Перша  інстанція

код суду 2702

                                                                                           справа № 2-825/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

07    лютого   2011  року   Гагарінський    районний   суд  м. Севастополя  у  складі:

головуючого-судді - Завгородньої    Л. М.,

при секретарі –Чевичелової   О.В.,

розглянувши у відкритому  судовому  засіданні  цивільну  справу  за позовом  ОСОБА_1   до  ПАТ КБ «Приватбанк»  про    визнання  незаконними   дій  банку,

В С Т А Н О В И В :

Позивач   ОСОБА_1    звернулася   до  суду   з  цивільним  позовом  до   ПАТ КБ «Приватбанк» про  визнання  незаконними   дій  банку,  просить  суд     визнати дії банку   щодо  зміни   відсоткової  ставки   незаконними,   достроково  розірвати  кредитний  договір   № SE00GА0000136Н (далі  по  тексту –кредитний  договір)  від   07   серпня  2007 року,  зобов'язати  відповідача    провести  перерахунок    сум   за  кредитним  договором, в  зв'язку з  незаконним  нарахуванням пені  і  інших  додаткових  сум  за  договором, стягнути  з  відповідача   державне  мито в  розмірі   8,5  грн.  та  витрати з ІТЗ  в  розмірі   37  грн.

Під час  розгляду    справи,  ОСОБА_1  вточнила  позовні  вимоги (заява про   уточнення  позовних  вимог  від   14.12.2010 року), просила  суд визнати  дії  банку    щодо  зміни  відсоткової  ставки   за  кредитним  договором,   визнати    нікчемним   п. 2.3.1  кредитного  договору,  зобов'язати  відповідача    провести   перерахунок  сум   за  кредитним  договором,  в зв'язку з   незаконним  нарахуванням   пені  і  інших   додаткових  сум   за  договором,   стягнути  з  відповідача    судові   витрати.

В судовому   засіданні    позивач ОСОБА_1  уточнені   позовні  вимоги підтримала,  просила  їх  задовольнити,  пояснивши  судові,  що   з  банком  був   укладений     кредитний   договір,  за  умовами  кредитного  договору    усі  платежі  провадила  своєчасно  та навіть  за  деякі  періоди  перераховувалися  більші  за розміром  суми,  ніж  це  передбачено   умовами договору,  але  банк    став нараховувати   пеню. 08  жовтня  2009  року  на свою   адресу    позивач   отримала    листа  від  банку, в кому  повідомлялося  про збільшення   відсоткової ставки  за  кредитним  договором.  Ці  дії  банку  вважає  незаконними,  так  як  банк може  змінювати  відсоткову  ставку  за  кредитом  у  конкретних   випадках,  повинен  був  повідомити  про  зміну    відсоткової   ставки  належним   чином,  до   жовтня 2009 року  повідомлення  про  зміну     відсоткової  ставки  на   адресу   позивача не  надходили, а  також  ОСОБА_1  зауважила  на  тому,  що  в  односторонньому  порядку   банк  не може   змінювати   умови  договору    та  до  договору  не   можуть   бути  внесені   несправедливі  умови,   відзначила,   що  зміна  курсу    долару  по  відношенню  до   гривні   не   може   служити     підставою   для     збільшення   відсоткової     ставки  за  даним   кредитним   договором,   оскільки   кредит  надавався   у національній   валюті –гривні.

