2-163/11

Р  І  Ш  Е  Н Н  Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22.04.2011р . Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого –судді  Шумко  А.В.

при секретарі –Будовій Т.В., Бакал С.В., Огірко Т.Ю., Помаз І.А., Тасенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м.Києві справу за позовом Акціонерного банку «Київська Русь»до ОСОБА_1, третя особа –ОСОБА_2 –про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного банку «Київська Русь», третя особа –ОСОБА_2 –про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, та позовом третьої особи –ОСОБА_2 до Акціонерного банку «Київська Русь»–про визнання недійсним договору іпотеки, –

в с т а н о в и в :

09.11.2010р. Акціонерний банк «Київська Русь»звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1  про стягнення заборгованості за кредитним договором №5479-45.1/8-2 (далі - Кредитний договір) в загальній сумі 2 589 962,92 грн., що еквівалентно 324 028,89 дол. США. Зазначав, що 14.02.2008 року відповідачу на підставі зазначеного Кредитного договору було надано кредит в сумі 250 000,00 дол. США строком з 12.02.2008р. по 11.02.2009р. з процентною ставкою 14% річних шляхом видачі готівки в касі банку в сумі 250 000,00 дол.США. Відповідно до п. п. 1.1, 2.1, 2.4. Кредитного договору відповідач зобов’язався здійснити остаточне погашення кредиту не пізніше 11.02.2009р., а також сплачувати позивачу відсотки за користування кредитом щомісячно, не пізніше 20  числа місяця, наступного за місяцем, за який вони нараховані, а також разом з повним погашенням кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними коштами в місяці, в якому здійснюється погашення.  Починаючи з 20.01.2009р. відповідач не виконує умови Кредитного договору в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами, та починаючи з 11.02.2009р. –в частині сплати основного боргу. Згідно з п.2.10 Кредитного договору, у випадку порушення строків повернення кредиту відповідач зобов»язаний сплачувати позивачу пеню в розмірі відсотків річних, обчислених за подвійною обліковою ставкою НБУ, яка діяла в період прострочення, нараховану на суму простроченого платежу, за кожний календарний день прострочення. Згідно п.2.11 Кредитного договору, у випадку порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, зазначених в п.2.4 договору, відповідач зобов’язаний сплачувати позивачу штраф у розмірі 10% від суми прострочених відсотків за кожний випадок прострочення. Позивач свої зобов’язання по Кредитному договору виконав належним чином, тоді як відповідач прийняті обов»язання за Кредитним договором не виконав.

Станом на 02.11.2009 року загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 2 589 962,92 грн., що еквівалентно 324 028,89 дол. США (за курсом НБУ 7,9930 грн за 1 дол.США, станом на 02.11.2009р.), з яких 1 996 973,12грн., що еквівалентно 249 840,25 дол.США –основна заборгованість по Кредитному договору; 236 862,96 грн, що еквівалентно 29 633,80 дол. США –заборгованість за несплаченими відсотками за період з 01.01.2009р. по 01.11.2009р.; 327 780,94 грн, що еквівалентно 3 546,34 дол. США –штраф за прострочення погашення кредиту;  28 345,90 грн., що еквівалентно 648,89 дол.США –штраф за прострочення погашення відсотків. Просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 2 589 962,92 грн, що еквівалентно 324 028,89 дол.США.

У попередньому судовому засіданні представник відповідача подав зустрічну позовну заяву до Акціонерного банку «Київська Русь»про визнання недійсними Кредитного договору № 5479-45 1/8-2  від 09.11.2010р. та Договору іпотеки від 13.02.2008р., укладеного між Акціонерним банком «Київська Русь»та ОСОБА_2 (далі - Договір іпотеки).

Зазначав, що за умовами Договору іпотеки, дружина ОСОБА_1 –ОСОБА_2, у забезпечення виконання ОСОБА_1 Кредитного договору №5479-45.1/8-2 від 12.02.2008р., передала в іпотеку АБ «Київська Русь»належну їй на праві власності земельну ділянку площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Посилався на те, що згідно ст.99 Конституції України, ст.524 ЦК України, ст.35 Закону України «Про Національний банк України»єдиним законним засобом платежу, який застосовуюється при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов’язки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, передбачені Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Надання АБ «Київська Русь»кредиту ОСОБА_1 у доларах США, а також здійснення ОСОБА_1 дій направлених на виконання своїх обов’язків в іноземній валюті, в тому числі оплата процентів за користування кредитом, є валютною операцією.

Згідно п.п. в), г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ «Про систему регулювання і валютного контролю»індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі операції щодо: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.  

Недодержання АБ «Київська Русь»при укладенні Кредитного договору процедури отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій, є невиконанням зазначених вимог законодавства та, згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України –підставою недійсності правочину.  

Крім того, Кредитний договір, в порушення ст.18 (п.11) Закону України «Про захист прав споживачів», містить несправедливі умови –п.9.3, згідно якого валютні ризики під час виконання зобов’язань за кредитними договором несе позичальник.

Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України, недійсність основного зобов’язання –Кредитного договору спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення –Договору іпотеки.  Просив визнати Кредитний договір та Договір іпотеки недійсними.

Під час судового провадження до участі в справі в якості третьої особи за первісним та зустрічним позовом залучено ОСОБА_2, представник якої заявив самостійні позовні вимоги до АБ «Київська Русь»про визнання недійсним Договору іпотеки від 13.02.2008р., укладеного між нею та АБ «Київська Русь»(ДАЛІ –Договір іпотеки).

Зазначав, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. 27.07.1990р. був укладений  шлюб. Предмет іпотеки –земельна ділянка площею 0,2500 га за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ № 522776, виданого 28.02.2006 року Пухівською сільською радою, придбана після укладення шлюбу, тому є спільною сумісною власністю подружжя. При укладені Договору іпотеки ОСОБА_2, згідно ч.2 ст.6 Закону України «Про іпотеку», ч.3 ст.65 СК України, мала отримати від ОСОБА_1 нотаріально засвідчену письмову згоду на передання в іпотеку зазначеної земельної ділянки. Неодержання нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_1 на укладення ОСОБА_2. Договору іпотеки є невиконанням при укладенні Договору іпотеки наведених вимог законодавства, та, згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України –підставою недійсності правочину.  Просив визнати Договір іпотеки недійсним.

До початку судового розгляду  представник третьої особи збільшив позовні вимоги, заявивши вимогу про визнання недійсним укладеного між ОСОБА_1 та АБ «Київська Русь». Посилався на те, що згідно ст.99 Конституції України, ст.ст.192, 524 ЦК України, ст.35 Закону України «Про Національний банк України», ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», єдиним законним засобом платежу, який застосовуюється при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня, згідно ч.3 ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умова встановлених законом. Виконання АБ «Київська Русь»та ОСОБА_1 умов оспорюваного Кредитного договору в іноземній валюті є валютною операцією, що згідно п.п. в), г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п.1.4 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», має проводитись на підставі індивідуальної ліцензії. Крім того, умови  Кредитного договору є несправедливими через істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позичальника, споживача кредитних послуг, що є порушенням п.2 ст.18 Законом України «Про захист прав споживачів»та ч.3 ст.13 ЦК України,  оскільки всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, банк переклав на позичальника ОСОБА_1, що відповідно до п. п. 2 –6 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»дає право вимагати визнання Кредитного договору недійсним.   Просив визнати Кредитний договір недійсним на підставі ст.ст. 227, 203 ч.1, 215 ч.1 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача змінив та уточнив позовні вимоги у зв»язку із зміною курсу долара США по відношенню до національної валюти України, станом на час розгляду справи, виходячи з курсу НБУ на 22.04.2011 року: за 1 дол.США –7,93919 грн. Просив стягнути  з відповідача заборгованість в загальній сумі 2 581 019,72 грн., що складається із: заборгованості за кредитом –249 840,25 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 1 990 077,53 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами за період з 01.01.2009 р. по 01.11.2009 р. –29 633,80 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 236 045,07 грн.; пені за прострочення погашення кредиту –41 008,50 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 326 649,11 грн.; штрафу за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами –3 546,34 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає  28 248,02 грн. Просив позов задовольнити, виходячи з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні первісний позов не визнав, зустрічний позов підтримав, просив задовольнити з підстав, зазначених у зустрічній позовній заяві, позов третьої особи вважав обґрунтованим. Також, зазначив, що сторонами Кредитного договору не підписано Розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, який є Додатком 1 до цього договору. Позивачем необґрунтовано нараховано обидва види неустойки –штраф та пеня –за порушення умов Кредитного договору, при цьому порушено строки  позовної давності, яку просив застосувати до даних вимог.

Представник третьої особи в судовому засіданні вимоги ОСОБА_2 підтримав, просив задовольнити з підстав, наведених у її позовній заяві та заяві про доповнення позовних вимог. Первісний позов  вважав необґрунтованим, зустрічний –таким, що підлягає задоволенню.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, зустрічний позов  та позов третьої особи задоволенню не підлягають, з таких мотивів.

У судовому засіданні встановлено, що 12.02.2008р. між АБ «Київська Русь»та відповідачем ОСОБА_1  був укладений Кредитний договір № 5479-45.1/8-2.

Згідно п.1 цього договору АБ «Київська Русь»надає ОСОБА_1 споживчий кредит в сумі 250 000,00 дол. США, строком з 12.02.2008р. по 11.02.2009р. на умовах, встановлених цим Договором, а Позичальник зобов»язується повернути його разом з нарахованими відсотками. Датою видачі кредиту є 14.02.2009 р. (п.1.1). Позичальник зобов»язується погасити кредит, отриманий на підставі цього договору в кінці строку дії Кредитного договору, але не пізніше 11.02.2009р (п.1.2, п.2.1). Позичальник зобов»язується сплачувати відсотки за ставкою 14 % річних та сплатити у день отримання кредиту фіксовану плату за користування кредитом у розмірі 1000,00 грн (п.1.3-п.1.5, п.2.5). Сукупна вартість кредиту визначається згідно Додатку 1, який є невід»ємною частиною цього Договору (п.1.6). Кредит надається шляхом видачі готівкових коштів з каси банку (п.1.7).

Згідно п.2.3 Кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобов»язався  сплачувати відсотки за користування кредитом щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який вони нараховані, а також разом з повним погашенням кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними коштами в місяці, в якому здійснюється погашення.

В забезпечення виконання ОСОБА_1 Кредитного договору, між АБ «Київська Русь»та ОСОБА_2. 13.02.2008р. був укладений Договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку АБ «Київська Русь»належну їй на праві власності земельну ділянку площею 0,2500 га за адресою: АДРЕСА_1, що належить їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ № 522776, виданого 28.02.2006р. Пухівською сільською радою.

Позивач виконав належним чином взяті на себе згідно п.1.1 Кредитного договору зобов»язання, надав 14.02.2008р. відповідачу кредит в іноземній валюті, у сумі 250 000,00 дол США, а відповідач отримав зазначені кредитні кошти, що не заперечується учасниками судового розгляду.

З розрахунку заборгованості (а.с.192-193) вбачається, та не заперечено представником відповідача та третьої особи в судовому засіданні, що відповідач, починаючи з 20.01.2009р., не виконує умови Кредитного договору в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами, з 11.02.2009 року –щодо повернення до 11.02.2009р. кредиту.

Станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача, виходячи з курсу НБУ на 22.04.2011р. за 1 дол.США-7,93919грн, становить загальну суму 2 581 019,72 грн., і складається із: заборгованості за кредитом – 249 840,25 доларів США, що в еквіваленті за зазначеним курсом НБУ складає 1 990 077,53 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами за період з 01.01.2009 р. по 01.11.2009 р. –29 633,80 доларів США, в еквіваленті за курсом НБУ –236 045,07 грн.; пені за прострочення погашення кредиту –41 008,50 доларів США, в еквіваленті за курсом НБУ –326 649,11 грн.; штрафу за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами - 3 546,34 доларів США, в еквіваленті за курсом НБУ –28 248,02 грн.

Згідно з п.2.10 Кредитного договору, у випадку порушення строків повернення кредиту відповідач зобов»язаний сплачувати позивачу пеню в розмірі відсотків річних, обчислених за подвійною обліковою ставкою НБУ, яка діяла в період прострочення, нараховану на суму простроченого платежу, за кожний календарний день прострочення. Згідно п.2.11 Кредитного договору, у випадку порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, зазначених в п. 2.4 договору, відповідач зобов’язаний сплачувати позивачу штраф у розмірі 10% від суми прострочених відсотків за кожний випадок прострочення.

          Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад»ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2).

Відповідно ст.627 ЦК України, ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту вимог розумності та справедливості. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч.2 ст.6 ЦК України). Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч.3 ст.6 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання повинні виконуватись належним чином у відповідності до умов договору. Договір є обов»язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання, згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків,  встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не бере до уваги заперечення представника відповідача проти вимог первісного позову в частині стягнення неустойки за порушення умов Кредитного договору, з посиланням на необґрунтованість нарахування обох її видів –штрафу та пені. При цьому суд виходить з положень ст.ст. 6, 627 ЦК України щодо свободи договору та бере до уваги з огляду на те, що зазначену відповідальність позичальника передбачено Кредитним договором за різні види порушення зобов»язань за цим договором.

