Справа № 2-188/

                                                                                          2011 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

10 травня 2011 року  Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

                    головуючого                                      –судді Петрової Ю.В.

                        за участю: секретаря                           –Тріфонової С.О.

                    позивача                                         –ОСОБА_2

                    представника відповідача                     –Гаврилової В.В.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Совєтського районного територіального медичного об’єднання Міністерства охорони здоров’я АР Крим про зобов’язання внести зміни до трудової книжки,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Совєтського РТМО про зобов’язання внести зміни до трудової книжки та лицьові рахунки, зокрема, вказати, що позивач у період з 29 травня 1978 року по 15 березня 1984 року і з 01 жовтня 1985 року по 15 січня 2007 року працювала медичною сестрою-анестезіологом Совєтської ЦРЛ у складі анестезіологічної групи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зазначені періоди позивач працювала у Совєтській ЦРЛ на посаді медсестри-анестезіолога і при цьому, посилаючись на наказ Міністерства охорони здоров’я СРСР № 1188 від 29 грудня 1975 року, згідно якого при наявності двох штатних лікарів анестезіологів  і відповідну кількість медсестер-анестезіологів у лікарні повинна бути створена анестезіологічна група та на Закон України «Про пенсійне забезпечення», яким передбачено, що стаж праці в таких групах обчислюється у подвійному розмірі, позивач звернулася до відповідача щодо вирішення питання про внесення відповідних змін до трудової книжки, в задоволенні даної вимоги їй було відмовлено, що і послужило підставою для звернення до суду.

Позивач ОСОБА_2 у попередньому судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Совєтського РТМО Гаврилова В.В. у судовому засіданні, позовні вимоги визнала, не заперечуючи, що згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я СРСР № 1188 від 29 грудня 1975 року, при наявності двох штатних лікарів анестезіологів  і відповідну кількість медсестер-анестезіологів у лікарні повинна бути створена анестезіологічна група, і фактично існуючи не була внесена до штатного розкладу, оскільки не було необхідності у її створенні, вказувала, що без рішення суду адміністрація Совєтського РТМО не має права внести зміни до штатного розкладу та лицьові рахунки за попередні роки.

Враховуючи, що визнання відповідачем позову у попередньому судовому засіданні не суперечить закону та не порушує права, свободи і інтереси інших осіб, з огляду на те, що позивач наполягає на задоволенні позову і є законні підстави для задоволення позову, суд вважає за можливе ухвалити рішення у попередньому судовому засіданні відповідно до положень ст.ст. 130, 174 ч. 4 ЦПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 10 ч. 1, 3, ст. 11, ст. 60 ч. 1 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 60 ЦПК України передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Із матеріалів справи слідує, що з 02 серпня 1976 року ОСОБА_2 (наказ № 69 від 29 липня 1976 року), яка з початку була прийнята на посаду медсестри у Завітненську дільничну лікарню, а потім переведена до Чапаєвської дільничної лікарні, була переведена на посаду  медичної сестри хірургічного відділення Совєтської ЦРЛ, з 29 травня 1978 року (наказ № 76 від 23 травня 1978 року) переведена медсестрою-анестезіологом хірургічного відділення, на посаді якої перебувала до 15 березня 1984 року.

З 01 жовтня 1985 року (наказ № 231 від 23 вересня 1985 року) ОСОБА_2 переведено медсестрою-анестезіологом.

        Наказом № 101-ок по Совєтській центральній районній лікарні від 19 січня 2007 року ОСОБА_2 з 15 січня 2007 року переведено з посади медсестри анестезіолога на посаду медсестри-анестезіолога відділення анестезіології з койками інтенсивної терапії (а.с. 8).

         Все вищезазначене вбачається з трудової книжки позивача, яка заповнена відділом кадрів Совєтської ЦРЛ 10 серпня 1974 року (а.с. 7 –8).

          07 лютого 2011 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до Совєтського РТМО,  у якій, посилаючись на наказ № 1188 від 29 грудня 1975 року «Про подальше удосконалення реанімаційної допомоги населенню»МОЗ СРСР, згідно якого у Совєтській ЦРЛ повинна була бути організована анестезіологічна група, просила вирішити питання про внесення до трудової книжки відповідних записів і перерахунку її стажу роботи (а.с. 9).

           У відповідь на зазначену заяву позивач отримала відповідь Совєтського РТМО, з якої випливає, що дійсно відповідно до наказу МОЗ України від 18 жовтня 1997 року № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України»у лікувально-профілактичних закладах охорони здоров’я, де за штатними нормативами повинно бути не більш трьох лікарів-анестезіологів, разом з відповідною кількістю сестер-анестезіологів, разом з відповідною кількістю сестер-анестезіологів створюється анестезіологічна група, але до січня 2007 року така група у штатному розкладі виділена не була через відсутність необхідності, проте вносити зміни у трудову книжку та у штатний розклад адміністрація Совєтського РТМО не має права, оскільки відділення анестезіології було створено у січні 2007 року (а.с. 10).

           Отже, відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт, визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим.

Тобто, визнання позову відповідачем, згідно ст. 61 ЦПК України, є обов'язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України в разі визнання позовних вимог відповідачем суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Представник відповідача Совєтського РТМО позовні вимоги ОСОБА_2 у судовому засіданні визнала, визнання відповідачем позову не суперечить  закону, права, свободи та інтереси інших осіб при задоволенні позовних вимог не порушуються.

За таких обставин, суд приймає визнання позову відповідачем у справі і з цих підстав задовольняє позов ОСОБА_2.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 60, 88, 130, 169, 174, 212-218,  ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Зобов’язати Совєтське районне територіальне медичне об’єднання Міністерства охорони здоров’я АР Крим внести до трудової книжки і особисті рахунки ОСОБА_2 відповідні зміни, а саме, зазначити, що ОСОБА_2 з 29 травня 1978 року по 15 березня 1984 року і з 01 жовтня 1985 року по 15 січня 2007 року працювала медсестрою-анестезіологом анестезіологічної групи Совєтської центральної районної лікарні.

Стягнути з Совєтського районного територіального медичного об’єднання Міністерства охорони здоров’я АР Крим на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 08 (вісім) гривень 50 копійок, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 (тридцять сім) гривень а взагалі 45 (сорок п’ять) гривень 50 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

           Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Совєтського районного суду

Автономної Республіки Крим Ю.В. Петрова