Справа № 2-2542/11

З А О Ч Н Е       Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 квітня 2011 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                судді Шевченко Л. В.,

при секретареві          Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну умов договору позики, -

в с т а н о в и в:

У лютому  2011 року ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну умов договору позики.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.09.2008 між позивачем і відповідачем укладено договір позики, за умовами якого відповідач надав позивачеві позику у розмірі 50 000 грн. строком до 24.09.2009 зі сплатою 12 % річних.

У період, починаючи з квітня 2008 року, внаслідок обставин, які не залежать від позивача, а саме, внаслідок істотного погіршення кон’юнктури на ринку нерухомості, істотно зменшилися прибутки позивача, основним видом діяльності якої є посередницька діяльність на ринку нерухомості.

У подальшому позивач неодноразово зверталася до відповідача із проханням змінити умови договору позики, посилаючись на її скрутне фінансове становище. Врешті, 10.12.2010 позивач надіслала відповідачеві лист-пропозицію із проханням змінити умови боргового зобов’язання наступним чином: встановити строк повернення боргу не пізніше 31.12.2011 та зменшити розмір процентів до 3 % річних. Позивачем не було отримано відповіді на дану пропозицію.

Керуючись ст. 652 ЦК України, позивач звернулася до суду і просить змінити умови договору позики від 23.09.2008, встановивши строк повернення боргу не пізніше 31.12.2011 та зобов’язання позивача сплачувати на користь відповідача проценти за користування позикою у розмірі 3 % річних, починаючи з 23.09.2008.

У судовому засіданні позивач підтримала позов та просила його задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у ньому.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

За цих обставин, та на підставі ч. 1 ст. 224 ЦПК України, враховуючи думку позивача, яка не заперечувала проти розгляду справи у відсутність відповідача,  суд визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.   

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 23.09.2008 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики № 331, за умовами якого позивач отримала від відповідача у борг 50 000 грн. строком до 24.09.2009 із сплатою 12 % щомісячно (а.с. 6).

Позивач є суб’єктом підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фізичної особи-підприємця № НОМЕР_1 (а.с. 8).

У судовому засіданні позивач зазначила, що внаслідок світової фінансової кризи істотно зменшився її дохід, на підтвердження чого надала звіти суб’єкта малого підприємництва –фізичної особи –платника єдиного податку з першого кварталу 2008 року по четвертий квартал 2010 року (а.с. 9-20).

20.12.2010 позивач надіслала відповідачеві лист-пропозицію із проханням змінити умови боргового зобов’язання наступним чином: встановити строк повернення боргу не пізніше 31.12.2011 та розмір процентів до 3 % річних (а.с. 7). Позивачем не було отримано відповіді на дану пропозицію.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що настання світової фінансової кризи не є істотною зміною обставин у розумінні ст. 652 ЦК України, оскільки економічна криза носить загальний характер і стосується обох сторін, а тому не є підставою для зміни договору.

Частиною 2 статті 652 ЦК України встановлено: якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов’язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Суд не може погодитись з позицією позивача щодо наявності умови 1 (в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане), оскільки в договорі про це не зазначено. Навпаки, будь-яких підстав вважати, що така зміна обставин не настане у сторін не було. Також, повністю відсутня умова 3 (виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору). Так, при укладанні договору позики позивач розраховувала на отримання грошових коштів, а відповідач на повернення зазначених коштів із отриманням плати за їх використання. При подальшому виконанні договору співвідношення майнових інтересів сторін не змінюється, оскільки позивач від відповідача отримала те, на що розраховувала, а відповідач у свою чергу, має право на отримання майнового інтересу, на який розраховував він. А тому до порушення співвідношення майнових інтересів призведе саме запропонована позивачем зміна умов договору позики.

Отже, відсутність в сукупності всіх чотирьох умов, передбачених ст. 652 ЦК України, доводить безпідставність вимог позивача.

Таким чином, світова фінансово-економічна криза, зростання курсу долару США, погіршення підприємницької діяльності позивача та збільшення його витрат є лише передумовами до фактичної відсутності у позивача необхідних коштів, що за прямою вказівкою ст. 617 ЦК України не є підставою для невиконання зобов'язання та підставою для звільнення від відповідальності за його невиконання. Всі ризики, пов'язані з власною діяльністю та обов'язком повернення позики несе саме позивач, і підставу для звільнення його від виконання договору, зміни умов договору і його розірвання відсутні.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на  вимогах закону, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 526, 617, 652 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 209, 212-215, 218, 224-226  ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну умов договору позики –відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження –з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: