Справа №1-86/2011р.

                                                                 П  О С Т А Н О В А

                                                           І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

09 березня 2010 року                                                                                     м. Прилуки

   Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:                                          головуючого судді  Білокур В.І.,

при секретарі  Сірій І.В.,

з участю прокурора Трохименко Р.М.,

адвоката ОСОБА_1,

законнного представника ОСОБА_2,

підсудного ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народився та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, навчається на 1 курсі Прилуцького професійного ліцею, раніше не судимого,     за ст. 185 ч.ч.1,2 КК України, --

                                                       В С Т А Н О В И В  :

02 жовтня 2010 року, близько 10 год. 30 хв. неповнолітній ОСОБА_3, шляхом вільного доступу до приміщення Спасо-Преображенського собору Української православної церкви Ніжинської епархії, що знаходиться в м. Прилуки по вул. Галаганівська, 29, таємно викрав з приміщення колокольні 4 шт. церковних дзвіночків вартість 150 грн. кожен на загальну суму 600 грн..

Він-же, 09 жовтня 2010 року, повторно, аналогічним способом із того-ж джерела таємно викрав ікону “Вознесіння” вартістью 800 грн. та ікону “Вседержителя” вартістю 450 грн..

Він-же, 16 жовтня 2010 року, повторно, аналогічним способом із того-ж джерела таємно викрав ікону “Микола Чудотворець” вартістью 500 грн. та ікону “ОСОБА_4 матір” вартістю 900 грн..

Він-же, 23 жовтня 2010 року, повторно, аналогічним способом із того-ж джерела таємно викрав ікону “Покрова” вартістью 300 грн. та ікону “Іоанна Предтечі” вартістю 450 грн..

Він-же, 30 жовтня 2010 року, повторно, аналогічним способом із того-ж джерела таємно викрав чашу латуневу вартістью 200 грн., латуневу лампадку з зображенням голуба вартістю 200 грн., церковний ковшик вартістю 150 грн..

Все вищеназване викрадене церновне майно, неповнолітній ОСОБА_3 реалізував шляхом продажу на ринку гр-ну ОСОБА_5, частина із цього майна була вилучена у останнього та повернута церкві, а щодо решти викраденого майна адмінстрація Спасо-Преображенського собору Української православної церкви Ніжинської епархії не має претензій до підсудного  ОСОБА_3 та його законного представника, цивільного позову не заявляють, про що свідчить заява в матеріалах справи (а.с.22).

          В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у скоєному злочину, передбаченого ст. 185 ч.ч. 1, 2 КК України, про що дав відповідні пояснення, суть яких зводиться до того, що він дійсно працюючи пономарем в церкві, фактично не отримував зарплатні, перебував у нужді із-за тяжкого матеріального стану, бо батьки відсутні, він проживає з бабусею (законним представником) ОСОБА_2, а тому, спокусився на крадіжку всієї кількості вищеназваного викраденого ним за декілька разів церковного майна, від реалізації якого отрима і витратив на власні потреби деякі кошти. Заявив суду, що він щиро розкаюється у вчиненому злочині, активно допомагав органам досудового слідства, запевняє про недопущення в подальшому подібних вчинків, він поступив і навчається на 1 курсі Прилуцького професійного ліцею, педагогічний колектив якого, і він сам, клопочуть перед судом передати його під нагляд цього колтиву шляхом застосування примусових заходів, без застосування кримінального покарання за інкримінованою ст.185ч.2 КК України.

          За таких обставин суд вважає, що органи досудового слідства правильно кваліфікували дії підсудного ОСОБА_3 за ст. 185 ч.ч. 1, 2 КК України, як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно.

          Неповнолітній підсудний ОСОБА_3, його законний представник ОСОБА_2 та захисник-адвокат ОСОБА_6  ОСОБА_7 заявили клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітнього ОСОБА_3 із застосуванням щодо нього примусових заходів виховного характеру за скоєний злочин, при цьому надали до суду  клопотання - Протокол №23 від 02.03.2011 року загальних зборів малої педагогічної ради педагогічно-викладацького складу групи №22 Прилуцького професійного ліцею, при цьому запевняють суд, що виявлену довіру колективу він (ОСОБА_3В.) виправдає.

          Заслухавши думку прокурора, який не заперечував проти задоволення даного клопотання в порядку ст. 105 КК України.

Стаття 105 КК України вказує на те, що неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, зокрема і передача неповнолітнього під нагляд педагогічного колективу за його згодою.

          Судом установлено, що неповнолітній підсудний ОСОБА_3 скоїв злочин за ст.185 ч.ч.1,2 КК України, який класифікується як середнього ступені тяжкості (ст.12 КК України), він раніше не судимий і вперше притягується до кримінальної відповідальності, він щиро розкаявся у скоєному і активно сприяв органам досудовомого слідства, по справі відсутні обтяжуючі обставини, а рішенням зборів  малої педагогічної ради педагогічно-викладацького складу групи №22 Прилуцького професійного ліцею №22 від 02.03.2011 року клопочуть перед судом про застосування до неповнолітнього підсудного ОСОБА_3 примусових заходів виховного характеру.

          За таких обставин, враховуючи вищевикладені конкретні обставини справи суд приходить до висновку про те, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки неповнолітнього підсудного ОСОБА_3 на цей час він не потребує застосування покарання, унаслідок чого суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру - передача його під нагляд педагогічного колективу за його згодою, а справу провадженням  закрити, на підставі ст. 105 КК України.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку, передбаченому ст.81 КПК України.

На підставі викладеного та ст.47 КК України, керуючись ст.ст. 7-1, 10, 273,282,  КПК України, суд -                    

                                                                П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 вільнити від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, передбачений ст. 185 ч. 2 КК України у зв”язку із  застосуванням щодо нього примусових заходів виховного характеру - передачею його  під нагляд педагогічного колективу Прилуцького професійного ліцею - згідно Протоколу №23 від 02.03.2011 року загальних зборів малої педагогічної ради педагогічно-викладацького складу групи №22 Прилуцького професійного ліцею, за умови, що він (ОСОБА_3В.) протягом 1 року з дня постановлення судового рішення виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Провадження у даній кримінальній справі –закрити.

Повідомити  педагогічно-викладацький колектив групи №22 Прилуцького професійного ліцею про застосування до ОСОБА_3 примусових заходів виховного характеру, направивши в їх адресу копію даної Постанови суду.

Міру запобіжного заходу, застосованої в ході досудового слідства відносно ОСОБА_3 у вигляді підписки про невиїзд –скасувати після набрання чинності даного судового рішення.

          Речові докази по справі: церковний колокол, два церковних дзвіночки, чашу латуневу, латуневу лампадку з зображенням голуба, ікону “Іоанна Предтечі” та ікону “Вседержителя”  - залишити на зберіганні та законному використанні Спасо-Преображенського собору Української православної церкви Ніжинської епархії (а.с.36-37, 39-40).

          На постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 7 діб з дня її винесення через Прилуцький міськрайонний суд.

Головуючий суддя                                                                                          Білокур В.І.