Справа № 2-а-4100/2011р.

    ПОСТАНОВА

                                                              ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           11 квітня 2011 року                                                                                       м. Прилуки

          Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Білокур В.І., при секретарі Волошиній А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання незаконними дій та зобов»язання здійснити нарахування одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров»ю, -

                                                          В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом вказуючи на те, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії і йому первинно (02.10.1997року) була встановлена інвалідність 3-я групи із захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, а 22.12.2010 року —2-а група, а тому, відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991р. № 796-Х11 (далі –Закон) він, як учасник ліквідації на Чорнобильській АЕС який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи має право на перерахунок одноразової грошової компенсацію за шкоду, заподіяну його здоров»ю як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 45 мінімальних заробітних плат (замість 30-ти для інвалідів 3 гр.). Проте, відповідач відмовив йому в перерахунку у повному обсязі, зокрема, Управлінням праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області було виплачено йому лише 94грн. 80Коп., з чим він не погоджується і просить суд зобов”язати здійснити такий перерахунок, виходячи із розміру 45 мінімальних заробітних плат на час встановлення йому 2-ї гр. Інвалідності у грудні 2010 року, з врахуванням фактично виплачених йому (різниця) від 3-ї групи установленої раніше, згідно ч.1ст.48 вищеназваного Закону.

В судове засідання позивач не з"явився, однак надіслав  заяву в якій просив  задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі та слухати справу за його відсутності в письмовому провадженні, судове рішення звернути до негайного виконання.

          Представник відповідача в судове засідання не з”явився та подав письмові заперечення про не визнання позовниї вимог вказуючи на те, що виплата пенсії проводиться позивачу відповідно до вимог діючого законодавства, що ст.62 цього Закону передбачає порядок застосування визначеному Кабінетом Міністрів, відповідно до Постанови якого від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і було здійснено фактично одноразову виплату ОСОБА_1. Справу просив слухати без його участі.           

          Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши інші докази по справі суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.

          Судом встановленно, що позивач ОСОБА_1  дійсно був визнаний постраждалим і 22.12.2010 року став інвалідом 2 групи із захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, відтак він має право на перерахунок одноразової грошової компенсації за шкоду, заподіяну його здоров»ю як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 45 мінімальних заробітних плат згідно ст.48 Закону №796-Х11, за мінусом фактично отриманих сум (30 мінімальних зарплат як інваліду 3гр.).

          Суд, приймаючи рішення у даній справі приходить до висновку задовольнити вимоги позивача провизнання незаконними дій відповідача, та зобов»язати  здійснити нарахування і виплату одноразову грошову компенсацію за шкоду, заподіяну його здоров»ю як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 45 мінімальних заробітних плат згідно ст.48 Закону №796-Х11, із врахуванням сплачених фактично ОСОБА_1 раніше наданих йому по 3гр. Інвалідності.

          До таких висновків суд приходить згідно приписів ст.9 КАС України керуючись принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов”язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов”язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

          Конституцією України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов”язком держави (стаття 3), права і свободи людини є є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).          Окрім того, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007року №8 “Про незалежність судової влади” звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1п.19).

          За таких обставин суд не вважає заслуговуючою на увагу позицію відповідача та його посилання на встановлені ще в 1996 році  постановою КМУ №836 розмір відшкодування 94,80грн. різниці між одноразовими компенсаціями з 3 на 2гр. інвалідності як на підставу відмовити у задоволенні вимог позивача, оскільки, виходячи з пріоритетності законів над підзаконним актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст.48 Закону №796-Х11 та Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»про розмір мінімальної заробітної плати, а не Постанова Кабінету Міністрів України №836 від 27.07.1996року.

          За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст.48 Закону №796-Х11 приходить до висновку забов”язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачуодноразову грошову компенсацію за шкоду, заподіяну його здоров»ю як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, із врахуванням сплачених фактично ОСОБА_3 у вересні 2010 року - 189грн. 60коп.

          Задовольняючи таким чином адміністративний позов, суд , за правилами ст.94 КАС України вважає необхідним стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області в прибуток держави 3грн. 40коп. судового збору, оскільки, при зверненні до суду позивач не сплачував такого як інвалід 3 групи.

          На підставі викладеного та ст.ст.3,21,22 Конституції України, ст.48 ч.1 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991р. № 796-Х11 (з наступними змінами), керуючись ст. ст. 2, 18, 69-71, 158-163, 167, 183-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                            П О С Т А Н О В И В :

Визнати  неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області в частині не перерахування ОСОБА_1 одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров»ю, як інваліду 2 групи  учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

          Зобов»язатиУправління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову компенсацію за шкоду, заподіяну його здоров»ю як інваліду 2-ї групи учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 45 мінімальних заробітних плат відповідно до ст.48 Закону України України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991р. № 796-Х11 (з наступними змінами), виходячи із розміру законодавчо установленої мінімальної заробітної плати на час установлення 2-ї групи інвалідності 22-12.2010 року, із врахування раніше фактично виплачених сум одноразової компенсації  ОСОБА_1.

Постанову суду в цій частині —звернути до негайного виконання, згідно ст.183-2 ч.6 п.8 КАС України.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області в прибуток держави 3грн. 40коп. судового збору.

          Постанову суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду  через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, апеляційна скарга на постанову суду має бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.5ст.186 КАС України.

           Головуючий суддя                                                                                       Білокур В.І.