ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.05.2011 року Справа № 1/235-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білецької Л.М.–доповідача
суддів: Тищик І.В., Верхогляд Т.А.
при секретарі судового засідання: Литвин А.П.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №24 від 02.03.11р.;
від відповідача-1: ОСОБА_2, представник, довіреність №10/3-7 від 04.03.11р.;
від відповідача-2: ОСОБА_2, представник, довіреність №10/3-7 від 04.03.11р.;
від відповідача-3: ОСОБА_2, представник, довіреність №7/11-249 від 02.03.11р.;
від третьої особи-1: Журавель Н.В., директор, наказ №20к від 29.03.07р.;
від третьої особи-1: ОСОБА_3, юрисконсульт, довіреність №01-13/150 від 05.04.11р.;
від третьої особи-2: Чернов В.І., начальник, витяг з наказу №19о/с від 29.01.08р..
розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2011р.
у справі № 1/235-10
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
до відповідача-1: Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ
відповідача- 2: Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
відповідача-3: Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ;
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Центр соціальної реабілітації для неповнолітніх, м. Дніпропетровськ;
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приймальник-розподільник для дітей Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ;
про визнання права державної власності на нерухоме майно та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
ВСТАНОВИВ:
02.09.2010 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до господарського суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Дніпропетровської міської ради, в якій просить: визнати право державної власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Тверська, 41, загальною площею 733,8 кв. м; скасувати свідоцтво від 24.12.2009 року про право власності на нерухоме майно по вул. Тверській, 41 у місті Дніпропетровську, виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що спірне майно з державної власності не вибувало, а передавалось виключно з балансу на баланс державних установ та при цьому форму власності не змінило і залишилось відповідно
державним майном.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.11р. у справі № 1/235-10 (суддя Красота О.І) в позовних вимогах стосовно визнання права державної власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Тверська, 41, загальною площею 733,8 кв. м. – відмовлено.
В частині позовних вимог про скасуваня свідоцтва від 24.12.2009 року про право власності на нерухоме майно по вул. Тверській, 41 у місті Дніпропетровську, виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради – провадження у справі припинено.
Рішення мотивовано тим, що спірне нерухоме майно, на час вирішення спору відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.12.2009 року належить до комунальної власності територіальної громади м.Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, що в свою чергу не відповідає способу захисту порушенного права Позивача у відповідності до вимог ст. 392 Цивільного кодексу України.
Крім того, свідоцтво про право власності не є актом в розумінні актів, спори про визнання недійсними яких чи їх скасування з підстав, зазначених у законодавстві, підвідомчі господарським судам. Отже, провадження у справі в частині скасування свідоцтва від 24.12.2009 року про право власності на нерухоме майно по вул. Тверській, 41 у місті Дніпропетровську, виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Не погодившись з зазначеним рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в якій вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення, визнати право державної власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Тверська, 41, загальною площею 733,8 кв.м., скасувати свідоцтво від 24.12.09р. про право власності не нерухоме майно по вул. Тверська, 41 у місті Дніпропетровську, видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що в порушення вимог ст. ст. 43,82,84 ГПК України суд при розгляді цієї справи, виніс оскаржуване рішення, яким відмовив у визнані права державної власності на спірне майно, в той час коли судом було встановлена належність спірної будівлі до державної власності. Також, суд при винесенні оскаржуваного рішення при неправильному застосуванні ст. 392, ст. 16 ЦК України відмовив в задоволенні вимог регіонального відділення. Крім того, через відсутність зміни форми власності на спірне майно із державної власності на комунальну власність, свідоцтво на нерухоме майно, видане 24.12.09р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, порушує майнові права держави та прийнято безпідставно.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.03.11р. апеляційну скаргу призначено до розгляду.
Приймальник-розподільник для дітей Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області у своєму відзиві повністю підтримує апеляційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.
Дніпропетровська міська рада та Центр соціальної реабілітації для неповнолітніх, у своїх відзивах вважають апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а оскаржуване рішення –законним та прийнятим у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як видно із матеріалів справи, 14.01.1981 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів було прийняте рішення № 5 про
передачу будівлі дитячого комбінату № 166, розташованого по проспекту імені Газети “Правда”, 66-а (на цей час згідно розпорядження Дніпропетровської міської ради № 1215р від 27.10.2004 року (т. 1 а.с. 21) - вул. Тверська, 41) Управлінню внутрішніх справ виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів під приймальник-розподільник для неповнолітніх у зв’язку з тим, що приймальник розподільник для неповнолітніх (вул. 2-я Бригадна) підлягав знесенню (т. 1 а.с. 14).
Факт приймання передачі вищезазначеної будівлі підтверджується копією акту приймання-передачі № 166 від 16.02.1981 року (Том 1 а.с. 15), складеного між начальником УУР УВД Дніпропетровського облвиконкому та завідуючою районо Індустріального району, про передачу будівлі дитячої установи “Ясла-сад” № 166 за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені газети “Правда”, 66-а, загальною площею 1300 кв. метрів. З вказаного акту вбачається, що спірна будівля була побудована у 1961 році.
Фінансування на утримання приймальника-розподільника для неповнолітніх УВС облвиконкому здійснювалося також виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів, що підтверджується рішенням № 669/2 від 06.12.1982 року (т. 1 а.с. 16).
Рішенням від 25.03.1981 року № 190 виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради було дозволено виконкому Індустріальної райради народних депутатів передати обладнання та матеріальні цінності, які знаходилися в користуванні дитячого комбінату № 166, на загальну суму 2 694 рублів 24 коп Дніпропетровському приймальнику-розподільнику для неповнолітніх УВД облвиконкому (т. 1 а.с. 80-81).
Крім того, згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 22.12.2008 року № 8544 (Том 1 а.с. 76) Дніпропетровський приймальник-розподільник для неповнолітніх УМВС України в Дніпропетровській області є державною установою, а головним його підприємством є Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області. Також, зі змісту копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 052325 видно, що приймальник-розподільник для дітей підпорядкований Дніпропетровському міському управлінню ГУМВС України в Дніпропетровській області.(т. 1 а.с.75).
Відповідно до п.1.5 Положення про приймальник-розподільник, приймальник-розподільник в Дніпропетровській області створений і діє у складі кримінальної міліції у справах дітей і підпорядковується відділу кримінальної міліції у справах дітей ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області та перебуває в оперативному підпорядкуванні МУ (т. 1 а.с. 69).
Відповідно до частини 3 пункту 3 постанови № 311 від 05.11.1991 року Кабінету Міністрів України “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю” передача державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном, до складу комунальної власності, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснюється безоплатно стосовно порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 р. N 285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд" (ЗП УРСР, 1980 р., N 5, ст. 43), з наступним повідомленням про це органів державної статистики, податкових та фінансових органів.
Листом від 25.05.2000 року Управління МВС України в Дніпропетровській області звернулося до міського голови міста Дніпропетровська з проханням прийняти рішення про передачу будівлі № 1 по вул. Перший Будівельний тупик з балансу Управління освіти та науки міської ради на баланс УМВС України в Дніпропетровській області.
Рішенням від 15.06.2000 № 1284 виконкому Дніпропетровської міської ради було вирішено, службі у справах неповнолітніх міської ради зняти з балансу та передати на баланс УМВС України у Дніпропетровській області будівлі за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будівельний тупик, 1, при цьому право власності на зазначені будівлі залишається за Дніпропетровською міською радою.
29.11.2000 Дніпропетровська міська рада прийняла рішення № 7\17 про передачу на баланс службі у справах неповнолітніх міської ради з 01.11.2000 частини приміщення приймальника-розподільника для неповнолітніх у кількості 11 кімнат за адресою: пр. Газети “Правда”, 66-а (ігрову кімнату, спортивний зал, їдальню, класну кімнату, туалет, душову, подвір’я для прогулянок, коридори залишили на балансі приймальника-розподільника з правом спільного користування приміщеннями) та розмістили там Центр соціальної реабілітації для неповнолітніх на 40 місць (т. 1 а.с. 17).
У рішенні № 7/17 від 29.11.2000 року зазначається, що рішення прийняте у зв’язку з передачею будівель за адресою: Будівельний тупик, 1 на баланс УМВС України у Дніпропетровській області, згідно з рішенням виконкому міської ради від 15.06.2000 № 1284, та на підставі погодження з УМВС України в Дніпропетровській області.
Крім того, не надано доказів, щодо наявності узгодження про передачу частини будівлі приймальника-розподільника для неповнолітніх, як з керівництвом установи-приймальника-розподільника, так із керівництвом УМВС України в Дніпропетровській області.
Відповідно до п. 7 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 02.04.1994 № 02-5\225 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з судовим захистом права державної власності”, баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов’язань на конкретну дату, баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 03.03.1998 року № 147/98-ВР передача об'єктів нерухомого майна з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.
Актом від 02.07.2002 року прийому-передачі з балансу на баланс частини спірної будівлі, загальною площею 733,8 кв.м, складеним між начальником приймальника-розподільника (Останський В.Г.) та начальником служби в справах неповнолітніх міської ради (Литовченко А.В.), підтверджується факт прийому-передачі спірного майна з балансу на баланс на виконання рішення № 7/17 від 29.11.2000 року (т. 1 а.с. 18).
Розпорядженням від 27.10.2004 року № 1215р Дніпропетровської міської ради спірної будівлі присвоєна адреса - вул. Тверська 41 (колишня адреса пр. ім. Газети “Правда”, 66а) (т. 1 а.с. 21).
За довідкою про розподільчий баланс по нежитловому приміщенню вул. Тверська, 41 від 25.08.2005р. № 753 загальна площа нежитлової будівлі по вул. Тверська, 41 складає 1117,3 кв.м. Із вказаної площі Центром соціально-психологічної реабілітації для дітей зайнято 733,8кв.м., а Приймальником-розподільником для неповнолітніх зайнята площа будівлі –383,5 кв.м.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.12.2009 року нежитлове приміщення КЗСЗ центру соціально-психологічної реабілітації дітей у будівлі літ. А-2 на І поверсі поз. 10-35, І, ІІ, на ІІ поверсі поз. 11-14, 16-26, Ї; загальною площею 696,0 кв. м, ґанки літ. а, а1, а2, а3; сходи літ. а4; сарай літ. М-1; сарай літ. Ж-1, № 1 ворота; № 2, № 7 огорожа; І мостіння, належить до комунальної власності територіальної громади м.Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (т. 1 а.с. 63). Вказане свідоцтво видано на підставі рішення № 7/17 від 29.11.2000 року та рішення від 06.11.2002 року № 44/4 Дніпропетровської міської ради.
Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог вибрав спосіб захисту свого порушеного права у відповідності до вимог ст. 392 Цивільного кодексу України.
Відповідно до вказаної норми закону, власник майна може пред’явити позов
про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, позов про визнання права власності на майно необхідний Позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації Позивачем свого права власності у зв’язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів.
Підстави набуття права власності встановлені ст. 328 ЦК України, згідно якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Визнання права, як спосіб судового захисту права, передбаченого статтею 392 Цивільного кодексу України, за якою з позовом про визнання права власності може звертатися лише власник майна, чиї права не визнаються, порушуються чи оспорюються.
Аналогична позиція з цього приводу також викладена у постанові Вищогогосподарського суду України від 05.10.2010 року по справі 14/78-10 (Том 2 а.с. 40-44). Доказів належності спірних об’єктів до державної власності позивачем не надано. Постановою Кабінету Міністрів № 467 від 14 квітня 2004 року запроваджено введення в Україні Реєстру об’єктів державної власності, які використовуються у сфері господарської діяльності. Реєстр об’єктів державної власності, які використовуються у сфері господарської діяльності є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про державні підприємства, корпоративні права держави, державне майно надане в оренду, майно, яке не увійшло до статистичних фонді господарських товариств, створених в процесі приватизації та корпоратизації. Господарським кодексом України передбачено, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб’єктів господарювання, що належать до цього сектору і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (ч. 5 ст. 22 ГК України).
Доказів закріплення відповідних прав не надано. Доказів передання майна до статутних фондів державних господарських товариств також не надано.
Комунальна власність на конституційному рівні визнана самостійною формою власності. Так, ст. 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. Аналогічні положення закріплюються в ст. 327 УК України. В Законі Україні “Про місцеве самоврядування” право комунальної власності визначено як право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування ( ст. 1 Закону). Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, тощо.
Докази належності спірного майна до комунальної власності надані, їм дана належна юридична оцінка судом першої інстанції, яка доводами апеляційної скарги не спростована.
Отже, спірне нерухоме майно, на час вирішення спору відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.12.2009 року належить до комунальної власності територіальної громади м.Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, що в свою чергу не відповідає способу захисту порушенного права Позивача у відповідності до вимог ст. 392 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Не підлягають задоволенню і позовні вимоги Позивача в частині скасування свідоцтва від 24.12.2009 року про право власності на нерухоме майно по вул. Тверській, 41 у місті Дніпропетровську, виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (Том 1 а.с. 63) з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Згідно з пунктом 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Зі змісту ст.. 12 ГПК України вбачається, що господарським судам, зокрема, підвідомчі спори про визнання недійсними актів.
Під актом розуміється юридична форма рішень державного чи іншого органу, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. за №7/5 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445, правовий режим об’єктів нерухомості передбачає їх державну реєстрацію та оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності.
Згідно з п. 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування.
Отже, свідоцтво про право власності видається на підставі відповідного правовстановлюючого документу і лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, тобто свідоцтво про право власності не є правовстановлюючим документом, а є наслідком цілого ряду юридично значимих дій та юридичних фактів.
Визнання недійсним зазначеного документу або його скасування не тягне наслідку припинення права власності на майно, оскільки підстави припинення права власності визначені в ст.346 Цивільного кодексу України.
Таким чином, свідоцтво про право власності не є актом в розумінні актів, спори про визнання недійсними яких чи їх скасування з підстав, зазначених у законодавстві, підвідомчі господарським судам.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.02.2010 року по справі №11/57 та постанові Вищого господарського суду України від 16.11.2010 року по справі № 4/105-10.
Правильними визнає колегія висновки суду, що провадження у справі в частині скасування свідоцтва від 24.12.2009 року про право власності на нерухоме майно по вул. Тверській, 41 у місті Дніпропетровську, виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Відповідно до п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 року № 02-5/422 "Про судове рішення" зазначено, що, у відповідності з статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Су правомірно дійшов висновку про те, що позовні вимоги стосовно визнання права державної власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Тверська, 41, загальною площею 733,8 кв. м. не обґрунтовані та задоволенню не підлягають, а в частині скасування свідоцтва від 24.12.2009 року про право власності на нерухоме майно по вул. Тверській, 41 у місті Дніпропетровську, виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм правильну юридичну оцінку, прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, а тому її слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.11р. у справі №1/235-10 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області,
м. Дніпропетровськ –без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя І.В. Тищик
Суддя Т.А. Верхогляд