Справа №1-135/2011р.

         В  И  Р  О  К

           І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

11 квітня 2011 року                                                                       м. Прилуки

              Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі :                                                                         головуючого судді Білокур В.І.,

при секретарі Сірій І.В.,

з участю прокурора Трохименко Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки справу по обвинуваченню                                                                     ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, має  загальну середнью освіту, не одружений, не працює, раніше судимий: 21.10.2004року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ст. 185ч.3 КК України до 100 годин громадських робіт, 26.10.2005року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ст.ст. 185ч.3, 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,  20.07.2006року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ст.ст. 185ч.3, 190ч.2, 70, 71 КК України до 3 років 1 міс. позбавлення волі, звільнений з Шосткінської виправної колонії №66 за Постановою Шосткінського міського суду Сумської області від 12.09.2008 року умовно-достроково на 10міс. 10днів,

                                                                                                                        за ст. 185 ч. 2 КК України, -

                                        В С Т А Н О В И В :

20 лютого 2011 року близько 17 години дня ОСОБА_1, повторно, перебуваючи в приміщенні квартири по місцю проживання психічнохворої ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2, скориставшись тимчасовою відсутністю останньої, таємно викрав їй належний мобільний телефон марки “Самсунг-Е-250” вартістю 720 грн. в якому знаходилась сім-карткою “Лайф” вартістю 15 грн. та залишок коштів на рахунку 3 грн., таким чином заподіяв матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_2 на загальну суму 738 грн..

Як у ході досудового,  так і в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в пред”явленому обвинуваченні за ч.2 ст.185 КК України визнав повністю та  підтвердив наведені вище обставини скоєного злочину. При цьому суду дав показання про те, що 20.02.2011року він дійсно викрав мобільний телефон скориставшись тимчасовою відсутністю у кімнаті власниці —потерпілої ОСОБА_2, у якої гостював як у своєї ровесниці. Зазначений телефон він здав у ломбард за 92грн. які використав для власних потреб, але слідуючого дня викупив цей телефон та через працівників міліції повернув потерпілій, тим самим добровільно відшкодував потерпілій завданий збиток. Він щиро розкаюється у вчиненому злочині та просить не застосовувати суворого покарання, запевняє про недопущення подібного в подальшому.

Після допиту в судовому засіданні підсудного ОСОБА_1, прокурор просив справу розглядати без  дослідження інших доказів по справі, оскільки, підсудний правильно розуміє зміст даних обставин справи і наявних доказів, згідно  пред”явленого обвинувачення, про що просив і сам підсудний ОСОБА_1,  а тому суд відповідно до ч.3ст.299 КПК України обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі,  які ніким не оспорюються.

За таких обставин суд вважає, що органи досудового слідства правильно кваліфікували дії  підсудного ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України, як крадіжка, тобто умисне таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно.

Призначаючи вид та міру покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, обставини, що пом’якшують та обтяжують його покарання, особу підсудного.

Так, до пом’якшуючих його покарання обставин суд відносить його щире каяття, з”явлення із зізнанням та добровільне відшкодування потерпілій матеріального збитку, а обставиною яка обтяжує покарання підсудного є вчинення ним злочину щодо особи, яка страждає психічним захворюванням.

Крім того суд враховує, що підсудний притягується до кримінальної відповідальності за викрадення майна невеликої вартості та добровільно повернув його (телефон) потерпілій, він характеризується позитивно за місцем проживання, що засвідчує про можливість виправлення ОСОБА_1 у даному разі без ізоляції від суспільства.

За таких обставин суд вважає  необхідним призначити покарання ОСОБА_1 у вигляді позбавлення волі із звільненням від  відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов”язків за правилами ст.ст.75,76 КК України.

          Судові витрати та цивільний позов по даній кримінальній справі відсутні, а долю  речових доказів (а.с.42-44) необхідно вирішити в порядку ст.81 КПК України.

          На підставі наведеного, керуючися ст.ст. 323-324 КПК України,  суд,--

                                                              З  А С У Д И В :

          ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні ним злочину, передбаченого ст. 185 ч.2  КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.          

На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання за даним вироком з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, зобов”язати його повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з”являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

До вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_1  залишити попередню міру запобіжного заходу  –підписку про невиїзд.

Речові докази: мобільний телефон марки “Самсунг-Е-250”, сім-картка “Лайф”, інструкція та коробка від упаковки —залишити у розпорядженні потерпілої ОСОБА_2 згідно розписки в отриманні цих речей.

          На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду протягом 15 діб із дня його проголошення через Прилуцький міськрайонний  суд.

Головуючий суддя                                                                                               Білокур В.І.