Справа № 2-2636/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

20 квітня  2011 року     Солом’янський  районний суд м. Києва

в складі: головуючий суддя              -  Букіної О.М.

при секретарі                                      -  Возному М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2011 року позивачка  звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно на кожну дитину.

Свої вимоги мотивує тим, що з початку 2011 року  вони з відповідачем проживають окремо, і діти повністю знаходяться на її утриманні. Протягом цього часу відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, а вона отримує заробітну плату, якої не вистачає на забезпечення  достатнього рівня розвитку дітей та забезпечення їх нормальним життєвим рівнем.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов та просили його задовольнити посилаючись на те, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей добровільно не надає. Стягнення аліментів в даному розмірі, і саме у твердій грошовій сумі, пояснили тим, що діти потребують значних затрат на утримання, відповідач має додатковий неофіційний заробіток, а тому просила стягнути з останнього аліментів по 500, 00 грн. на кожну дитину.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Пояснив, що погоджується на стягнення з нього аліментів у розмірі 500 грн.  на утримання обох дітей, та надання допомоги у натуральному вигляді, а саме продуктами харчування, зазначаючи, що він на даний час проживає у селі. Відповідач зазначив, що інколи мав підробіток, проте на даний час він працює та отримує заробітну плату розмір якої становить 2000, 00 грн., а тому стягнення з нього аліментів у визначеному позивачкою розмірі він вважає завищеним та необґрунтованим.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, відповідно до ст.ст. 181, 183, 184 СК України аліменти за рішенням суду присуджуються у частці від доходу матері, батька або при нерегулярному, мінливому  доході, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, - у твердій грошовій сумі. Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 28.02.1998 року, від даного шлюбу мають неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та  доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 4-6)

З початку 2011 року сторони проживають окремо, діти проживають разом з позивачкою. Позивачка одна несе витрати по утриманню дітей, тому не має достатніх коштів для забезпечення першочергових витрат по задоволенню потреб дітей, а саме: матеріальних витрат на оздоровлення, відпочинок, витрат на забезпечення життєдіяльності, відвідування навчальних закладів, тощо.

Згідно довідки № 29 від 11.03.2011 року наданої СБУ-31 ВАТ «Трест Київміськбуд-3», позивачка працює на посаді інженера, та отримує заробіток  в середньому 2800,00 грн.  

Близьких родичів, що могли б надавати матеріальну допомогу, у позивачки немає.  Договори про припинення права на аліменти у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно та/ або  про сплату аліментів між сторонами не укладалися.  

Відповідно до довідки про доходи № 9 наданої ДП «КЕНТАВР ВТХ», відповідач працює на посаді електрика та його середньомісячний дохід становить 2 000 грн. (а.с. 15).

Відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей добровільно не надає, що не заперечувалося останнім.

Відповідно до закону батьки зобов’язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов’язок  батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів. Так згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини, стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім’ї.   

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має  виходити з фактичних обставин справи та мети зобов’язання щодо утримання.

Згідно ст. 184 СК України розмір аліментів може бути визначений у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Як випливає зі змісту даної норми нерегулярним доходом вважається дохід, що надходить із різною періодичністю, перервами. Дохід може бути нерегулярним, у випадку, якщо оплата праці відбувається по завершенні її виконання в частин або повністю. А також якщо виплата заробітної плати провадиться із затримкою на порушення умов трудового законодавства.

Окрім того, згідно ст. 184 СК України розмір аліментів може бути визначений у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Як випливає зі змісту даної норми нерегулярним доходом вважається дохід, що надходить із різною періодичністю, перервами. Дохід може бути нерегулярним, у випадку, якщо оплата праці відбувається по завершенні її виконання в частин або повністю. А також якщо виплата заробітної плати провадиться із затримкою на порушення умов трудового законодавства.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України, як підставу звільнення від доказування.

Враховуючи, що позивачкою не надано доказів про те, що відповідач отримує дохід, що за своїм характером носить мінливий характер, суд не в змозі покласти обов'язок з утримання в зазначеному позивачкою розмірі на відповідача. Крім того, з матеріалів справи встановлено, що відповідач працює та отримує регулярний  заробіток , що підтверджується наявною в матеріалах справи довідки про доходи за № 9 від 06.04.2011 року.

З огляду на викладене у суду відсутні підстави для стягнення аліментів з відповідача саме в твердій грошовій сумі.

В той же час , суд вважає, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати для них необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації їх життя.

Таким чином, при вирішенні питання про стягнення з відповідача аліментів суд виходить з вимог чинного законодавства та вважає, що відповідач як батько зобов'язаний утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації життя нарівні з позивачкою.

Суд враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов’язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати для них необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації їх життя.

Враховуючи те, що відповідач як батько зобов'язаний утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації життя нарівні з позивачкою, а також те, що доказів на підтвердження того, що відповідач має мінливий дохід або одержує частину доходу в натурі суду не було надано, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та  доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на одну дитину, починаючи з 17.02.2011 року і до їх повноліття.

Щодо посилань відповідача на те, що він може надавати допомогу дітям у натуральному вигляді, в зв’язку з чим суд має зменшити розмір аліментів до  300 грн. на утримання обох дітей не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки законом не передбачено можливість сплати аліментів шляхом надання допомоги у натуральному вигляді, а саме харчами. В разі виявлення відповідачем бажання надавати своїм дітям допомогу у натуральному вигляді, він має можливість здійснювати  таку допомогу у добровільному порядку

Керуючись ст. ст. 180-184,191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та  доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 %  прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.02.2011 року і до їх повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави держмито в розмірі 51 грн. та витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 30 грн., а всього 81 грн.

В іншій частині позову відмовити.

  Рішення  в частині стягнення аліментів підлягає негайному  виконанню в межах платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 10 днів з моменту проголошення рішення.

Суддя: