донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.05.2011 р. справа №27/23/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Бойченка К.І.
Суддів: Діброви Г.І., Шевкової Т.А.
Розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Михайлівське" м.Золоте-5 Луганської області
на рішення господарського суду Луганської області від 15.03.2011р. по справі № 27/23/2011( суддя –Лазненко Л.Л.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Макіївкокс" м.Макіївка Донецька область
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Михайлівське" м.Золоте-5 Луганської області
про стягнення 6691,45грн.
За участю представників сторін:
від позивача –ОСОБА_1-довіреність № 07-2549 від 04.05.2011р.
-ОСОБА_2-довіреність № 07-2550 від 04.05.2011р.
від відповідача – ОСОБА_3.-довіреність № 627 від 12.05.2011р.
В С Т А Н О В И В:
Закрите акціонерне товариство "Макіївкокс" м.Макіївка Донецька область звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Михайлівське" м.Золоте-5 Луганської області 6691,45грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 15.03.2011р. по справі № 27/23/2011 позов задоволено повністю. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Михайлівське" м. Золоте-5 Луганська область на користь Закритого акціонерного товариства "Макіївкокс" м. Макіївка вартість нестачі вугільного концентрату в сумі 6691,45 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.
Дане рішення мотивовано наступним:
- залізничною накладною № 52358691; актом прийомки продукції по кількості № 1438/п від 17.09.2010р.;
-положеннями ч.2 ст.9, ст.909 Цивільного кодексу України, ст.306, ст.307 Господарського кодексу України, п.2, п.129, п.37, ч.2 ст.114, ст.111, ст.22 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644; п.16, п.17, п.14, п.5 Інструкції П-6;
-обгрунтованістю позовних вимог;
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 15.03.2011р. у справі № 27/23/2011 відповідач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та прийняти постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на наступне:
-свої зобовґязання по договору № 01-07/10 по факту поставки вугільної продукції по накладній № 52358691 він виконав у повному обсязі, так як від замовника ніяких претензій по даній поставці не поступало, акт приймки-передачі вугільної продукції підписан без зауважень.
-посилаючись на вимоги ч.4 ст.265 Господарського кодексу України, Інкотермс-2000, відповідача зазначає, що з моменту надання вугільного концентрату 15.09.2010р. в розпорядження замовника МПП "Промтехресурс" по умовам поставки-EXW Франко-склад ОФ-переробника в редакції Інкотермс-2000 ЗАТ "Михайлівське" припинило нести всі ризики втрати товару, а всі ризики втрати товару перейшли до замовника по договору;
-позивачем на адресу відповідачам направлялась претензія № 07-6130 від 04.11.2010р. та №07-7130 від 23.12.2010р., але до цих претензій не був доданий акт про прийомку продукції по кількості від 17.09.2010р.
Після прийняття судом оскаржуваного рішення по даній справі відбулося перейменування позивача з Закритого акціонерного товариства "Макіївкокс" на Приватне акціонерне товариство "Макіївкокс" та останнє є його правонаступником. Відповідно до вимог ст.25 Господарського процесуального кодексу України здійснено заміну позивача (ЗАТ "Макіївкокс") його правонаступником –Приватним акціонерним товариством "Макіївкокс", якого слід вважати позивачем у даній справі.
Також, після прийняття судом оскаржуваного рішення відбулася зміна найменування відповідача-з Закритого акціонерного товариства "Михайлівське" на Приватне акціонерне товариство "Михайлівське", тому, останнє слід вважати відповідачем у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарським судом Луганської області 17.09.2010р. на адресу ЗАТ "Макіївкокс" надійшов вугільний концентрат по залізничній накладній № 52358691 у вагонах: 66782962, 66572686, 63690630, 65730350, 64953961, 67877480 зі станції і залізниці відправлення Марґївка Донецької області та відправника ЗАТ "Михайлівське" м. Золоте-5 Луганської області на станцію і залізницю призначення Ханженково Донецької області, одержувачу ЗАТ "Макіївкокс" м. Макіївка Донецької залізниці.
Спір у справі виник у зв’язку з виявленою недостачею вантажу –вугільного концентрату в шести вагонах, які надійшли 17.09.2010р. на адресу позивача за залізничною накладною № 52358691.
За накладною (а.с. 14) загальна вага вантажу визначена відправником 401 000 кг.
Спосіб зазначення маси: на вагонних вагах вантажепід’ємністю –150 тон.
Відвантаження вугілля –концентрату здійснено відповідачем на виконання умов договору № 01-07/10 від 01.07.2010р. (а.с. 50-54).
На станцію призначення вантаж прибув в справних вагонах, без слідів втрати, розкрадення під час перевезення та 17.09.2010р. виданий, згідно ст.52 Статуту залізниці, без перевірки, який прийнятий ЗАТ "Михайлівське".
Позивачем оплачений рахунок –фактура постачальника № 28459 від 15.09.2010р. (а.с. 16) за платіжним дорученням № 9869 від 28.10.2010р. (а.с. 17).
У згаданому рахунку – фактурі містяться відомості про вантаж нетто у вищеназваних вагонах, про які вказано в залізничній накладній №52358691.
При прийомці вугільного концентрату по кількості (зважуванні вантажу) позивачем виявлена нестача вантажу у вагонах, про що складений акт прийомки продукції по кількості № 1438/п від 17.09.2010р. (а.с. 9).
Нестача вантажу позивачем виявлена по масі брутто вагонів.
Приймання вугільного концентрату здійснювалося позивачем відповідно до вимог Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965р. № П-6 (надалі –Інструкція П-6).
У зв’язку з виявленою нестачею вантажу у зазначених вагонах, згідно п.п. 16, 17 Інструкції П-6, приймання вугільного концентрату було призупинено і викликано представника відправника вантажу –відповідача у справі для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту.
Представник відповідача не прибув на виклик позивача, з такого подальша прийомка вугільного концентрату здійснювалась з представником громадськості, а у подальшому складений акт прийомки продукції по кількості № 1438 від 18.09.2010р. (а.с. 10).
Це кореспондується з п. 18 Інструкції П-6.
Позивачем була здійснена перевірка маси брутто вагонів (акт № 1438 від 18.09.2010р. про вагу тари), в якому зазначено, що перевантажування пустих вагонів провадилося на справних 150т вагах, перевірених лабораторією Держстандарта, зроблений висновок про те, що вага вагонів, визначена шляхом перевантажування, і вказані в даному акті не відповідають даним ваги вагонів, вказаних у залізничній накладній (а.с. 11).
Таким чином, після перевірки маси брутто вагонів, зазначені у накладній, шість вагонів були вивантажені на складі позивача, пусті вагони були переважені, про що складений акт про вагу тари № 1438 від 18.09.2010р., а шляхом віднімання від перевіреної ваги брутто вагонів ваги тари вагонів, позивачем визначений фактичний розмір маси нетто вантажу у спірних шести вагонах та точний розмір нестачі в них, що зазначено в акті № 1438 від 18.09.2010р. про приймання продукції за кількістю.
Позивач правомірно керувався приписами п. 14 Інструкції П-6, яким передбачено, що при неможливості зважування продукції без тари, визнання маси нетто визначається шляхом перевірки маси брутто на час отримання продукції та маси тари після звільнення її з-під продукції, а результати перевірки оформляються актами.
Саме це було виконано позивачем: під час зважування вагонів з вугільним концентратом виявлена розбіжність з даними, зазначеними у перевізних документах, у зв’язку з чим складений відповідний акт.
Позивач сповістив відповідача про прибуття у шести вагонах №№ 66782962, 66572686, 63690630, 65730350, 64953961, 67877480 за залізничною накладною № 52358691 недовантажу вугільного концентрату марки "Ж": вага по документу –401 тони, фактично –391, 75 тон. Недовантаж складає 9,25 тон (телефонограма № 86 від 17.09.2010р. (а.с. 18).
За вказаною телефонограмою позивач викликав представника відповідача для спільної прийомки продукції по кількості.
Ця телефонограма була залишена без реагування.
Саме з цього позивачем була завершена прийомка продукції за кількістю без представника відповідача, спільно з уповноваженим представником громадськості.
Частина 2 ст. 9 Цивільного кодексу України встановлює, що особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання можуть бути передбачені спеціальним Законом.
Згідно ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів, визначаються цим кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ст. 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом ст. 909 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 307 Господарського кодексу та п. 22 Статуту залізниць України, встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98р. № 457 (далі Статут), цей Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Пунктом 129 Статуту регламентовано, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодежувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач.
Згідно п. 37 Статуту у накладній, зокрема, зазначається маса вантажу, яка визначається відправником, а п. 24 Статуту, передбачає, що саме вантажовідправник несе відповідальності за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.
Відповідно до ч. 2 п. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
За змістом п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 862/5083, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких внаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), зазначеної в перевізних документах у разі, якщо вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2 % маси.
Згідно п. 5 Інструкції П-6 вантажоодержувач зобов’язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акта у випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюється пошкодження чи порча вантажу, невідповідність найменування чи ваги вантажу та кількості місць, зазначених у транспортному документів, а також у всіх інших випадках, коли це передбачено правилами, які діють на транспорті.
У разі пред’явлення позовних вимог про стягнення вартості недостачі вантажу по конкретній накладній і встановлення одержувачем на станції призначення недостачі вантажу, що перевозиться залізницею, при відсутності підстав для покладення відповідальності на перевізника у випадках, передбачених ст. 111 Статуту залізниць України, відповідальність у розмірі вартості недостачі продукції може бути покладена на вантажовідправника.
Правове обґрунтування такої позиції випливає із ст. 22 Статуту залізниць України, згідно з якими договір перевезення конкретного вантажу (залізнична накладна) укладається відправником із залізницею на користь третьої особи –одержувача (вантажовідправник та вантажоодержувач пов’язані між собою договором перевезення); при цьому відправник повинен зазначити у накладній кількість або масу зданого до перевезення вантажу, а у відповідності із ст. 24 Статуту залізниць вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.
Акт приймання продукції за кількістю є доведеністю позивачем факту отримання продукції з недостачею.
Розрахунок суми позовних вимог зроблений позивачем, згідно акту прийомки продукції від 18.09.2010р. № 1438, враховуючи вагу нетто по документах, фактичну вагу по залізничній накладній № 52358691, фактичну недостачу, вартість однієї тони вугільного концентрату марки “Ж” 1479,10 грн. ( без ПДВ) , з ПДВ- 1774,92грн.
Судова колегія вважає, що господарський суд прийняв вірне рішення, яким визнав позов обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.
За таких обставин, доводи апелянта судова колегія залишає поза увагою.
Таким чином, рішення господарського суду відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 49, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-
П О С Т А Н О В И В:
1) Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Михайлівське" м.Золоте-5 Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 15.03.2011р. по справі № 27/23/2011 залишити без задоволення.
2) Рішення господарського суду Луганської області від 15.03.2011р. по справі №27/23/2011 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий К.І.Бойченко
Судді Г.І.Діброва
Т.А.Шевкова
Надіслано 5примірників:
1-позивачу
1-відповідачу
1-до справи
1-ДАГС
1-госп.суду