ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без розгляду
26 квітня 2011 року Справа №59/22-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Бондаренко В.П., судді Ільїн О.В., Камишева Л.М.
розглянувши апеляційну скаргу прокурора Золочівського району Харківської області в інтересах держави в особі Золочівської районної державної адміністрації Харківської області (вх. № 1738Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 19 квітня 2010 року по справі № 59/22-10
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Родничок", смт. Золочів, Харківська область
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. ОСОБА_1, смт. Золочів, Харківська область
2. ОСОБА_2, смт. Золочів, Харківська область
3. ОСОБА_3, смт. Золочів, Харківська область
до Золочівської районної державної адміністрації Харківської області, смт. Золочів, Харківська область
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Світличненська сільська Золочівського району, с. Світличне, Золочівський район, Харківська область
2. Золочівська селищна рада Золочівського району, смт. Золочів, Харківська область
про зобов’язання вчинити певні дії та визнання права власності, -
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 19 квітня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано за Селянський (фермерським) господарством право власності на ставок № 1 - довжиною 0,320 км, побудований в балці біля с. Дуванка на території Золочівської селищної Ради Золочівського району Харківської області, на який ТОВ підприємством "Спецводстрой" видано водогосподарський паспорт, який погоджено з Харківським обласним виробничим управлінням по меліорації і водному господарству 28.02.2003 року за № 13.36; ставок № 2 - довжиною 0,095 км, побудований в балці біля с. Дуванка на території Золочівської селищної Ради Золочівського району Харківської області, на який ТОВ підприємством "Спецводстрой" видано водогосподарський паспорт, який погоджено з Харківським обласним виробничим управлінням по меліорації і водному господарству 28.02.2003 року за № 13.35; ставок № 3 - довжиною 0,110 км, побудований в балці біля с. Дуванка на території Золочівської селищної Ради Золочівського району Харківської області, на який ТОВ підприємством "Спецводстрой" видано водогосподарський паспорт, який погоджено з Харківським обласним виробничим управлінням по меліорації і водному господарству 28.02.2003 року за № 13.35; ставок № 4 - довжиною 0,500 км, побудований в балці біля с. Дуванка на території Світличненської сільської Ради Золочівського району Харківської області, на який ТОВ підприємством "Спецводстрой" видано водогосподарський паспорт, який погоджено з Харківським обласним виробничим управлінням по меліорації і водному господарству 28.02.2003 року № 13.37.
20 квітня 2011 року прокурор Золочівського району Харківської області звернувся до апеляційного суду зі скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 19 квітня 2010 року, в якій просить його скасувати, посилаючись на незаконність рішення, на те, що воно суперечить інтересам держави, оскільки судом при прийнятті рішення про визнання за позивачем права власності на спірні ставки, не було з’ясовано той факт, що земельна ділянка, зазначена в акті на право довічного успадковуваного володіння землею загальною площею 12,2 га входить до складу земель, якими господарство користується на підставі акту на право постійного користування від 18.09.1995 р. серії ХР-13-00-008147, на земельну ділянку загальною площею 24,4 га, тобто СГ "Родничок" використовує земельну ділянку державної форми власності. Окрім того, прокурор стверджує, що суд помилково зазначив, що оспорювані водні об’єкти були побудовані господарством на власній земельній ділянці, а також не з’ясував питання відповідності самовільно збудованих об’єктів державним нормам, встановленим для подібних водойм та гребель, у тому числі їх безпеки.
Одночасно прокурор просить визнати причину пропуску строку подання апеляційної скарги поважною та відновити строк подачі апеляційної скарги, посилаючись на те, що про оскаржуване рішення суду прокуратурі стало відомо лише під час планової перевірки додержання вимог чинного законодавства у 1 кварталі 2011 року.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для прийняття апеляційної скарги прокурора до провадження та відновлення строку для подання апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду.
Згідно з частиною 1 статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що вона була подана прокурором 20 квітня 2011 року, тобто через рік після прийняття оскаржуваного рішення з пропуском встановленого десятиденного строку для оскарження рішення місцевого господарського суду.
Розглядаючи клопотання прокурора про поновлення строків подання апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо вказаного клопотання відповідно до вимог частини 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Тобто, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення учасника процесу та пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення заявником по справі процесуальних дій.
Отже, наведена норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.
Однак, колегія суддів не вбачає достатніх підстав у наведених прокурором доказах для визнання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Прокурор стверджує, що про оскаржуване рішення суду прокуратурі стало відомо лише у першому кварталі 2011 року за результатами проведеної нею перевірки.
Натомість, доказів коли саме була проведена вказана перевірка, якого об’єкту та на якій підставі, прокурор не зазначає, до матеріалів скарги не додає.
На підставі викладеного, доводи заявленого прокурором клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора задоволенню не підлягає.
Отже, проаналізувавши матеріали апеляційної скарги, додані до неї документи, враховуючи те, що підставні докази до неї не прикладені, колегія суддів вважає, що дії заявника апеляційної скарги носять суб’єктивний характер, а це є підставою для відмови у відновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження та залишення апеляційної скарги без розгляду на підставі частини 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 53, 91, 93 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
ухвалила:
1. Відмовити Прокурору Золочівського району Харківської області у відновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги.
2. Залишити апеляційну скаргу без розгляду.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Камишева Л.М.