Що стосується посилання представника відповідача на порушення позивачем позовної давності до вимог про стягнення неустойки, то такі твердження не відповідають змісту п.1) ч.2 ст.258 ЦК України, з огляду на дату пред»явлення позову та період нарахування неустойки.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови Кредитного договору та зазначених норм законодавства України, у визначений даним договором строк кредит не погасив, не сплатив відсотки за користування кредитом згідно взятих на себе за Кредитним договором зобов»язань, тому первісний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до АБ «Київська Русь»не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Конституція України не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю регулюються Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі –Декрет КМУ). Зазначений Декрет КМУ не містить заборони щодо надання кредиту в іноземній валюті.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кошти – це гроші у національній або іноземній валюту чи їх еквівалент. Ст.ст. 47, 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст.5 Декрету КМУ, операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього ж Декрету.

За змістом п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ №275 від 17.07.2001р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21.08.2001р. за №730/5921), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Тому суд приходить до висновку, що, зважаючи на наявність в позивача отриманої у встановленому законодавством порядку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, укладення з відповідачем Кредитного договору в іноземній у валюті не суперечить вимогам Конституції України та нормам законодавства України, зазначеним в зустрічній позовній заяві.

Крім того, суд виходить з того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.ст. 6, 627 ЦК України).

Відповідач, відповідно ст.ст. 6, 627 ЦК України, погодився на визначення у п.9.3 Кредитного договору умови, згідно якої, валютні ризики під час виконання зобов»язань за Кредитним договором несе позичальник.

За наведених обставин доводи зустрічної позовної заяви щодо порушення ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»та порушення прав відповідача також є безпідставними.

Доводи представника відповідача про те, що сторонами Кредитного договору не підписано Розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, який є Додатком 1, не зазначені у зустрічній позовній заяві в обґрунтування її підстав, тому не беруться судом до уваги.  

Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність вимог про визнання Кредитного договору недійсним, то не підлягають задоволенню також вимоги зустрічного позову про визнання недійсним Договору іпотеки.

З таких же мотивів не підлягає задоволенню позов третьої особи про визнання недійсним Кредитного договору.

Щодо вимог третьої особи  у частині визнання недійсним Договору іпотеки, то суд вважає, що такі вимоги не підлягають задоволенню з наступних мотивів.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У позовній заяві не зазначено та представником третьої особи в судовому засіданні не надано доказів порушення прав чи інтересів ОСОБА_2 при укладені нею Договору іпотеки. ОСОБА_1 не заявлялися позовні вимоги про визнання недійсним Договору іпотеки з підстав ненадання ним нотаріально засвідченої письмової згоди на передання ОСОБА_2. в іпотеку зазначеної земельної ділянки.

За таких обставин, у позові третьої особи належить відмовити повністю.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить присудити понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 1700,00 грн та витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

На підставі наведеного, ст.99 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 192, 526, 611, 625 ч.1, 627, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ №275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21.08.2001р. за № 730/5921), Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 10, 11, 57–61, 88, 212–215, 218, ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

позов Акціонерного банку «Київська Русь»до ОСОБА_1, третя особа –ОСОБА_2 –про стягнення заборгованості –задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м.Києва, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Акціонерного банку «Київська Русь»(04071, м.Київ, вул.Хорива, 11-А, Код ЄДРПОУ 24214088, п/р 3739890010 в АБ «Київська Русь»МФО 319092) заборгованість в сумі 2 581 019 (два мільйона п’ятсот вісімдесят одна тисяча дев’ятнадцять) грн 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м.Києва, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Акціонерного банку «Київська Русь»(04071, м.Київ, вул.Хорива, 11-А, Код ЄДРПОУ 24214088, п/р 3739890010 в АБ «Київська Русь»МФО 319092) судовий збір в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн 00 коп та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн 00 коп, а всього судових витрат –1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн 00 коп.

У зустрічному позові ОСОБА_1 до Акціонерного банку «Київська Русь», третя особа –ОСОБА_2 –про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки –відмовити повністю.

У позові третьої особи –ОСОБА_2 до Акціонерного банку «Київська Русь»–про визнання недійсним договору іпотеки –відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя :