -18 Суддя-доповідач: Криворотенко В.І.
УХВАЛА
іменем України
24 травня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - МасловаВ.О.,
суддів - Криворотенка В.І., Хвостика С. Г.,
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М. ,
в присутності осіб, які приймають участь в справі - представника позивача ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну
справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 01 грудня 2006 року
у справі за позовом Закритого акціонерного товариства Комерційного банку
«Приватбанк» в особі Сумської філії до ОСОБА_2 про стягнення
боргу за кредитним договором
та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного
товариства Комерційного банку «Приватбанк» в особі Сумської філії про визнання
недійсним договору поруки від 22 березня 2002 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 01 грудня 2006 року позов ЗАТ КБ «Приватбанк» в особі Сумської філії задоволено. Стягнуто на його користь з ОСОБА_2 12 784 грн. 07 коп. повернення боргу, 127 грн. 84 коп. судового збору, сплаченого при поданні позову, а всього - 12 911 грн. 91 коп. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить вказане рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ЗАТ КБ «Приватбанк» і задовольнити його зустрічні позовні вимоги. Зазначає, що суд при винесенні рішення безпідставно керувався положеннями ст. ст. 526, 553, 554 ЦК України 2004 року, в той час як повинен був керуватися нормами ЦК України 1963 року, що діяв на час укладення кредитного договору. Вважає, що судом не дано відповідної правової оцінки п. 2 договору поруки, згідно якого у випадку невиконання кредитного зобов'язання солідарними боржниками виступають підприємство-боржник та поручитель. Посилається також на те, що договір поруки був укладений ним шляхом введення в оману, оскільки він укладав договір як директор підприємства боржника, а не фізична особа, яка повинна відповідати своїм особистим майном.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до кредитного договору від 22 березня 2002 року № 962 ЗАТ КБ «Приватбанк» надано кредит Лебединському міжгосподарському інкубаторно-птахівничому підприємству в сумі 20 000 грн. під 35 % річних строком на один рік.
Того ж дня 22 березня 2002 року між сторонами був укладений договір поруки, згідно п.1 якого ОСОБА_2 зобов'язується в повному обсязі відповідати за належне виконання боржником зобов'язань по кредитному договору від 22 березня 2002 року.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 18 листопада 2002
року задоволені позовні вимоги ЗАТ КБ «Приватбанк» та стягнуто з Лебединського міжгосподарського інкубаторно-птахівничого підприємства борг за кредитним договором від 22 березня 2002 року: 20 000 грн. кредитної заборгованості, 2 301 грн. 39 коп. відсотків за користування кредитом, 16 грн. 14 коп. пені.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 13 березня 2003 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - Лебединського міжгосподарського інкубаторно-птахівничого підприємства та ліквідовано його як юридичну особу. В процесі ліквідації банкрута задоволено вимогу кредитора - ЗАТ КБ «Приватбанк», забезпечену заставою, на суму 8 514 грн. 34 коп.
На момент розгляду справи в суді заборгованість по кредиту складає 12 784 грн. 07 коп.
Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, виходячи з наступного.
В апеляційній скарзі не наведені обставини та докази, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.
Доводи апелянта стосовно того, що рішення суду невірно ґрунтується на положеннях ст. ст. 526, 553, 554 ЦК України 2004 року, в той час як повинно - на нормах ЦК України 1963 року, що діяв на час укладення кредитного договору, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України 2004 року щодо цивільних відносин, що виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що продовжують існувати після набрання ним чинності.
Договір поруки не припинений, і за ОСОБА_2 , як за поручителем, на сьогодні залишається обов'язок відповідати перед кредитором ЗАТ КБ «Приватбанк» в особі Сумської філії за порушення зобов'язання божником Лебединським міжгосподарським інкубаторно-птахівничим підприємством.
Та обставина, що суд, вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_2 керувався ЦК України 2004 року, а позивач ОСОБА_2 посилався на норми ЦК України 1963 року не може бути підставою для зміни чи скасування рішення, оскільки місцевий суд повно та всебічно встановив обставини справи і дійшов вірного висновку про безпідставність зустрічного позову, і норми ЦК України 2004 року регламентують данні правовідносини таким же чином, як і ЦК України 1963 року.
Посилання апелянта на те, що судом не враховано положення п. 2 договору поруки, згідно якого у випадку невиконання кредитного зобов'язання солідарними боржниками виступають підприємство-боржник та поручитель, колегія судців також вважає безпідставними, оскільки судом оцінено всі докази в справі в їх сукупності, в тому числі їй укладений сторонами договір поруки в цілому, і саме виходячи з його змісту та вимог цивільного законодавства зроблено вірний висновок про наявність обов'язку поручителя погасити кредитну заборгованість, враховуючи, що іншого солідарного боржника -підприємство - ліквідовано як юридичну особу.
Доводи апелянта щодо введення його в оману під час укладення договору поруки були предметом розгляду в суді першої інстанції та обгрунтовано ним спростовані. Зокрема, судом зроблено вірний висновок про те, що місце праці та посада поручителя не можуть бути підставою звільнення його від взятих на себе за договором поруки зобов'язань, а також, що порушень законодавства і прав сторін при його укладенні не
встановлено. Протилежне ОСОБА_2 всупереч вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України не доведено.
Рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 526, 553, 554 ЦК України.
Порушень норм процесуального права колегією суддів також не вбачається.
Таким чином, на думку колегії суддів, рішення суду узгоджується з доказами, наявними у справі, відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни або скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 01 грудня 2006 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.