Справа №  2-а-750/11 р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.03.2011 року суддя Талалаївського районного суду Чернігівської області Тіщенко Л.В., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Талалаївському районі про визнання неправомірними дій УПФУ та стягнення недоплаченої  державної соціальної допомоги як дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі про визнання  неправомірними дій, про зобов’язання здійснити  виплату їй щомісячної державної  соціальної допомоги. В позовній заяві вказує, що він має статус «Дитини війни» у зв’язку з чим, у відповідності до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач зазначену допомогу не нараховує і не виплачує, тому позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача, зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни  за період з 14 вересня 2010 року по момент подання позову до суду відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідач – УПФУ в Талалаївському районі – надав до суду письмові заперечення на позов, в яких позов не визнає, просить в його задоволенні відмовити.                              

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 народився 08 лютого 1937 року  і згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до категорії «Діти війни», так як на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) йому було менше 18 років, що підтверджується копією паспорта (а.с.5) та пенсійного посвідчення (а.с.6). Виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на нього повністю  розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

           Згідно законодавства України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  згідно якої  мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового  мінімуму для  осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

          Суд не бере до уваги положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.

          Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Статтею 72  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що джерелами формування коштів Пенсійного Фонду України є також кошти Державного бюджету, які спрямовуються на фінансування пенсійних програм. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу  існуючих прав і свобод.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути  обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

          Пунктом 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107 текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції (набрала чинності з 01 січня 2008 року): «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».          

          Рішенням Конституційного Суду України «У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61,62,63,66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)» від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. №107 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх не конституційність.

Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі,  положення ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18.11.2004 року № 2195- IV, поновили свою дію з  22 травня 2008 року і діяли також протягом 2009 року.  Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року, який опублікований 30.04.2010 року і застосовується з 01 січня 2010 року, дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинена, тому і у 2010 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».           

З матеріалів справи вбачається, що УПФУ в Талалаївському районі Чернігівської області позивачу ОСОБА_1 щомісячне підвищення дітям війни за період із вересня 2010 року по березень 2011 року виплачувало в розмірі 49 грн. 80 коп. щомісячно. (а.с.11). Даний розмір встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Разом з тим частиною 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  Таким чином, положення даної постанови Кабінету Міністрів України не можуть бути застосовані при вирішенні цього спору.  

Отже, у період з 14.09.2010 року по даний час позивачу ОСОБА_1 нарахування та виплата щомісячної соціальної допомоги здійснювалась з порушенням чинного на час виплати законодавства,  в зв’язку з чим недоотримані виплати підлягають перерахунку та виплаті.

Тому необхідно зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням підвищення її розміру на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 14 вересня 2010 року по 14 березня 2011 року включно, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше проведених виплат.

          Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. 183 2 КАС України, ст. ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі про визнання протиправною бездіяльності УПФУ, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни  задовольнити в повному обсязі.

Визнати  протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі, меншому ніж 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 14.09.2010 року по 14.03.2011 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1  з  урахуванням підвищення її розміру, як дитині війни, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до  ст. 6 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 14.09.2010 року по 14.03.2011 року   та виплатити її   в подальшому на користь позивача   за   виключенням  суми фактично проведених виплат.

Стягнути з Державного  бюджету України на користь ОСОБА_1  судові витрати в сумі  3 гривні 40 копійок.

Постанова суду, прийнята в скороченому провадженні, підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Талалаївський районний суд Чернігівської області протягом 10 днів з дня отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                  Л. В. Тіщенко