Справа № 2-01\11                                                                                                                                                                                                                     

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 лютого 2011 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Трофімова В.С.,

секретаря судових засідань –ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в інтересах якої діє на правах законного представника її мати ОСОБА_3, до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім’єю та визнання четвертої черги спадкоємця за законом, треті особи: 12-а Харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, Харківська міська рада, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в інтересах якої діє на правах законного представника ОСОБА_3, звернулись до суду з вимогою до ОСОБА_4 визнати факт постійного проживання позивачки із спадкодавицею ОСОБА_6  за адресою: АДРЕСА_1, однією сім’єю починаючи з 28 квітня 1999 року.

Законним представником позивачки, який звернувся від її імені та в її інтересах до суду, є згідно ч.2 ст. 39 Цивільного процесуального кодексу України її мати ОСОБА_3.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона та її батьки –відповідач  ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - останні 11 років постійно проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Разом з ними проживала мати відповідача ОСОБА_4 та бабуся позивачки ОСОБА_6, яка померла 15 травня 2008 року.

ОСОБА_6 та відповідачу ОСОБА_4 належали частки по ? у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Тобто в день смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, яка складається з вказаної частки ? у праві власності на дану квартиру.

Спадкування здійснювалося за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, тобто спадкоємцем за законом першої черги згідно ст. 1261 ЦК був її син ОСОБА_4 До смерті ОСОБА_6 неодноразово висловлювала побажання заповісти своє майно онуці ОСОБА_2, тобто позивачці. Згідно з цим відповідач ОСОБА_4 відмовився від прийняття спадщини за матір’ю ОСОБА_6, а позивачка у свою чергу подала заяву про прийняття спадщини. Спадкова справа № 881/08 відкрита у 12-й харківській державній нотаріальній конторі.

Як вбачається в матеріалах справи нотаріуси 12-ї харківської державної нотаріальної контори повідомили, що після спливу шестимісячного строку з дня відкриття спадщини відмовлять позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки вважають, що онуки спадкодавця можуть спадкувати лише за правом представлення і ніяк інакше. До п’ятої черги спадкоємців за законом вона, на їх думку, не відноситься.

На час відкриття спадщини позивачка постійно проживала разом з батьками та бабою ОСОБА_6 однією сім’єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, тобто відповідно до ст. 1264 ЦК вона при визнанні такого факту судом буде мати право на спадкування за законом у четверту чергу. Інших спадкоємців на даний час немає, але існує спір за участю позивачки, відповідача та третьої особи.

До відкриття провадження у справі позивачка доповнила позов вимогою визнати її спадкоємицею четвертого ступеню за спадкодавцем ОСОБА_6, що померла 15.05.2008 р. Вимогу мотивувала наступним: cпір про право, на її думку, полягає в тому, що позивачка не визнається спадкоємицею четвертого ступеню за своєю померлою бабусею як особа, що мешкала із спадкодавцем однією сім’єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Для надання позивачці можливості прийняти участь у спадкових правовідносинах рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 22.10.2008 р в порядку окремого провадження було встановлено факт її проживання із спадкодавцем однією сім’єю з 28.04.1999 р, тобто більше п’яти років до моменту смерті спадкодавця. Але вказане рішення суду скасоване ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11.03.2010 р у зв’язку із існуванням спору про право, роз’яснено, що вирішити питання можливо в позовному провадженні.

Таким чином, без встановлення факту проживання із спадкодавцем та визнання її спадкоємицею четвертої черги позивачка не має можливості прийняти участь у спадкових правовідносинах, що порушує її права та законні інтереси.

Також в ході подальшого розгляду позивачка звернулась із клопотанням про уточнення позовних вимог, оскільки під час складання позовної заяви було припущено технічні помилки в формулюваннях, виправлення яких не вплине на предмет та підстави позову, а саме замість «визнати факт»- «встановити факт», замість «четвертого ступеню»- «четвертої черги».

Суд погодився з тим, що дане уточнення не змінює предмет та підстави позову і є по суті технічним виправленням помилки.

До суду звернувся із письмовою заявою про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_5, мотивуючи тим, що рішення по справі може вплинути на його права та обов’язки. Розглянувши дану заяву, суд ухвалив її задовольнити та залучити до участі у справі в якості третьої особи на боці Відповідача, що не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_5

Також суд, керуючись ст. 35-36 Цивільного процесуального кодексу України, з власної ініціативи залучив до участі у справі в якості третьої особи на боці Відповідача, що не заявляє самостійних вимог, Харківську міську раду.

За клопотанням третьої особи ОСОБА_5 судом було витребувано та долучено до матеріалів справи довідки з навчального закладу, де навчається позивачка, та з лікарняного закладу, де вона перебуває на обліку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, мотивуючи тривалим порушенням прав позивачки на прийняття участі у спадкових правовідносинах за померлою бабусею.

Відповідач ОСОБА_4 позов визнав, про що надав письмову заяву, просив, посилаючись на ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України, ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник третьої особи 12-ої Харківської державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином, надав заяву про слухання справи без його участі, у вирішенні спору поклався на розсуд суду.

Представник третьої особи –Харківської міської ради –у судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином, надав заяву про слухання справи без його участі, проти задоволення позову заперечував, мотивуючи тим, що відсутні належні письмові докази проживання позивачки однією сім’єю із спадкодавцем впродовж п’яти років до його смерті.

Третя особа ОСОБА_5 та його представник –адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні надали письмові заперечення, просили у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що відсутні належні докази проживання позивачки однією сім’єю із спадкодавцем та ведення спільного господарства впродовж п’яти років до його смерті, а також доводи позивачки спростовуються показаннями свідка ОСОБА_8, фактом реєстрації позивачки за іншим місцем проживання, відомостями, наданими учбовим закладом, де навчається позивачка, та лікарняним закладом, де вона перебуває на обліку. Також зазначили, що даним позовом позивачка разом із своїми батьками намагається уникнути виконання судового рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.05.2005 р про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошей у сумі 33564,31 грн, у т.ч. уникнути звернення стягнення на частку майна, яке належить ОСОБА_4 на праві спільної власності –квартири АДРЕСА_2.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Позивачка ОСОБА_2 є дочкою відповідача ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про народження № 1-ВЛ № 261082 від 18.02.1994 р, актовий запис № 78. Відповідач ОСОБА_4 є сином ОСОБА_6 відповідно до  свідоцтва про народження ЯЛ № 195380 від 20.01.1955 р, актовий запис № 73. Тобто ОСОБА_6 є бабусею позивачки.

ОСОБА_6 померла 15 травня 2008 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть 1-ВЛ № 171029, актовий запис № 7571. На момент смерті вона проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із сином ОСОБА_4 та онучкою ОСОБА_2, що підтверджується довідкою дільниці № 56 Фрунзенської філії КП «Жилкомсервіс»від 05.08.2008 р.

На момент смерті ОСОБА_6 та відповідачу ОСОБА_4 належали частки по ? у праві власності на квартиру за вказаною адресою, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 29.06.1993 р та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13.04.1999 року. Тобто в день смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, до складу якої, зокрема, входить частка ? у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Заявою до 12-ї Харківської державної нотаріальної контори від 30.08.2008 року відповідач відмовився від прийняття спадщини за ОСОБА_6 на користь своєї дочки ОСОБА_2, вважаючи, що вона за ст.1265 ЦК є спадкоємицею п’ятої черги за законом. Така відмова не суперечить ч.2 ст.1274 ЦК, відповідно до якої спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Згідно відповіді 12-ї Харківської державної нотаріальної контори від 20.09.2008 року було зазначено, що онуки спадкодавця можуть бути спадкоємцями лише за правом представлення у порядку, встановленому ст. 1266 ЦК, і тому у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 буде відмовлено. ОСОБА_4 пропонувалось відкликати заяву про відмову від спадщини та прийняти спадщину у встановлений законом термін.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.10.2008 року у справі № 2-о-205/08 в порядку окремого провадження було встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, однією сім’єю з ОСОБА_6, померлою 15.05.2008 р., за адресою: АДРЕСА_3, з 28 квітня 1999 р. по 15.05.2008 р.

Вказане рішення було скасовано ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11.03.2010 р за апеляційною скаргою третьої особи ОСОБА_5 з тих підстав, що у даних правовідносинах вбачається спір про право, а відповідно суд не мав права розглядати його в окремому, а не позовному провадженні.

Встановлення факту постійного проживання однією сім’єю із спадкодавцем в судовому порядку за таких обставин є необхідною передумовою для реалізації позивачкою свого права на участь у спадкових правовідносинах.

За ч.1 ст.3 ЦК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Факт постійного проживання позивачки однією сім’єю з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3, з 28 квітня 1999 р. по 15.05.2008 р. доведено поясненнями представника позивача та відповідача, довідкою житлово-експлуатаційної організації, відомостями про реєстрацію постійного місця проживання у паспорті позивачки, показаннями свідка ОСОБА_9, що є сусідом позивачки та її батьків, завіреними нотаріально письмовими поясненнями бабки позивачки ОСОБА_10

Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_8, оскільки як вбачається з пояснень свідка вона не знайома із позивачкою, її матір’ю ОСОБА_3 та відповідачем, і особисто може підтвердити лише ті обставини, що не застала їх у квартирі, приходячи із державним виконавцем, прізвища якого не пам’ятає, кілька разів в період жовтень –грудень 2005 року, точних дат навести не може. В обґрунтування свого висновку про не проживання позивачки за даною адресою свідок посилалась на нібито сказані слова іншої особи –померлої ОСОБА_6 Також, хоча відповідно до наданої довіреності ОСОБА_8 представляла інтереси ОСОБА_5 при проведенні виконавчих дій, але не надала жодних доказів того, що ці дії у жовтні-грудні 2005 року проводились державними виконавцями. Виходячи з цього, суд вважає, що свідок ОСОБА_8 даючи показання про те, що позивачка тривалий час не проживала разом із бабусею у квартирі, викладає власну думку, а не відомі їй особисто обставини.

Крім того, будь-які дії або рішення державного виконавця, а також обставини, встановлені виконавцем в ході здійснення своїх повноважень, підлягають оформленню у вигляді письмових документів –актів, постанов, подань, довідок тощо – саме з метою їх достовірного доведення в наступному.

За ч.2 ст.59 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Тому обставини, нібито встановлені державним виконавцем, зокрема факт відсутності боржника за певною адресою в певний період часу, повинні доводитись письмовими доказами, а саме актами державного виконавця, а не показаннями свідка.

Стосовно відомостей про місце проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_4, на яких наполягає третя особа ОСОБА_5, суд зазначає наступне.

Відповідно до паспорту МК 520560, виданого Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України у Харківській області 18 липня 1997 року, за даною адресою від 20.04.2006 р зареєстроване місце проживання матері позивачки ОСОБА_3 Попереднім зареєстрованим місцем її проживання є АДРЕСА_5, з якої адреси вона знята з реєстрації 10.09.1997 р. Реєстрація місця проживання в період з 10.09.1997 р по 20.04.2006 р відсутня.

За довідкою дільниці № 56 Фрунзенської філії КП «Жилкомсервіс»від 07.10.2008 р., ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 по місцю проживання матері АДРЕСА_6 не зареєстрована.

Відповідач ОСОБА_4 за даними паспорту МК 520559, виданого Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України у Харківській області 18 липня 1997 року, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 з 7.10.1997 р по 7.01.1998 р і потім постійно з 28.04.1999 року.  

За відомостями Харківського навчально-виховного комплексу № 74 Харківської міської ради Харківської області, що розташований за адресою: м. Харків вул. Туркестанська 1, позивачка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на даний час є ученицею 10-А класу. Навчається у школі з першого класу, зарахована 01.09.2001 року. При зарахуванні до навчального закладу вказаною адресою місця проживання була: АДРЕСА_7. На момент надання довідки в особову справу учня (копію надано суду) вписано відомості про зміну домашньої адреси на АДРЕСА_8 згідно паспорту.

За відомостями комунального закладу охорони здоров’я «Харківська міська дитяча поліклініка № 15», розташованого за адресою: м. Харків вул. Рибалка 11/1, згідно записам в амбулаторній карті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходилась під наглядом лікарів поліклініки до березня 1998 року за адресою: АДРЕСА_9. З 1998 року по теперішній час на прийом в поліклініку та виклики до хворої дитини були зафіксовані за адресою: АДРЕСА_10. Хворіє дитина не часто.

Відповідно до нотаріально посвідчених письмових пояснень від 18.02.2011 року бабки позивачки ОСОБА_10, що мешкає за адресою: АДРЕСА_7, повідомлено, що позивачка з моменту народження у 1994 році з батьками проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, , перебувала на обліку у  дитячій поліклініці № 15.  В 1997 році вони усі разом переїхали жити до ОСОБА_10, а в 1999 році – в квартиру до ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_11. Школа № 74 була обрана для навчання дівчини за пропозицією ОСОБА_10, оскільки вона могла забирати дитину після уроків до себе додому, до приходу батьків. Саме тому в школі при зарахуванні було зазначено бабусину адресу: АДРЕСА_7. Також, оскільки дана адреса обслуговується філією міської дитячої поліклініки № 15 за адресою: м. Харків вул. Туркестанська 26-а, змінювати при переїзді дитини поліклініку не стали. Лікаря до дитини зазвичай викликали на адресу ОСОБА_10, оскільки саме вона брала дівчинку до себе на лікування, щоб батьки мали змогу працювати.

Оцінюючи дані докази, суд зазначає наступне.

Постановка дитини на облік в учбовому закладі або в лікарняному закладі не є тотожною реєстрації її місця проживання уповноваженими державними органами і має характер відомостей, які повідомляються батьками дитини

Закони України «Про освіту»та «Про загальну середню освіту»не містять положень, що зобов’язували б навчальні заклади встановлювати фактичне місце проживання учня або перевіряти отримані від батьків відомості про таке місце проживання, а також ототожнювали адресу, за якою обліковується учень, із зареєстрованим місцем проживання. Навпаки, за ч.1 ст.6 Закону України «Про загальну середню освіту»громадянам України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти у державних і комунальних навчальних закладах.

Основами законодавства України про охорону здоров'я також не передбачено зазначені обов’язки лікарняного закладу.

Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації (далі - орган реєстрації) в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.

Такими органами у районах міста Харкова є відділи громадянства, імміграції так реєстрації фізичних осіб при відповідних районних відділеннях Харківського міського Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

За відомостями паспорту ОСОБА_2 серія МТ № 109424, виданого Фрунзенським РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області 27 травня 2010 року, її місце проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7 з 28.04.1999 року.

Таким чином, за відомостями державного органу, уповноваженого здійснювати офіційні дії по реєстрації місця проживання фізичних осіб, позивачка дійсно проживає за вказаною адресою з 28 квітня 1999 року.

Суд також враховує ту обставину, що відповідач ОСОБА_4 подав письмову заяву про визнання позову, в якій погоджується із позовними вимогами та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

За ст. 174 ЦПК позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Третьою особою, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Харківською міською радою, не обґрунтовано, в чому, на її думку, полягає порушення її прав, свобод чи інтересів при винесенні даного рішення, лише зазначено, що відсутні належні письмові докази на користь тих обставин, які покладено позивачкою в обґрунтування позову. З огляду на наявність таких письмових доказів суд не приймає даний довід до уваги.

Уважно розглянувши заперечення третьої особи ОСОБА_5, суд зазначає наступне.

З наданого в якості доказу рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.05.2005 р та ухвали того ж суду від 04.01.2005 р видно, що було стягнуто на користь ОСОБА_5 з ОСОБА_4 кошти в сумі 33564,31 грн, а також в якості забезпечення позову накладено арешт на майно ОСОБА_4 –квартиру № 94, що розташована по вул. Корчагінців буд. № 5 у м. Харкові.

Із зазначених доказів видно та не заперечується самим ОСОБА_5 в його поясненнях суду, що він не мав жодних стосунків із ОСОБА_6 або позивачкою, не має жодних майнових претензій до них та до частини квартири, яка входить до складу спадщини та для можливості отримати яке у власність позивачка має бути визнана спадкоємцем.

Щодо тверджень ОСОБА_5 про те, що єдиним майном, за рахунок якого мають бути задоволені його вимоги до ОСОБА_4, є вказана квартира, суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові. В останню чергу звертається стягнення на жилий будинок чи квартиру.

ОСОБА_5 не надав жодних доказів того, що відповідач ОСОБА_4 ухиляється від уплати йому зазначеного боргу, що державним виконавцем встановлено відсутність у боржника достатніх коштів чи рухомого майна, що в межах виконавчого провадження прийнято рішення про звернення стягнення на квартиру боржника. Навпаки, за довідкою Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 25.01.2011 року станом на зазначену дату виконавче провадження по стягненню даного боргу з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на виконанні не перебуває.

За ст. 174 ЦПК позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, у суду немає підстав для того, щоб відмовити у прийнятті визнання відповідачем позову, а обставини, якими позивачка обґрунтовує свої позовні вимоги, доведені належною сукупністю доказів.

За ст. 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За ч.1 ст.1222 ЦК спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За ч.2 ст.1223 ЦК у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За ст. 1264 ЦК у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.. 10, 11, 59, 88, 174, 212-215 , 209 ЦПК України, ч. 1 ст. 3, ст. 16, ст.. 1222, ч. 2 ст. 1223, ст.. ст.. 1261-1265 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в інтересах якої діє на правах законного представника її мати ОСОБА_3, до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім’єю та визнання четвертої черги спадкоємця за законом, треті особи: 12-а Харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, Харківська міська рада, - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім‘єю з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_12, з 28 квітня 1999 року по час смерті ОСОБА_6, яка померла 15.05.2008 року.

Визнати за неповнолітньою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 право на спадкування, як спадкоємця четвертої черги за законом, після смерті ОСОБА_6, яка померла 15.05.2008 року.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Головуючий –суддя: