Справа  № 2-4/2008 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2008 року                                                                                    м. Корсунь - Шевченківський

              Корсунь - Шевченківський районний суд, Черкаської області в складі головуючого - судді Гончарука І.М., при секретарі - Таран О.В., з участю  сторін, представника позивачів ОСОБА_1 відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Корсунь - Шевченківський, цивільну справу за позовом ОСОБА_4,ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнання права спільної власності та визначення частки у праві спільної часткової власності, -

ВСТАНОВИВ:

              Позивачі звернулися в суд з позовом в якому просять: визнати дійсною усну угоду укладену від 01.07.1989 року між ними та відповідачем по справі ОСОБА_6 про надання йому допомоги під час будівництва будинку АДРЕСА_1 та залишенням за ними права про повернення боргу, або визнання їх частки у будівництві будинку в строк коли вони будуть вважати це за необхідне.

              Крім того позивачі просять визнати за ними право власності на частку у праві спільної часткової власності на будинок, що розташований АДРЕСА_1 і зареєстрований на ім'я ОСОБА_6, в частині що буде визначено під час проведення судової технічно - будівельної експертизи.

              В ході розгляду справи по суті позивачі змінили та доповнили свої позовні вимоги та просять:

     - визнати дійсною усну угоду укладену від 01.07.1989 року між ними та відповідачем по справі ОСОБА_6 про надання йому допомоги під час будівництва будинку АДРЕСА_1 та залишенням за ними права про повернення боргу, або визнання їх частки у будівництві будинку в строк коли вони будуть вважати це за необхідне;

     -  стягнути на їх користь 74 784 грн. 40 коп., в солідарному порядку з відповідачів, вартість будівельних матеріалів та понесених робіт під час будівництва житлового будинку, що розташований АДРЕСА_1 і зареєстрований на ім'я ОСОБА_6, згідно висновку №3/07 судової будівельно - технічної експертизи від 11.10.2007 року;

     - стягнути на їх користь понесені судові витрати в сумі, що становлять 1100 грн., солідарно з відповідачів, що складаються з 600 грн. оплати за проведення судової будівельно - технічної експертизи та 500 грн. за надання юридичної допомоги, а також 81 грн. понесених судових витрат при оплаті держмита та за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

             Свій змінений та додатковий позов позивачі мотивують тим, що вони є батьками відповідача ОСОБА_6. В 1989 році їх син вирішив будувати для себе окремий будинок. Зважаючи на те, що у сина на той час не було відповідних коштів на будівництво будинку, вони погодились надавати йому допомогу у будівництві будинку, при цьому уклали з ним усну угоду, що допомога буде проводитись без повернення коштів, також у випадку, що син в подальшому одружиться, то з їх сторони не буде ніяких вимог про повернення розрахунку, а в разі якщо син буде розлучатись зі своєю дружиною і вона буде вимагати поділу майна, тоді вони залишають за собою право на повернення понесених витрат на будівництво або визнання права на частку у спільному майні тобто будівництві будинку.

З метою отримання земельної ділянки під будівництво будинку, син подав заяву до колгоспу «Зоря» м. Корсунь - Шевченківський, який на своєму правлінні від 21.07.1989 року виділив відповідну земельну ділянку АДРЕСА_1.

Після винесення землі в натурі, вони разом з сином стали закупляти різні будівельні матеріали для будівництва будинку.

З метою підготовки до будівництва будинку, вони за свої кошти вирили котлован під будинок. До часу коли син одружився станом на 26.10.1991 року з ОСОБА_2, позивачі за власні кошти практично збудували «О» (нульовий) поверх будинку, який було побудовано з фундаментних блоків (ФС) товщиною в 50 см. в 4 ряди на що  було витрачено 94 шт., перекрили поверх плитами довжиною 6.5 метрів. Крім цього позивачами до одруження сина було закуплено наступні будівельні матеріали, а саме:

1.шифер 13.11.1989 р. в кількості 120 листів, на суму 638,26 крб.;

2.23.02.1990 р. цемент в кількості 2250 кг, який був виписаний на ім»я ОСОБА_4 та його знайомого ОСОБА_7, так як на той час цементу вільно в продажу не було, тому вимушені були виписувати через своїх знайомих, на загальну суму 129 крб.;

3.02.02.1990 р. стінні блоки 13 580 тон на суму 638, 26 крб.;

4.13.03.1990 р. плити перекриття 11763 тони на суму 561,39 крб.;

5.25.09.1990 р. 1000 шт. цегли та 09.10.1990 р.- 2000 шт. цегли на суму 516 крб.;

6.12.12.1990 р. будівельні балки на суму 380 крб.;

7.22.03.1990 р. стропила 2.56 кв.м. на суму 104 крб.;

8.03.04.1990 р. руберойд на суму 138 крб.;

9.24.04.1990 р. ворота гаражні металеві 130 крб.;     

10.23.04. та 23.05.1990 р. щебень на суму 43, 24 крб.;

Всього на суму 2330,69 крб..

Крім цього позивачі влітку 1990 року, також виготовили з глини та полови, для мурування стін - саман розміром 20х20х40 см. в кількості 1200 шт., які потім були вимурувані для зведення стін та перестінків будинку. Також ними було заготовлено дошки товщиною 40 мм. на долівку, на весь будинок. Таким чином як видно з вище наведеного вони як батьки ОСОБА_6 практично збудували «О» (нульовий) поверх будинку враховуючи котлован, заготовили всі основні будівельні матеріали на зведення стін будинку (саман в кількості 1200 шт., шифер в кількості 120 шт. для покрівлі будинку, дошки на долівку в хаті, балки для перекриття стелі в будинку, руберойд та дошки для укладення шиферу на гориші будинку. Вони також наймали бригаду мулярів, які клали цеглу на стіни будинку, після укладення саману, за що ними було сплачено 1000 крб.. Позивачі виконували і іншу роботу, таку як мазання стін та стелі, як наймані працівники.

           Уточнені та додаткові позовні вимоги ОСОБА_4, підтримав, та пояснив, що його дружина позивач по справі дасть пояснення по суті справи, оскільки позовні вимоги і них однакові. 

            Уточнені та додаткові позовні вимоги ОСОБА_5, підтримала, та пояснила, що вона 27 років пропрацювала в колгоспі „Зоря”. Коли в 1989 році розприділяли земельні ділянки син в ту пору працював у зазначеному колгоспі „Зоря” електриком, вони вирішили взяти ділянку під забудову та оформити її на сина. Оскільки для будівництва будинку у сина на той час коштів не було, вони з чоловіком за згодою сина домовилися, що підуть у відпустку, складуть гроші, закуплять будівельні матеріали вдвох з чоловіком зроблять саман і домовилися, що як на хороше життя вони з сина та його майбутньої дружини не будуть вимагати повернення грошей, а якщо в них не складеться подружнє життя вони будуть вимагати не хату, а свої витрачені кошти на будівельні матеріали та інші витрати в тому числі і за роботу на що їх син відповідач по справі ОСОБА_6 - погодився. Земельну ділянку брали у липні 1989 році, а весілля сина було в жовтні 1991 року. На час одруження сина було побудовано нульовий поверх та вкрито його плитами, також закуплено шифер, саман, селікатний кирпич, ощіп, цвяхи, доски на вікна, двері, підлогу. Всі будівельні матеріали на які ними надано документи вони купували за свої спільні з чоловіком кошти. Хочуть стягнути вартість будівельних матеріалів з обох. Після чого розповіла, які саме роботи було виконано при будівництві будинку. Після одруження, відповідачі провели ще деякі незначні роботи на нульовому поверсі.

Представник позивачів ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнив пояснення своїх довірителів ОСОБА_4,ОСОБА_5 тим, що на сьогодні його довірителі хочуть не визнати їх частку у праві спільної часткової власності, а стягнути вартість будівельних матеріалів та вартість виконаних робіт.   

            Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні змінений та додатковий позов визнав повністю, посилаючись на те, що дійсно між ним та його батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 01.07.1989 року було укладено усну угоду про надання йому допомоги в будівництві будинку, який розташований АДРЕСА_1 коштами і що вони кошти не дарують, а просто допомагають і вразі вимоги батьків йому доведеться відшкодовувати їм кошти витрачені ними. Щодо неповідомлення його колишньої дружини відповідача по справі про існування цієї угоди між ним та батьками повідомив, що на його думку її необов'язково було знати про неї, також вона ніколи його про неї не запитувала, а він сам її не розповідав, якби запитала він би розповів.    

          Ділянку під будівництво будинку він отримав у 1989 році, а одружився в 1991 році. До одруження він з батьками побудували нульовий поверх та перекрили його, для цього спланували земельну ділянку, викопали траншею під забутовку, засипали її щебнем, залили розчином піску з глиною та водою, вигнали стіни з стінних блоків та встановивши браму перекрили їх панелями, а також батьки закупили будівельні матеріали три машини каміння, балки для перекриття, дошки, щебень дві - три машини, глини дві машини, піску одну машину, саман. У тимчасову будівлю, яка була побудована на земельній ділянці де будували будинок було складено цемент, 120 листів шиферу, рубероід всі ці матеріали відповідач по справі ОСОБА_2 бачила. Після одруження звели стіни будинку вкрили дах та провели інші будівельні роботи. Домовленість була такою, що в разі одруження і спільного проживання з майбутньою дружиною, батьки не будуть вимагати повернення їм коштів, а в разі виникнення труднощів з його дружиною вони залишають за собою право на повернення коштів витрачених ними на придбання будівельних матеріалів та виконаних і оплачених ними будівельних робіт.

           Відповідач ОСОБА_2, заявлений до неї змінений та додатковий позов не визнала повністю, та пояснила, що якби її було відомо про спірну угоду вона б при подачі заяви до суду не притендувала б на цю частину будинку, яку батьки хочуть вилучити з поділку, точніше повернути гроші, вона подавала позов на розподіл їх спільного майна, а так як угоди не було і батьки її колишнього чоловіка позивачі по справі до їх весілля показували її квитанції на придбані будівельні матеріали, і вони зберігалися в них у будинку тому вона подала заяву на поділ всього будинку. Також пояснила, що будували будинок закуповували матеріали, допомагали в будівництві і батьки колишнього чоловіка і її батьки також. Не заперечує, що до шлюбу було завезено будівельні матеріали ті про які повідомили позивачі, але точно вказати не може тому що вона не пам”ятає. Повідомила, що на сватанні батьки її колишнього чоловіка говорили, що вони дарують земельну ділянку, а про угоду ніхто мову не вів. Також підтвердила, що на момент одруження з ОСОБА_6 його батьками вже було побудовано нульовий поверх будинку АДРЕСА_1 та вкрито його плитами, виготовлено та закуплено будівельні матеріали для подальшого будівництва.    

Представник відповідача ОСОБА_3, в судовому засіданні погодилася з поясненнями своєї довірительки, ніяких доповнень не повідомила. Крім того пояснила, що відповідно до ст. 44 ЦК України редакції 1963 року угоди громадян між собою на суму понад 100 карбованців повинні укладатися у письмовій формі.

             Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що спірний будинок будувався для ОСОБА_2. Він приймав участь у будівництві даху будинку, при цьому допомагала ОСОБА_5, а її чоловік не був присутнім. Де бралися будівельні матеріали на будівництво будинку йому нічого не відомо.

             Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що йому відомо про те, що дід ОСОБА_2 допомагав їй у будівництві будинку. Він також приймав участь у будівництві будинку, а саме привозив робочих, допомагав у толоці, допомагав добудовувати фундамент, який на той час уже був частково збудований. Також він допомагав робити бетон для штукатурних робіт кімнат.

        Допитаний в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_10 суду пояснив, що усі розрахунки вартості матеріалів і виконаних робіт по будівництву будинку визначалися на теперішній час, тобто на момент проведення експертизи. Для того, щоб визначити ціни станом на 2007 рік був застосований коефіцієнт 2,05 і вартість усього домоволодіння станом на 2007 рік становила 340 034 грн., а вартість робіт, і вартість цокольного поверху розраховувалася шляхом складання кошторису. Кошторис складався з урахуванням заробітної плати на теперішній час з урахуванням вартості матеріалів на теперішній час, тобто по цінам станом на 2007 рік, тому коефіцієнт 2,05 при цьому не застосовувався. Так само вартість будівельних матеріалів зазначалася згідно теперішніх ринкових цін на них.     

        Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона приймала участь у будівництві фундаменту спірного будинку. Вона допомагала робити саман, якого було виготовлено 1200 штук. Будинок на той час ще не був збудований. ОСОБА_6 на той час був ще не одружений. Також вона приймала участь у толоці. Крім того вона разом з ОСОБА_5 штукатурили стіни кімнати. ОСОБА_6 на той час був уже одружений з ОСОБА_2.

        Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що в 1990 році йому була виділена земельна ділянка по сусідству біля ОСОБА_6. В той час він бачив, що на тій садибі були вже будівельні матеріали, а саме: блоки, балки, крокви. Також він бачив, що в 1990 році в тому домоволодінні робився саман. В тому ж році було зроблено підвальне приміщення будинку. ОСОБА_6 на той час ще не був одружений. У 1991 році із саману будували стіни будинку, та обкладали їх цеглою. Інших будівельних робіт будинку він не бачив.

        Суд, розглянувши справу в межах пред”явлених позовних вимог та наданих сторонами доказів, вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, експерта з'ясувавши обставини справи, та перевіривши їх наявними у справі доказами, наданими сторонами, приходить до висновку, що змінений та доповнений позов ОСОБА_4 таОСОБА_5, підлягає до задоволення з таких підстав.

        У судовому засіданні з достовірністю встановлено, що відповідачі по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з 26.10.1991 року по 31 жовтня 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі. До одруження ОСОБА_6 тобто до 26.10.1991 року, позивачі за власні кошти на законних підставах придбали будівельні матеріали, перераховані ними у своїй позовній заяві у п.3 позовних вимог та побудували з них нульовий поверх будинку, оплативши надані їм послуги по підготовці до будівництва, доставці матеріалів та будівництву. Після одруження відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_2 з допомогою позивачів добудували будинок, який розташований АДРЕСА_1, що в судовому засіданні сторони не заперечували. Також судом з достовірністю встановлено, що на момент одруження відповідачів нульовий поверх був повністю збудований вкритий плитами та на будівельний майданчик було завезено будівельні матеріали придбані за спільні кошти позивачів, що також відповідачі не заперечували.

            Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь - які данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

            Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію, щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивачі в судовому засіданні повністю довели належними документальними доказами ті обставини на які вони посилаються і ці докази у суду сумнівів не викликають, також їх вимоги були підтверджені в суді і показами свідків, що не суперечить вимогам ст. 57, 63 ЦПК України, а саме свідки підтвердили те що на момент одруження відповідачів станом на 26.10.1991 року позивачами за власні кошти закуплено будівельні матеріали для будівництва нульового поверху будинку та побудовано його, за що заплачено грошові кошти, які належали їх сім'ї, а також закуплені інші будівельні матеріали та завезені на будівельний майданчик.

Згідно вимог ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до роз'яснення п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 20 від 22.12.95 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 від 25.05.98) вирішуючи спори про право приватної власності на майно, суди повинні виходити з того, що об'єктами права приватної власності є майно споживчого і виробничого призначення, набуте з передбачених законом підстав.

Відповідно до роз'яснень п. 4 зазначеної вище постанови при розгляді судом позову про витребування власником свого майна слід враховувати, що власник у будь - якому випадку має право вимагати повернення (віндикація) свого майна з чужого незаконного володіння.  Згідно п. 11, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. за № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», при вирішенні цивільних справ, суд має виходити з поданих сторонами доказів. Поряд з цим суд може запропонувати сторонам подати додаткові докази, а в разі, коли сторони не можуть їх зібрати, а без них правильно вирішити справу неможливо, - за клопотанням сторін сам витребувати докази, тому враховуючи що клопотань про витребування доказів судом не надійшло, суд приймає рішення на підставі наявних у справі доказів.

   Сторонам надавалась можливість надати наявні у них докази в тому числі і заперечення з боку відповідачів по закінченню розгляду справи вони погодилися на закінчення розгляду справи по суті, з посиланням на те, що ними надані всі докази по справі. Тобто, це доказує про те, що всі докази по справі зібрані. Виходячи з цих доказів наданих суду позивачами по справі та ненадання будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову з боку відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, суд не вбачає будь - яких законних підстав для відмови в задоволенні позову.

    Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення», - рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного - процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

   Як вбачається з добутих у суді доказів, у суду немає законних підстав для відмови в задоволенні позову, оскільки позивачами надано ряд достовірних документів, які підтверджують законність придбання ними будівельних матеріалів та оплату виконаних робіт, тобто дані будівельні матеріали є їх власністю, а відповідно до вимог ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти будь - які дії щодо свого майна, які не суперечать закону.

         Щодо визначення вартості спірного майна, на час розгляду справи судом в зв»язку з тим що сторони не досягли згоди, щодо його вартості, було призначено судово будівельно - технічну експертизу, що не суперечить роз»ясненням, викладеним в п.п. «а», п. 12 ППВС України N 20 від 22.12.95 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 від 25.05.98) відповідно до якого вартість спірного майна  визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті  чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

         Щодо звернення позивачів з позовом лише після звернення ОСОБА_2 до суду з позовом до ОСОБА_6 про поділ будинку суд вважає, необхідним зазначити, що у відповідності до роз'яснень п. 15 вказаної вище постанови строк позовної давності для вимог про право на майно  учасника спільної власності, не зазначеного у правовстановлюючому документі, обчислюється з дня, коли він дізнався або повинен був  дізнатися, що його право на це майно оспорюється, а не з часу оформлення угоди на придбання майна, тобто враховуючи, що позивачі дізналися що їх право на майно оспорюється лише після звернення ОСОБА_2 18.01.2006 року до суду з позовом про поділ будинку, що є спільною сумісною власністю подружжя, і звернулися до суду з позовом 03.01.2007 року строк звернення до суду ними не пропущено, тим більше що в угоді, яка була укладена між ними та їх сином відповідачем по справі було обговорено, що вони матимуть право звернення до суду в строк коли вони вважатимуть це за необхідне.

           Надані позивачами ряд документів, які долучені до справи у суду не викликають сумнів, щодо їх відповідності та законності, а саме: накладна №1703 від 7.06.1991 року (а.с.6), товарний чек №2442 від 29.07.1991 року (а.с.7), накладна №274 від 22.05.1990 року, (а.с.8), приходна накладна №881311 від 20.02.1990 року та інші. Щодо деяких документів випианих не на позивачів, суд приймає до уваги пояснення позивачів відповідно до яких вони повідомили, що в той час існували труднощі щодо обмеження придбання будівельних матеріалів однією особою, тому деякі документи виписані на знайомих позивачів.

       А це свідчить про те, що між позивачами та відповідачем ОСОБА_6 була домовленості щодо оплатної участі позивачів у будівництві, про що вони збирали підтверджуючі документи на час придбання будівельних матеріалів та виконання робіт.

       Надані суду документальні докази, перелічені раніше свідчать про наявність обставини для визнання за позивачами, які як в той час так і на теперішній час перебували у зареєстрованому між собою шлюбі, тобто разом придбали наведені раніше будівельні матеріали для будівництва будинку своєму синові ОСОБА_6, оплачували будівельні роботи права власності на будівельні матеріали, з яких побудовано спірний будинок та повернення коштів сплачених ними за виконані будівельні роботи по зведенню нульового поверху вказаного раніше будинку.

            Судом також встановлено, що спірний будинок є майном відповідачів, але його частина, а саме нульовий поверх був побудований позивачами до шлюбу відповідачів, а значить позивачі мають право повернути собі вартість будівельних матеріалів з яких його було побудовано та вартість виконаних робіт, які були проведенні при будівництві нульового поверху вказаного будинку і ними оплачені.

             Поскільки у суді не встановлено, що позивачі надавали допомогу дітям як батьки, оскільки встановлено та доведено в суді, що було укладено усну угоду про що суду надано письмові та інші докази, то вони  мають право на відшкодування понесених ними витрат, у встановленій судом за допомогою експерта сумі, оскільки такі витрати ними були понесені тому суд задовольняє їх вимоги.

При прийнятті рішення по справі, суд керується Цивільним кодексом України редакції 2004 року, оскільки правовідносини між сторонами хоча і виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України редакції 2004 року, але продовжували існувати після набрання чинності ЦК України 2004 року, а відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України редакції 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.  

       Крім того суд вважає, що посилання представника відповідача ОСОБА_2 на порушення сторонами вимог ст. 44 ЦК України (редакції 1963 року) при укладенні угоди між позивачами та їх сином є помилковим і не може взятися судом до уваги по причині застосуванням до цих відносин вимог Цивільного кодексу (редакції 2004 року), а також сторонами були дотримані всі істотні умови договору, тобто одна сторона передала іншій стороні будівельні матеріали та оплатила послуги будівництва, а інша прийняла їх та зобов'язалася в разі необхідності повернути кошти сплачені за них.

       Так як позов задовольняється, суд відповідно до вимог ч.2, ст. 79 ЦПК України стягує солідарно з позивачів ОСОБА_4,ОСОБА_5, суму недоплаченого позивачами при подачі заяви до суду судового збору, який складається з державного мита, що сплачується за місцем розгляду справи, відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи  в сумі 696 грн. 84 коп..

Так як позов задовольняється суд стягує солідарно з відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_2 в користь позивачів ОСОБА_4 таОСОБА_5 суму сплаченого при подачі позовної заяви до суду та достягнутого судом судового збору, який складається з державного мита, що сплачується за місцем розгляду справи відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи  в сумі 747 грн. 84 коп. з урахуванням сплачених 51 грн. при подачі заяви до суду, та витрати понесені позивачами по оплаті інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи відповідно до квитанцій в сумі 30 грн..

Так як позов задовольняється суд стягує відповідно до вимог п.2, ч.3, ст. 79 ЦПК України витрати пов»язані з розглядом судової справи солідарно з відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_2 в користь позивачів ОСОБА_4 таОСОБА_5 документально підтверджені ними витрати пов»язані з оплатою юридичної допомоги адвоката відповідно до квитанції б/н, б/д в сумі 500 грн.. 

            Судові витрати які просять стягнути позивачі не підтвердженні документально суд не стягує.

       Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60, 63, 79, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 16, 319 ЦК України 2004 р., Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. за № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Постановою Пленуму Верховного Суду України N 20 від 22.12.95 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 від 25.05.98), суд, -                                                                      

В И Р І Ш И В:

           Змінений та доповнений позов ОСОБА_4,ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнання права спільної власності та визначення частки у праві спільної часткової власності - задоволити.

           Визнати дійсною усну угоду укладену 01.07.1989 року між ОСОБА_4,ОСОБА_5 та відповідачем по справі ОСОБА_6 про надання йому допомоги під час будівництва будинку АДРЕСА_1 та залишенням за позивачами права про повернення боргу, або визнання їх частки у будівництві будинку в строк коли вони будуть вважати це за необхідне.

           Стягнути в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4,ОСОБА_5 вартість будівельних матеріалів, які були придбані позивачами, вартість яких згідно висновку судово будівельно - технічної експертизи №3/07 від 11.10.2007 року складає 47 884 грн. 40 коп. та вартість виконаних будівельних робіт по будівництву нульового поверху будинку АДРЕСА_1, в сумі 26 900 грн. 00 коп., загальна вартість будівельних матеріалів та виконаних робіт складає 74 784, 40 коп..

Так як позов задовольняється, суд стягує солідарно з позивачів ОСОБА_4,ОСОБА_5, суму недоплаченого позивачами при подачі заяви до суду судового збору, який складається з державного мита, що сплачується за місцем розгляду справи, відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи  в сумі 696 грн. 84 коп..

Так як позов задовольняється суд стягує солідарно з відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_2 в користь позивачів ОСОБА_4 таОСОБА_5 суму сплаченого при подачі позовної заяви до суду та достягнутого судом судового збору, який складається з державного мита, що сплачується за місцем розгляду справи відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи  в сумі 747 грн. 84 коп. з урахуванням сплачених 51 грн. при подачі заяви до суду, та витрати понесені позивачами по оплаті інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи відповідно до квитанцій в сумі 30 грн..

Так як позов задовольняється суд стягує солідарно з відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_2 в користь позивачів ОСОБА_4 таОСОБА_5 витрати пов»язані з оплатою юридичної допомоги адвоката відповідно до квитанції б/н, б/д в сумі 500 грн.. 

Складання повного тексту рішення відкласти на 5 діб на підставі ст. 209 ЦПК України з моменту його проголошення.

             Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10 денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано то з моменту його проголошення.

            Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у десятиденний строк, то рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

            У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

            Заяву про апеляційне оскарження рішення Корсунь - Шевченківського районного суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

           Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

           Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду Черкаської області через Корсунь - Шевченківський районний суд.

Головуючий - підпис.