ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" вересня 2006 р. | 10:00 | Справа № 16/283/06 |
м. Миколаїв
За позовом: Першого заступника прокурора Миколаївської області, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28 в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища, 03035, м. Київ-35, МСП, вул. Урицького, 35 в особі Державного управління екології та природних ресурсів України в Миколаївській області, м. Миколаїв, пр. Леніна,16
До відповідача: Миколаївської обласної ради, 54009, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22
Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія „ Енергоатом”, 01011, м. Київ, вул. Ветрова,3 в особі Відокремленого підрозділу „ Южно –Українська атомна електростанція”, 55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, а/с 86
Про визнання неправомірним та скасування рішення.
Суддя В.Д. Фролов
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача: Єршова Т.А., дов. № 03/928 від 03.07.2006 р.
Парафіло М.М., дов. № 03/1174 від 08.09.2006 р.
Від відповідача: Бочкарьова Т.О., дов. № 267-09/05 від 13.07.2006 р.
Від 3 особи: Кравченко А.М., дов. б/№ від 17.01.2006 р.
Смірнов О.О., дов. б/№ від 17.01.2006 р.
В засіданні приймає участь: прокурор Біоносенко В.В.
Була оголошена перерва до 15.09.2006 р.
Перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища в особі Державного управління екології та природних ресурсів України в Миколаївській області звернувся до господарського суду Миколаївської області з адміністративним позовом до Миколаївської обласної ради про визнання неправомірним та скасування її рішення за № 3 від 17.03.2006р.
Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу „ Южно –Української атомної електростанції” надала до суду заяву № 32/6507 від 14.07.2006 р. про визнання її третьої особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Крім цього, на підставі ст. 53 КАС України ним пред’явлений адміністративний позов до сторін.
Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу „ Южно –Української атомної електростанції” судом було залучено у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, а адміністративний позов пред’явлений до сторін прийнятий для сумісного розгляду у справу.
Прокурор та позивач у судовому засіданні позивні вимоги підтримують у повному обсязі. Крім цього, позивач надав до суду свої заперечення на позовну заяву третьої особи від 17.07.2006 р.
Відповідач та третя особа позивні вимоги не визнають.
Розглянувши представлені докази, заслухавши представників сторін - суд встановив:
Рішенням ХХХІ сесії 4 скликання Миколаївської обласної ради від 17.03.2006 р. за № 3 „ Про погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування ДП НАЕК „ Енергоатом” вирішено погодити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок державному підприємству „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” у постійне користування для розміщення хвостової частини Олександрійського водосховища із земель державної власності, які входять до складу регіонального ландшафтного парку „ Гранітно –степове Побужжя”, створеного без вилучення земель, загальною площею 27.7218 га за умови дотримання чинного законодавства.
Прокурор та позивач вважають зазначене рішення Миколаївської обласної ради незаконним:
Відповідно до ст. 53 ЗУ „ про природно –заповідний фонд” Миколаївською обласною радою рішеннями від 25.10.1996 р. № 7 та 27.05.2005 р. № 3 розширена площа об’єкту природно –заповідного фонду місцевого значення регіонального ландшафтного парку „ Гранітне –степове Побужжя”, а наказом Міністерства культури та туризму України від 11.04.2006 р. № 173/0/16-06 згідно ст. ст. ЗУ „ про охорону культурної спадщини”, цей об’єкт включено до державного реєстру пам’яток України за категорією місцевого значення „ Історичний ландшафт центру Буго –гардівської паланки Війська запорозького”.
Відповідно до ст. 23 ЗУ „ Про природно –заповідний фонд України”, регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення. Регіональні ландшафтні парки організовуються, як правило, без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів. В разі необхідності вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів для потреб регіональних ландшафтних парків провадиться в порядку, встановленому законодавством України. На регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об'єктів; створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів; сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.
Згідно ст. 7 ЗУ„ Про природно –заповідний фонд України”, на землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Реалізація ДП НАЕК „ Енергоатом” запланованої діяльності в межах регіонального ландшафтного парку „ Гранітно –степове Побужжя”, а саме розміщення хвостової частини Олександрійського водосховища, як полагає позивач, може негативно вплинути на стан цього природного об’єкту, при цьому посилається на висновки Державного управління екології та природних ресурсів України в Миколаївської області від 24.02.2006 р. № 01-04/397-05/1, № 01-04/397-05/2 та № 01-04/397-05/3, яке не погодило проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ДП НАЕК „Енергоатом” для розміщення хвостової частини Олександрійського водосховища в межах регіонального ландшафтного парку „Гранітно-степове Побужжя".
При прийнятті Миколаївською обласною радою рішення № 3 від 17.03.06 не враховані вимоги ст. 27 Закону України „Про рослинний світ" щодо заборони будівництва та введення в експлуатацію підприємств, споруд та інших об'єктів і застосування технологій, що викликають порушення стану та умов місцезростання об'єктів рослинного світу, при тому, що на території регіонального ландшафтного парку „Гранітно-степове Побужжя" проростає 10 видів рослин, занесених до Червоної книги України.
Крім того, позивач вважає, що оспорюваним рішенням порушено вимоги ст. 39 Закону України „Про тваринний світ" щодо здійснення заходів по забезпеченню недоторканності ділянок, що становлять особливу цінність для збереження тваринного світу під час розміщення та проектування споруд та інших об'єктів, оскільки на зазначеній території проживає 20 видів тварин, занесених до Червоної книги України.
Також при винесенні рішення Миколаївською обласною радою не взято до уваги, що згідно п. 1 висновків державної екологічної експертизи відносно уточненого проекту спорудження Ташлицької ГАЕС від 30.04.98 № 9/2-1/2-32-430 екологічно допустимим будівництво Ташликської ГАЕС стане лише за умови обов'язкової реалізації положень ст. 54 Закону України „Про природно-заповідний фонд" щодо зміни меж регіонального ландшафтного парку „Гранітно-степове Побужжя" та виведення із його меж затоплюваних Олександрівським водосховищем територій. Без вирішення цього питання, як зазначено у висновку, питання заповнення Олександрівського водосховища не може бути здійснене.
Відповідно до п.6 зведеного комплексного висновку № 32 Центральної служби Укрінвестекспертизи щодо проекту завершення будівництва Ташликської ГАЕС від 31.01.02, практична реалізація заповнення Олександрівського водосховища не може мати місце до того часу, доки не будуть виконані умови, передбачені Міністерством екології та природних ресурсів, а саме поки землі водного фонду (русла річки Південний Буг) будуть складовими території регіонального ландшафтного парку „Гранітно-степове Побужжя".
Отже, позивач полагає, що надання Миколаївською обласною радою згоди на розміщення ДП НАЕК „Енергоатом" в межах регіонального ландшафтного парку „Гранітно-степове Побужжя" хвостової частини Олександрівського водосховища є неприпустимим та протизаконним, оскільки ставить під загрозу збереження унікального природного комплексу цього об'єкту та виконання загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України.
Зі свого боку, відповідач та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, повністю заперечують позивні вимоги, а ДП НАЕК „ Енергоатом” у своєму адміністративному позові пред’явленому до сторін просить суд відмовити у позові прокуратурі Миколаївської області до Миколаївської обласної ради, у зв'язку з відсутністю фактичних та правових підстав для позову, та пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Заслухавши пояснення сторін, провівши судебні дебати між сторонами та ретельно вивчивши надані докази у справі, господарський суд приходить до такого.
Як доказом у справі є рішення Львівського господарського суду України від 17.04.2006року по справі № 3/26-13/37А, яке набрало законної сили. Ці обставини у справі не спростовані у судовому засіданні та знайшли свого підтвердження у наданих доказах.
18.03.1994 року за № 27 Миколаївською обласною радою було прийнято рішення «Про створення регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя».
На підставі вказаного рішення 25.10.1996 року за № 7 було прийнято рішення «Про І розширення регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя» у відповідності до якого, вказаний парк розширено на 2060,9 га. Згідно з додатком № 1 до даного рішення, до складу РЛП увійшло 480,4 га земель водного фонду.
У відповідності до статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд І України»регіональні ландшафтні парки належать природно-заповідному фонду.
Частина 2 ст.24 вказаного закону імперативно передбачає, що орган, який прийняв рішення про організацію парку (в даному випадку - Миколаївська обласна рада), повинен також затвердити проект організації території РЛП - документ, який, принаймні зафіксує межі парку в натурі (на місцевості).
Як встановлено рішенням Львівського господарського суду України від 17.04.2006року по справі № 3/26-13/37А, до теперішнього часу, Миколаївською обласною радою проект організації території регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя»не затверджено, його межі не винесені в натурі, в тому числі і земельні ділянки під водною поверхнею річки Південний Буг.
Більше того, з листа директора (майбутнього) регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя»від 23.12.2005 року № 125 (додається) вбачається, що землі РЛП (коли їх межі будуть визначені в натурі на місцевості) при спорудженні Ташлицької ГАЕС взагалі затоплюватися не будуть.
Компетенція обласних рад у галузі регулювання водних відносин встановлена статтею 8 Водного кодексу України від 06.06.1995 року.
Даною статтею передбачено, що обласні ради мають право на «прийняття у встановленому порядку рішень про віднесення водних об'єктів місцевого значення до | об'єктів природно-заповідного фонду чи до відповідних категорій особливої охорони».
Річка Південний Буг відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення (стаття 5 Водного кодексу України).
Таким чином, обласна рада не вправі була приймати рішення про включення будь-яких ділянок річки Південний Буг до складу регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя», оскільки це відноситься до компетенції Верховної Ради України ( п.2 ст. 7 Водного кодексу України).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
З наведеного випливає, що у позивача відсутні будь-які правові підстави посилатися на порушення природоохоронного законодавства, які, мовляв, відбуваються під час будівництва ТГАЕС, так як усі звинувачення на адресу відповідача обґрунтовуються впливом ТГАЕС на об'єкт природно-заповідного фонду. А як було зазначено вище, в районі будівництва ТГАЕС поки що відсутні будь-які об'єкти природно-заповідного фонду.
Крім цього, 27.05.2005 року за № З Миколаївська обласна рада внесла зміни до пункту 1 рішення обласної ради від 25.10.96 року № 7 «Про розширення регіонального ландшафтного паку «Гранітно-степове Побужжя»та виключила із складу парку 331,5 га. земель. Потім 06.07.2006 року за № 10 Миколаївською обласною радою було прийнято рішення «Про виключення земельних ділянок». Пунктом 1 даного рішення було вирішено виключити із складу регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя»земельні ділянки загальною площею 27.7218 га. для розміщення хвостової частини Олександрівського водосховища згідно з додатками до постанови КМУ від 20 червня 2006 року № 841.
Враховуючи дані обставини видно, що на даний час пункт 1 висновку державної екологічної експертизи стосовно Уточненого проекту спорудження Ташлицької ГАЕС виконано в повному обсязі.
Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що 11.04.2006 року за №173/0/16-06 наказом Міністерства культури та туризму України у відповідності до статей 5 та 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини»регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя»було включено до Державного реєстру пам'яток України за категорією місцевого значення «Історичний ландшафт центру Буго-гардівської поланки Війська Запорозького.
Вивчивши надані докази, суд приходить до висновку, що зазначений наказ Міністерства культури та туризму України взагалі не має ні якої правової значущості при вирішенні даного спору оскільки, вказаний наказ був прийнятий пізніше, ніж Миколаївська обласна рада прийняла рішення за № 3 від 17.03.2006 року «Про погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування ДП НАЕК «Енергоатом»».
Також необхідно звернути увагу на те, що в зазначеному наказі Міністерства культури та туризму України взагалі не йдеться про включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення такого об'єкту, як РЛП «Гранітно-степове Побужжя».
Так, в частині 6 пункту 2 статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини»зазначається, що ландшафтні об'єкти - це природні території, які мають історичну цінність.
Оскільки Закон України «Про охорону культурної спадщини»не містить тлумачення такого терміну як територія, то за роз'ясненням даного терміну необхідне звернутися до Закону України «Про планування і забудову територій»1 де в частин: першій статті 1 вказується, що територія - це частина земної поверхні у визначених межах (кордонах) з властивими їй географічним положенням, природними та створеними діяльністю людей умовами та ресурсами, а також з повітряним простором та розташованими під нею надрами.
Недодержання Міністерством культури та туризму України Порядку визначенні категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстр) нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1760 (невиконання пунктів 6, 10 тощо) унеможливлює посилання на вказаний наказ від 11.04.2006 року за №173/0/16-06 як на легальну підставу включення нового об'єкту до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Як видно з наведеного, питання місцезнаходження нерухомої пам'ятки місцевого значення «Історичний ландшафт центру Буго-гардівської паланки Війська Запорізького) на даний час є невизначеним, оскільки межі пам'ятки не визначено в натурі на місцевості, а сам об'єкт як нерухома пам'ятка може знаходитись де завгодно по руслу річки Південний Буг.
Позивач звертає увагу на те, що Законом України «Про загальнодержавну
програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки»та
додатку № 7 до нього передбачено створення національного природного парку «Гранітно-степове Побужжя»площею 5 тисяч га з метою збереження та розвитку природного комплексу цього об 'єкту.
За роз'ясненням по даному питанню необхідно звернутися до пункту З зазначеного Закону, в якому Кабінету Міністрів України доручалося: по-перше, визначити відповідальних виконавців заходів із формування національної екологічної мережі; по-друге, передбачити під час розроблення проектів Державного бюджету України і Державної програми економічного і соціального розвитку України виділення відповідних коштів на реалізацію заходів із формування національної екологічної мережі на черговий рік. Ні перше, ні друге виконано не було, про що відомо позивачу
Крім того, додатком № 7 до вказаного Закону передбачався конкретний строк створення національного природного парку «Гранітно-степове Побужжя»- на протязі 2003-2005 років.
Загальновідомо, що на даний час національний природний парк не створено, а період, на протязі якого парк необхідно було створити, минув. Вважаючи викладене, даний Закон взагалі на даний час вже втратив актуальність, і не повинен був позивачем прийматися до уваги.
За таких обставин, суд вважає, позовні вимоги третьої особи обґрунтовані та такими, які підлягають задоволенню. Що стосується, позивних вимог першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища в особі Державного управління екології та природних ресурсів України в Миколаївській області про визнання неправомірним та скасування рішення Миколаївської обласної ради за № 3 від 17.03.2006р. слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 252 Кодексу адміністративного судочинства, суд
П О С Т А Н О В И В :
У позові відмовити.
Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства .
У порядку і в строки, визначені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства, на постанову може бути подана апеляційна скарга .
Суддя | В.Д.Фролов |