Справа № 2-а-4069/11

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16.05.2011 року        

суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області Демиденко І.О.,

розглянувши у порядку скороченого провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці  справу за позовом фізичної особи –ОСОБА_2  до суб’єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України  Крюківського району м. Кременчука Полтавської області про поновлення пропущеного процесуального строку, визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок та виплату недоплаченої частини щомісячної соціальної допомоги до пенсії відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та зобов’язання здійснювати нарахування вказаної надбавки в подальшому,

                                                            встановив:

ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом, в якому просить поновити строк звернення до суду, визнати дії Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука неправомірними,зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату недоплаченої частини щомісячної державної надбавки до пенсії за період з 01.01.2006 року по дату винесення рішення суду, виходячи  з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зобов’язати відповідача здійснювати нарахування вищевказаної надбавки в подальшому та стягнути судові витрати.

В позовній заяві позивач зазначила, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни»та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак всупереч положенням статті 22 Конституції України, яка передбачає заборону звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, пунктом 17 ст.77 та ст.110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та пунктом 12 ст.71 Закону України „ Про Державний бюджет на 2007 рік ” від 19.12.2006 року дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” було зупинено. Пунктом 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28.12.2007 року положення ст. 6 Закону  було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено. Відповідно до рішень Конституційного суду України нормативні акти, які зупиняли та обмежували дію ст. 6 Закону визнані неконституційними та втратили чинність з моменту їх ухвалення. Тому відповідач зобов’язаний був здійснити перерахунок належної їй допомоги як дитині війни з 01.01.2006 року, однак він цього не зробив.  Виходячи з викладеного, просить поновити їй пропущений строк звернення до суду, визнати дії Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука неправомірними та зобов’язати його здійснити перерахунок та виплату недоплаченої частини соціальної доплати до пенсії, як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по дату винесення рішення суду, виходячи  з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та зобов’язати відповідача здійснювати нарахування надбавки в подальшому.

Представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука  заперечення на адміністративний позов у встановлений законом строк не надав.

Відповідно до п. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у  справі.

Суддя, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суддею встановлено, що  ОСОБА_2 має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним  посвідченням №НОМЕР_1

Враховуючи зазначений статус ОСОБА_2 відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука не здійснює позивачу зазначених виплат.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.           

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік ” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”  запроваджені не були.

Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Крім того, надаючи перевагу Законам України „Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади –Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше ” .

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідачі по справі протягом 2006 року діяли у відповідності з діючим законодавством та не мали підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».  

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України Управління Пенсійного фонду України  Крюківського району м. Кременчука повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” з 09.07.2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України ”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати в 2008 році надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання чи  державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

 З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд вважає, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Що стосується позовних вимог в частині виплати щомісячної державної соціальної допомоги за період з січня 2009 року до дати винесення рішення суду і в подальшому, суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Так, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ”, в редакції від 01.01.2008 року втратила чинність, а тому з 22.05.2008 року діє ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в редакції до 01.01.2008 року, яка передбачає виплату щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Тобто, починаючи з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України в Крюківському районі м. Кременчука повинно було здійснювати перерахунок та виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі  30 % мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука № 5077/02-21 від 11.05.2011 року  порушення прав позивача тривало до 16 травня 2011 року.

Щодо позовних вимог в частині зобов’язання відповідача здійснювати щомісячно виплату пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком в подальшому, суд приходить до висновку, що вони є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки  відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, однак чи будуть порушуватися Управлінням Пенсійного Фонду України Крюківського району м. Кременчука права позивача в подальшому суд передбачити не може.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний  розмір  пенсії  за  віком  за  наявності  у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у   розмірі   прожиткового   мінімуму   для   осіб,  які  втратили працездатність, визначеного законом.

Виходячи з викладеного, перерахунок надбавки слід здійснювати з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” покладено на Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука, за місцем проживання позивача.

          Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

          Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України, не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як вбачається з матеріалів справи, позивач дізналася про порушення своїх прав в межах строку встановленого законодавством, а тому позовні вимоги в частині поновлення пропущеного процесуального строку задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу , і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять. Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що для повного та всебічного захисту прав позивача слід визнати протиправними не дії, а бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  яка призвела до  порушення прав позивача на  своєчасне нарахування на отримання  доплати до пенсії.

Відповідно до ст. 87 КАС України до витрат пов’язаних з розглядом справи відносяться витрати на правову допомогу. Згідно позовних вимог, позивач просить стягнути на її користь з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 70 грн., однак доказів які б підтверджували понесені позивачем витрати ОСОБА_2 не надала. Виходячи з викладеного, в задоволенні даних позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 94 КАС України,якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею і документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Виходячи з викладеного, слід стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1,70 грн. судового збору.

    Керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71, 159- 183-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

постановив:

    Позовну заяву  ОСОБА_2 –задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука  здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року;  за 2010 рік з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно за 2011 рік з 01 січня 2011 року до 16 травня 2011 року включно з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” та фактично зроблених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1,70 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 -   відмовити.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Оскарження постанови не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на постанову суду  може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя:                                                                          І.О. Демиденко