Представник  відповідача  у  судовому  засіданні заперечував  проти задоволення   позову в  повному  обсязі,  пояснивши  судові,  що   позивач  ОСОБА_1  у  добровільному  порядку   уклала  з  ПАТ КБ «Приватбанк»(на момент  укладення  договору –ЗАТ КБ «Приватбанк»)   вищезазначений   кредитний   договір, була ознайомлена  з  його   умовами,   що   підтверджується  підписом  позивача. Згідно до умов кредитного договору, п. 2.3.1,   банк  при    зміні  кон'юнктури   ринку  грошових  коштів  в  Україні,   а саме:  зміні  курсу  долара  США  до  гривні   більш    ніж на 10  відсотків   у   порівнянні  з  курсом   долара  США  до  гривні,  встановленого  НБУ   на  момент  укладання   договору  та інших  умовах,  передбачених   кредитним  договором,    має  право  збільшувати  відсоткову   ставку  за  користування   кредитом.  При цьому,  позивачеві  надсилалися   повідомлення  про  збільшення  відсоткової ставки   за кредитом, що  підтверджується   реєстрами   відправлення  кореспонденції. Про  підвищення відсоткової    ставки,   ОСОБА_1   була  повідомлена   листом   банку  від  29.09.2008  року № 20.1.3.3/6-22855/6284, удруге -  листом    банку  від  31.12.2008 року   № 20.1.3.2/6-34103.   Зауваження    позивача  щодо  отримання   повідомлення  тільки  у жовтні  2009 року  не   являються  обґрунтованими,  так  як  зазначене  повідомлення направлялося  повторно   Севастопольською  філією   банку  на звернення  позивача. Таким  чином,  в зв'язку зі зміною    облікової ставки  НБУ,  у  банку   виникло  право  на збільшення    відсоткової    ставки  по кредиту. Прийняття  рішення   про  підвищення    ставки та   відправлення  повідомлення   про  прийняття такого  рішення  було  здійснено  до  09.01.2009 року,  тобто до моменту  набрання чинності Закону  України «Про  внесення  змін   до  деяких  законодавчих  актів  України  щодо   заборони  банкам   змінювати  умови    договору  банківського  вкладу  та  кредитного  договору   в односторонньому  порядку».  Крім  того,  представник відповідача  відзначив,  що  внесення   пункту  2.3.1  до   умов  договору   у  момент  його  укладання   відповідало   умовам  діючого законодавства,   так  як вищеназваний   закон  набрав  чинності  09.01.2009  року.    

Вислухавши  учасників   процесу,  дослідивши  матеріали  справи,  суд   вважає   позовні  вимоги  такими, що  підлягають  частковому  задоволенню.

Так,  судом  встановлено, що   07  серпня  2007  року  між  позивачем  ОСОБА_1  та відповідачем  ПАТ КБ «Приватбанк»(на момент  укладення  договору –ЗАТ КБ «Приватбанк») укладений   кредитний   договір про  надання   споживчого  кредиту  № SE00GА0000136Н,  відповідно  до  умов  якого,  позивач отримала  грошові  кошти  в  розмірі  100  тис.  грн.,  з  терміном  погашення   з 07.08.2007 року  по 06.08.2017 року.

Відповідно  до  постанови  НБУ   від  10  травня  2007 року  № 168,  банки  мають  право    ініціювати   зміну  відсоткової  ставки  за кредитом  лише  в разі    настання події,   незалежної  від  волі   сторін договору,  яка  має  безпосередній вплив  на вартість  кредитних  ресурсів   банку  та    банки не мають  права  змінювати   відсоткову  ставку   за  кредитом     в зв'язку з  волевиявленням     однієї зі  сторін.  

Відповідно  до  статті  638  ЦК України,  договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.    

Згідно  статті  536  та  1054 ЦК України,   необхідною   умовою    кредитного  договору є розмір    відсоткової  ставки,  тобто   це  є істотною   умовою,   щодо  якої  сторони  повинні  дійти  згоди   в належній   формі.   Належною  формою  є  письмова  форма.

Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч.1 ст.218, ч.2 ст.1055 ЦК України).    

Отже у разі недосягнення сторонами кредитного договору згоди у письмовій формі щодо нового розміру відсоткової ставки умова кредитного договору, що передбачає такий розмір є нікчемною (ч.2 ст.215, ч.2 ст.236 ЦК України).

З пояснень представника  відповідача  суду  стало   відомо  про  те,  що  позивачу  неодноразово  направлялися  повідомлення  про  збільшення  розміру  відсоткової   ставки  по кредиту,  на  підтвердження  цих  фактів  надав  судові  копії  реєстрів   відправлення  кореспонденції,  проте   суду  не надано  жодних  доказів,   підтверджуючих  отримання  позивачем  відправлених  повідомлень,  тому  суд  не  може  прийняти  до  уваги    твердження    представника  позивача  щодо  належного   повідомлення  ОСОБА_1   про  збільшення   розміру  відсоткової   ставки  до  09.01.2009 року. Фактично,  перше   повідомлення  про  збільшення  розміру   відсоткової  ставки   позивачем   отримано  08  жовтня  2009 року,   тобто після  того,  як  набрав  чинності Закон  України «Про  внесення  змін   до  деяких  законодавчих  актів  України  щодо   заборони  банкам   змінювати  умови  договору  банківського  вкладу  та  кредитного  договору   в односторонньому  порядку».  

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи  підвищення   розміру  відсоткової  ставки   відбувалося   двічі,   уперше,    на  підставі наказу    голови правління   банку  від 23.03.2008 року,   розмір  відсоткової  ставки   збільшений до   15,12   відсотків    річних , а  удруге,  на   підставі     розпорядження  від  25.12.2008  року, до  рівня   26,8   відсотків   річних.

Відповідачем не надано суду доказів щодо направлення і отримання позивачем письмового повідомлення щодо підвищення відсоткової ставки по кредитному договору та його згоди на це. Реєстр відправлених відповідачем поштових рекомендованих листів, суд вважає неналежним повідомленням боржника, виходячи з положень ЦПК України, що стосується процедури направлення повісток і повідомлень.

З огляду  на  викладене,  суд  вважає    позовні  вимоги  в  частині     визнання  дій  банку  щодо  зміни відсоткової  ставки за  кредитним  договором   та  зобов'язання   провести    перерахунок  сум  по  кредитному  договору   в зв'язку з  незаконним     нарахуванням   пені  і   інших  додаткових  сум  за договором обгрунтованими  та  такими,  що  підлягають   задоволенню.

Що стосується   визнання   нікчемним  п. 2.3.1 кредитного   договору  від   07   серпня  2007 року,   суд не  може  задовольнити   позов  в  цієї  частині,  так  як  на  момент  укладення, ця  умова договору  відповідала  нормам   діючого  законодавства,  оскільки   тільки  з  09   січня  2009   року набрала  чинності  ст. 1056-1 ЦК України,   яка  забороняє   збільшувати розмір   відсотків    в  односторонньому   порядку.

          Відповідно  до   ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з державного   мита  та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Ст.  88 ЦПК України  встановлюється, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.  Таким  чином,  з  відповідача  на  користь  позивача   підлягає  стягненню  державне  мито в  розмірі   8,5   грн.  та    37   грн.

На підставі викладеного, керуючись  ст. ст. 536, 638, 651, 1054  ЦК України, ст.ст. 10, 60, 179, 212, 214, 215, 217, 224-232  ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.   

Визнати  дії  ПАТ  КБ  «Приватбанк» щодо  зміни    відсоткової  ставки  за   кредитним  договором    № SE00GА0000136Н   від  07   серпня   2007 року  незаконними.

Зобов'язати  ПАТ КБ «Приватбанк» провести  перерахунок    сум    за  кредитним  договором  №  SE00GА0000136Н   від  07   серпня   2007 року в  зв'язку   з незаконним нарахуванням   пені  та   інших   додаткових   сум  за    договором.

Стягнути   з  ПАТ  КБ «Приватбанк» на  користь   ОСОБА_1   державне    мито в  розмірі     8,5  грн.  та    витрати  з  ІТЗ -37   грн.

В  іншій   частині   позову -  відмовити.

Рішення  набирає чинності    після  закінчення   терміну    подачі     апеляційної скарги.  Апеляційна  скарга   на   рішення  суду   подається  упродовж  десяти  днів  з  дня  проголошення    рішення через  Гагарінський  районний   суд  м. Севастополя   до  Апеляційного  суду  м. Севастополя.

Особи,  які  не  були  присутні  при  оголошенні  рішення,    можуть  оскаржити   його  упродовж  десяти  днів  з  дня  отримання   копії  рішення.

Рішення складено власноручно в нарадчій кімнаті, в єдиному екземплярі.

Суддя: підпис  Копія  вірна  Рішення не  набрало чинності.

Суддя Гагарінського районного

суду міста Севастополя Л.М. Завгородня