Головуючий в 1 інстанції Слюсарчук Н.Ф. Справа № 22ц/1087
Доповідач Жигановська О.С. Категорія 44
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.05.2007 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого Жигановської О.С.
суддів Косигіної Л.М. , Омельчука М. І.
при секретарі Хоменко Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №8 м. Житомира до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по квартирній платі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14.03.2007 року
встановив:
В серпні 2006 року КВЖРЕП №8 м. Житомира звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за обслуговування будинку і прибудинкової території. Позивач зазначив, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та не здійснює оплату на утримання будинку та прибудинкової території. В зв'язку з цим станом на 01.03.2006 року утворилась заборгованість в сумі 423 грн. 46 коп., яку і просив стягнути з відповідача в судовому порядку.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14.03.2007 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КВЖРЕП №8 м. Житомира 423 грн. 46 коп.3аборгованості, 30 грн. судових витрат та на користь держави 51 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач порушує питання про скасування згаданого рішення та ухвалення нового - про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застування судом норм процесуального і матеріального права. Апелянт зазначає, що суд неповно з'ясував обставини справи та не прийняв до уваги те, що між ним та позивачем не був укладений договір про надання послуг, а тому відсутні підстави для стягнення будь-яких коштів. Крім того, являючись постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС, він звільнений від сплати судового збору, тому суд безпідставно стягнув з нього на користь держави 51 грн. судового збору.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1
Правовідносини сторін по наданню послуг, в тому числі, права і обов'язки, порядок розрахунків, підстави і розмір відповідальності, регулюються Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду"( ст. 10), Законом України „Про житлово-комунальні послуги", Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою КМУ від 08.10.1992 року №572.
Пункт 17 даних Правил передбачає, що власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані вносити на відповідний рахунок плату за обслуговування і ремонт будинку.
Судом встановлено, що як власник згаданої квартири ОСОБА_1 своєчасно не вносить щомісячних платежів на рахунок позивача на утримання будинку та прибудинкової території, в зв'язку з чим за період з 01.03.2003 року по 01.03.2006 року утворилась заборгованість в розмірі 423 грн. 46 коп. Такі обставини стверджуються довідкою-розрахунком
2
КВЖРЕП №8 (а.с. 5), тому суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позову, але помилково стягнув борг починаючи з 01.03.2003 року, тобто поза межами строків позовної давності.
Враховуючи те, що з позовом КВЖРЕП №8 звернулось 31.08.2006 року, сума боргу підлягає зменшенню на 58, 80 грн. /вартість наданих послуг за березень-серпень 2003 року 9, 80 грн. х 6 місяців = 58, 80 грн. З відповідача підлягає стягненню заборгованість за період з 01.09.2003 року по 01.03.2006 року (в межах трьохрічного строку) в сумі 364, 66 грн.
Не можна визнати обґрунтованими посилання відповідача на те, що з ним не було укладено договору про надання відповідних послуг всупереч вимогам Закону України „Про житлово-комунальні послуги", а тому він не несе обов'язку по їх сплаті.
Так, відповідно до п.13 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями співвласники будинку, де не створено товариство (об'єднання), укладають договір на участь у витратах на утримання будинку і прибудинкової території. Дане положення було роз'яснено відповідачу при набутті ним права власності на квартиру (а.с. 6). Крім того, пунктом 1 ч.3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" встановлено обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг.
ОСОБА_1 ухилився від укладення відповідного договору з позивачем. Однак, від користування послугами, наданими позивачем не відмовлявся. Таким чином, суд правильно вважав, що між сторонами виникли обов'язки та настала відповідальність виконавця і споживача, передбачена вищевказаними Правилами.
Доводи апелянта щодо невідповідності вимогам закону заяви позивача про зміну позовних вимог (а.с. 21) не впливають на правильність вирішення спору. Дана заява не приймалась судом до розгляду у встановленому законом порядку та не була предметом судового розгляду, а лише приєднана до матеріалів справи (а.с. 25). Більше того, позивач підтримав позов в межах заявлених вимог, що зазначені в позовній заяві від 31.08.2006 року (а.с. 27) і саме по цим вимогам ухвалено судове рішення..
Відповідач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії (а.с. 36) і згідно закону звільнений від сплати судового збору. Тому рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в сумі 51 грн. слід змінити, виключивши з резолютивної частини рішення даний висновок.
В решті судове рішення відповідає вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, апеляційний суд
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14.03.2007 року змінити в частині визначення суми заборгованості, стягнутої з ОСОБА_1 на користь комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №8 м. Житомира, зменшивши її розмір до 364 грн. 66 коп. Виключити з резолютивної частини рішення висновок про стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь держави в сумі 51 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.