Справа № 2-120/

2011 року

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

12 травня 2011 року            Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого                              –судді Петрової Ю.В.

за участю: секретаря          –Тріфонової С.О.

представника позивача           –ОСОБА_2

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів та штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої шахрайськими діями відповідача, у розмірі 9 000 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 липня 2009 року позивач придбала у відповідача квартиру АДРЕСА_1, за яку сплатила 3 000 гривень, крім того, для переоформлення спадщини на будинок за ОСОБА_4 у присутності адвоката ОСОБА_5  сплатила 600 гривень, на підтвердження чого ОСОБА_4 написала розписку, також у серпні 2010 року позивач сплатила борг відповідача за електропостачання у розмірі 407,01 гривень та за підключення енергопостачання до будинку у розмірі 83,45 гривень, крім того, витратила грошові кошти на ремонт квартири у розмірі 5 000 гривень. Після цього ОСОБА_4 видала ОСОБА_3 розписку про те, що у разі не виконання своїх обов’язків щодо нотаріального переоформлення квартири до 01 жовтня 2010 року, вона зобов’язується передати ОСОБА_3 9 000 гривень, проте взяте на себе зобов’язання не виконала, що послужило підставою звернення до суду.

Згодом позивач змінила позовні вимоги, та просила стягнути з відповідача на її користь збитки в сумі 9 000 гривень, завдані в результаті невиконання відповідачем умов попереднього  договору від 07 липня 2009 року з урахуванням додаткової угоди від 14 вересня 2010 року, індекс інфляції за прострочку виконання грошового зобов’язання у розмірі 438 гривень, три процента річних від простроченої суми у розмірі 135 гривень, моральну шкоду у розмірі 3 000 гривень.

Змінені позовні вимоги обгрунтовала тим, що відповідач ОСОБА_4 07 липня 2009 року фактично підписала попередній договір, вимоги до якого регулюються положеннями ст. 635 ЦК України, проте зобов’язання за цим договором не виконала: необґрунтовано ухилялась від укладення договору купівлі-продажу майна. Згідно додаткової угоди від 14 вересня 2010 року до попереднього договору від 07 липня 2009 року, сторонами було погоджено розмір збитків, завданих позивачу, зокрема відповідач зобов’язалася сплатити позивачу грошові кошти у сумі 9 000 гривень, у тому разі, якщо правочин купівлі-продажу майна не буде укладено нотаріально до 01 жовтня 2010 року, які на думку позивача підлягають відшкодуванню в порядку ч. 2 ст. 635 ЦК України, зокрема, індекс інфляції, який позивач вираховує у розмірі 438 гривень 10 копійок, та три процента річних від простроченої суми, які вираховує у розмірі 135 гривень. Також, вказуючи на те, що діями відповідача їй було завдано моральну шкоду, яку вираховує у розмірі 3 000 гривень, та яку у тому числі просить стягнути на її користь.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання повторно не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи сповіщена належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки, заяви про розгляд справи за її відсутності не надійшло.

Враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи відповідно до положень ст.ст. 169 ч. 4, 224, 225 ч. 1 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, які свідчать про правовідносини, які склалися між сторонами.

Ухвалою суду від 12 травня 2011 року провадження в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди у розмірі 3 000 гривень закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав змінені позовні вимоги своєї довірительки з підстав, викладених у зміненій позовній заяві, при цьому вказував, що відповідач ОСОБА_4, підписала відповідно до положень ст. 635 ЦК України попередній договір від 07 липня 2009 року, не виконала свої зобов’язання за цим договором: необґрунтовано ухилялась від укладення договору купівлі-продажу майна, у тому має відповідати за порушення зобов’язання на підставі ч. 2 ст. 635 ЦК України, а саме, вказував, що на користь його довірительки підлягає стягненню за прострочку грошового зобов’язання 438 гривень 10 копійок урахування індексу інфляції та 135 гривень –три процента річних.

          Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_3. у тому числі послалася на ч. 1 ст. 635 ЦК України, у відповідності з якою, на її думку, між сторонами у справі було укладено попередній договір.

На підтвердження укладення між сторонами попереднього договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, позивач надала суду розписку від 07 липня 2009 року, з якої вбачається, що ОСОБА_4 продає ОСОБА_3 за 4 000 гривень зазначену квартиру, одночасно 07 липня 2009 року у рахунок якої отримала від ОСОБА_3 3 000 гривень, частину грошей у розмірі 1 000 гривень погодилася отримати при остаточному нотаріальному оформленні документів на квартиру (а.с. 30).

Так, положення ч. 1 ст. 635 ЦК України передбачають, що попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором

При цьому,  попередній договір укладається у форму, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі (абз. 4 ч. 1 ст. 635 ЦК України).

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 ЦК України встановлено вимоги щодо дотримання форми окремих видів договорів купівлі-продажу, зокрема, договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК України).

Разом з тим, згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Особа, яка  вважає, що її право порушене, самостійно визначає спосіб його захисту, передбачений ст. 16 ЦК України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Законодавчо передбачено можливість форм захисту у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, зокрема, ч. 2 ст. 220 ЦК України.

За цих підстав суд вважає безпідставними посилання позивача на положення ст. 635 ЦК України, як на обґрунтування своїх позовних вимог, оскільки попереднього договору купівлі-продажу будинку, який би за своєю формою і змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а сторони у наявній у матеріалах справи розписці від 07 липня 2009 року лише виразили свій намір укласти такий договір в майбутньому.

Разом з тим, як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 зобов’язалася у строк до 01 жовтня 2010 року переоформити документи на квартиру, а у разі не здійснення, зобов’язалася повернути ОСОБА_3 грошові кошти за квартиру у сумі 9 000 гривень, про що склала письмову розписку 14 вересня 2010 року (а.с. 28 –29).

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 та 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.     

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.   

Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.   

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.       

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконано роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Аналізуючи правовий зміст вищезазначених положень Закону та оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що згідно розписки від 14 вересня 2010 року відповідач ОСОБА_4 згідно до загальних положень про зобов’язання взяла на себе зобов’язання у певний строк, а саме, до 01 жовтня 2010 року укласти із ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири, а у разі невиконання, зобов’язалася повернути останній грошові кошти у розмірі 9 000 гривень.

У відповідності до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства в установлений строк відповідно до умов договору.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідач ОСОБА_4 взяті на себе зобов’язання не виконала.

Згідно з п. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На думку суду,  позивачем доведено ті обставини, на які вона посилається як на законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі  9 000 гривень.

Положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмірі процентів не встановлений договором або законом.

За вказаних обставин суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у рахунок трьох процентів річних від простроченої суми 135 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, а саме стягнення з відповідача суми індексу інфляції в розмірі 438 гривень 10 копійок, слід відмовити у зв’язку з їх недоведеністю в порядку ст. 10, 59, 60 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 слід стягнути сплачений нею судовий збір у розмірі 90 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 14, 60, 61, 158, 169, 212-218, 224 –229 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у рахунок суми боргу 9 000 (дев’ять тисяч) гривень, у рахунок трьох процентів річних від простроченої суми 135 (сто тридцять п’ять) гривень, сплачений судовий збір у розмірі 90 (дев’яносто) гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень, а взагалі 9345 (дев’ять тисяч триста сорок п’ять) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду, постановлене при заочному розгляді справи, може бути переглянуте Совєтським районним судом Автономної Республіки Крим, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Позивачем рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Совєтського районного суду АР Крим Ю.В. Петрова