Справа  №  2-а-1857/11  

                                                    П О С Т А Н О В А     

                                             І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И                                                        

           18 квітня 2011 року  в  м. Ніжині в залі судових засідань суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Гордієць Л.В.  розглянула адміністративний позов ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного Фонду України в м. Ніжині  Чернігівської

                                                      В С Т А Н О В И Л А:

області  про зобов'язання вчинити певні дії.                            

30.03.2011 року позивач звернулася до суду з  адміністративним позовом в якому вказала, що  вона  ІНФОРМАЦІЯ_1 і  відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” від 18.11.2004 року є дитиною війни. Згідно ст.6 вказаного Закону їй  повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але, всупереч вимогам Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”,  рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп,  від 22 травня 2008 року №10-рп відповідач такі виплати протягом 2007-2010 років проводив в значно меншому розміру.

В позові до суду просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів з 09.07.2007 року по теперішній час.

Визнати дії відповідача протиправними стосовно невиплати їй щомісячної соціальної допомоги з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року, як дитині війни.

Зобов'язати відповідача здійснити їй перерахунок та виплату надбавки до пенсії, з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком за вказаний період, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни,” шляхом перерахування на її адресу.

Відповідач надав до суду письмове заперечення, в якому зазначив,  що ст.54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 р. за №835-УІ установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року - 498 грн. З 01.01.2009 року особам, які мають статус “діти війни ”, щомісячно виплачується надбавка в розмірі 49,80 грн.

          З 01.01.2010 року особам, які мають статус “діти війни”, продовжує щомісячно виплачуватись надбавка в розмірі –49,80 грн. Також зазначив, що відсутні кошти для підвищення надбавок до пенсії.

          Відповідач вважає, що позивач  пропустила строк звернення до адміністративного суду щодо вимог про виплату надбавки до пенсії з 09.07.2007 року по 01.10.2010 року,без поважних причин,  тому строк поновленню не підлягає.

          Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.          

          Вивчивши матеріали справи вважаю за наступне.

          З першої сторінки паспорту позивача видно, що вона народилася  в 1938 році, а тому, відповідно до  ст.1 Закону України №2195-4 від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни ” (далі Закон №2195) позивач  є дитиною війни. Згідно зі ст.6 Закону  №2195, з 01 січня 2006 року позивачу повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” , оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

          В порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, що стало підставою для звернення  до суду за захистом своїх прав.

          Пункт 5 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»встановив, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність, як Конституції так і закону.           Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

          Згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

          Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530.

          Органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          З урахуванням законодавчо визначеного розміру щомісячного підвищення до пенсії, що встановлюється для громадян віднесених до категорії «діти війни»,  вважаю, що позовні вимоги обгрунтовані  та такими, що підлягають задоволенню за період з 30.09.2010 року по 31.12.2010  року включно, в межах шестимісячного строку звернення до суду.

          Тому дії відповідача за вказаний період слід визнати незаконними, оскільки виплата позивачу проводиться в значно меншому розмірі чим встановлено Законом №2195,  що підтвердив в письмовому запереченні відповідач та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу за вказаний період щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії  з урахуванням отриманих ним сум.

          Щодо вимог позивача за період з 09.07.2007 року по 29.09.2010 року включно, то суд ухвалою від 18 квітня 2011 року  ці вимоги залишив без розгляду як такі, що  вийшли за межі строків звернення до суду з даним позовом.           

          Керуючись ст.ст. 94, 99, 159-163, 183-2 КАС України, ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,  Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”,  суддя,-

                                             П О С Т А Н О В И Л А:

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині,  Чернігівської області щодо ненарахування ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за період з 30.09.2010 року по 31.12.2010 року включно у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині, Чернігівської області здійснити перерахунок надбавки до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 28  Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”,  та провести відповідні виплати за період з 30.09.2010 року по 31 грудня 2010 року включно, з урахуванням одержаних ним  виплат.

          Стягнути з місцевого бюджету м. Ніжина на користь ОСОБА_1 3 (три) гривні 40 копійок у повернення сплаченого судового збору.

              Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Ніжинський міськрайонний суд протягом 10-ти днів з дня отримання її  копії.

          Суддя: