Справа № 2-2540/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

12 травня 2011 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                судді Шевченко Л. В.,

при секретареві          Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0202 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини А0202 про поновлення на роботі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебувала з відповідачем у трудових відносинах з 01.09.1994 по 11.01.2011. Була звільнена з посади молодшого наукового співробітника науково-організаційного відділу у зв’язку із скасуванням допуску до державної таємниці на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вказане звільнення позивач вважає незаконним та безпідставним, оскільки їй у порушення вимог ст. 40 КЗпП України не було запропоновано переведення на іншу роботу. Вона була звільнена під час перебування у відпустці. Також фактично її звільнення відбулося через порушення, якого вона не вчиняла.

Так, 16.11.2010 без будь-якого попередження ТВО помічника командира в/ч А0202 ОСОБА_2 провів планову перевірку комп’ютера, розташованого на робочому місці позивача. Під час даної перевірки було виявлено на не атестованій ПЕОМ, що є робочим місцем позивача, файл під назвою «ДКР_1», створений 21.08.2008 автором «Олександр каталов».

За наказом командира в/ч А0202 від 26.11.2010 № 119 заступником командира в/ч А0202 ОСОБА_3 за вищезазначеним фактом проведено службове розслідування та складено акт з пропозицією відмовити позивачу у наданні допуску до державної таємниці.

Допуск до державної таємниці було скасовано наказом № 123 від 30.11.2010, з яким позивача не ознайомили, а 11.01.2011 її було звільнено.

Позивач вказала, що вищезазначений документ нею не отримувався, не розроблявся і не опрацьовувався, його зміст та причина розміщення на робочій ПЕОМ їй не відомі. При цьому ПЕОМ не атестована, не захищена відповідними технічними і програмними засобами, і будь-хто мав можливість розмістити на ній інформацію, у тому числі і таємного змісту.

З огляду на викладене позивач просила поновити її на роботі на посаді молодшого наукового співробітника науково-організаційного відділу.

У судовому засіданні позивач збільшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.01.2011 по 12.05.2011 у розмірі 15 034,70 грн.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов та просили його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Представник  відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час планової перевірки у приміщенні, яке є режимною територією, тобто територією із спеціальним режимом доступу та перебування, на якій проводяться секретні роботи, на неатестованій ПЕОМ, яка є робочим місцем позивача, було виявлено файл «ДКР_1», що містив інформацію з обмеженим доступом.

Дана обставина могла створити передумови для витоку інформації з обмеженим доступом, що в свою чергу є грубим порушенням п. 168 постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 за № 1561-12 (Т), так як ПЕОМ не пройшла спеціальних досліджень і немає атестату відповідності.

За встановленим перевіркою фактом було проведено службове розслідування, за результатами якого позивачеві було скасовано допуск до державної таємниці та наказом командира військової частини від 10.01.11 № 4 за згодою профспілкового комітету позивача було звільнено з роботи з 11.01.2011 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що з 01.09.1994 по 11.01.2011 ОСОБА_1 перебувала з в/ч А0202 у трудових відносинах, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 5-12).

З 01.12.1998 вона обіймала посаду молодшого наукового співробітника науково-організаційного відділу на підставі контракту від 30.11.1998 (а.с. 32-33). Строк дії контракту щорічно продовжувався за заявами позивача (а.с. 34, 35).

Громадянка ОСОБА_1 мала допуск до державної таємниці (а.с. 43).

16.11.2010 тимчасово виконуючим обов’язки помічника командира частини –начальником відділу захисту інформації та криптології майором ОСОБА_2 під час проведення планової перевірки виявлено наявність інформації з обмеженим доступом в приміщенні 310 на неатестованій ПЕОМ файл «ДКР_1»(перелік науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт). Дана перевірка відбулася у присутності старшого наукового співробітника науково-організаційного відділу підполковника ОСОБА_4 та молодшого наукового співробітника науково-організаційного відділу працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 Проект таємного документа було знайдено на ПЕОМ в папці «Програм файл», за який відповідає ОСОБА_1 Встановлено, що проект документу створений автором «Олександр каталов»21.02.2008, останні зміни вносилися 12.03.2010 даним автором. Час роботи з даним файлом 11 годин, файл має розмір 323 КБ.

Даний факт підтверджується рапортом майора ОСОБА_2, його пояснювальною запискою, пояснювальними записками підполковника ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 37-40), а також показаннями допитаного у судовому засіданні, як свідка, майора ОСОБА_2

Експертною комісією Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України розглянуті матеріали файлу «ДКР_1»на 17 аркушах до вх. № 1654 «Перелік науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт»на предмет наявності інформації з обмеженим доступом та зроблено висновок, що зазначені матеріали файлу містять інформацію з обмеженим доступом та підпадають під дію статей 1.9.1, 1.9.3, 1.9.5 зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 № 440. Матеріали файлу мають гриф секретності таємно (а.с. 51, 52).

Відповідно до наказу командира військової частини від 26.11.2010 № 119 полковником ОСОБА_3 проведено службове розслідування, за результатами якого складено акт щодо порушення зберігання таємних МНСІ на неатестованій ПЕОМ у приміщенні № 310 (науково-організаційний відділ) від 30.11.2010, яким запропоновано за неналежне виконання службових обов’язків, використання для обробки секретної інформації незахищеної ПЕОМ, невиконання громадянином обов’язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 23 Закону України «Про державну таємницю», відмовити у наданні допуску до державної таємниці працівнику Збройних Сил України ОСОБА_1 (а.с. 41-42).

Наказом командира військової частини А0202 від 30.11.2010 № 123 відмовлено (скасовано) у наданні допуску до державної таємниці ОСОБА_1 (а.с. 49-50).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Наказом командира військової частини А0202 від 10.01.2011 № 4 ОСОБА_1 за згодою профспілкового комітету (а.с. 45) звільнено з роботи з 11.01.2011 у зв’язку із скасуванням допуску до державної таємниці на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 54).

Як вбачається з наказу командира військової частини А0202 від 07.12.2010 № 250 ОСОБА_1 з 04.12.2010 по 11.01.2011 перебувала у щорічній відпустці (а.с. 53).

Звільнення позивача відбулося в останній день відпустки, що відповідає ч. 1 ст. 3 Закону України «Про відпустки», відповідно до якої за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Як уже зазначалося профспілковий комітет військової частини А0202 надав згоду на розірвання трудового контракту з Косяк О М. (а.с. 45).

З протоколу звітно-виборних зборів профспілкової організації в/ч А0202 від 02.02.2007 вбачається, що ОСОБА_1 входить до складу профспілкового комітету в/ч А0202 як член ревізійної комісії (казначей) (а.с. 65-66).

Даний факт підтверджується також довідкою голови Київської об’єднаної профспілкової організації працівників ПС ЗС України ОСОБА_5 (а.с. 67), який також підтвердив його у судовому засіданні, як свідок.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КЗпП України, якою встановлені гарантії для представників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів, звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Вищим органом профспілки в/ч А0202 є Київська об’єднана профспілкова організація працівників ПС ЗС України. Відповідач до неї з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 не звертався.

На виконання вимог ч. 9 ст. 43 КЗпП України суд звернувся до Київської об’єднаної профспілкової організації працівників ПС ЗС України і запитав згоду на звільнення позивача.

Як вбачається з протоколу засідання президії від 19.04.2011 № 2 згоду вищестоящої профспілкової організації на звільнення ОСОБА_1 не надано (а.с. 80).

Відмова у наданні згоди обґрунтована тим, що первинна профспілкова організація в/ч А0202 у порушення вимог ст. 252 КЗпП України, ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»подання про дачу згоди на звільнення ОСОБА_1 до Київської об’єднаної профспілкової організації працівників ПС ЗС України не надсилала.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Керівництво відповідача не пропонувало позивачеві іншої роботи.

У зв’язку з грубим порушенням роботодавцем –в/ч А0202 трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 вищестояща профспілкова організація згоду на звільнення працівника не надала.

Згідно з ч. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про поновлення позивача на роботі.

Обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки ч. 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

При визначенні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд керується постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».

Як вбачається з довідки про доходи від 08.04.2011 № 172/212д (а.с. 68) розмір заробітної плати позивача у серпні 2010 року складав 3 562,07 грн., а у вересні - 4 322,07 грн. Для розрахунку беруться зазначені місяці, оскільки позивач у жовтні –грудні 2010 року перебувала на лікарняному та у відпустці.

Середньомісячна заробітна плата позивача складає: 3 562,07 + 4 322,07 = 7 884,17 / 2 = 3 942,07 грн.

Середньоденна заробітна плата позивача складає: 3 562,07 + 4 322,07 = 7 884,17 /43 = 183,35 грн., де 43 – це кількість робочих днів у серпні, вересні 2010 року.

Кількість робочих днів вимушеного прогулу з 12.01.2011 по 12.05.2011 складає 82 дн.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить: 183,35 х 82 = 15 034,70 грн.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на  вимогах закону, тому підлягають задоволенню.

З урахуванням задоволення позовних вимог відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати в розмірі 150,35 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 40, 43, 235, 252 КЗпП України, Законом України «Про відпустки», постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 12, 57-60, 84, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді молодшого наукового співробітника науково-організаційного відділу Військової частини А0202 з 11 січня 2011 року.

Стягнути з Військової частини А0202 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 15 034 гривні 70 копійок.

Стягнути з Військової частини А0202 на користь держави судовий збір у сумі 150 гривень 35 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в розмірі місячного платежу –3 942 гривні 07 копійок (за вирахуванням необхідних податків та платежів)  піддати негайному виконанню.  

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження –після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: