Справа №2-749/2011р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 року Солом‘янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді   Букіна О.М.

при секретарі            Дімаковій Г.О., Возному М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Прецедент», третя особа - ОСОБА_2, НВП «Видавництво «Наукова думка»про стягнення компенсації за порушення авторських прав, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію,замість відшкодування збитків або стягнення доходу, в розмірі 90 700,00 грн., що дорівнює 100 мінімальним заробітним платам та судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в період з жовтня 2005 року по лютий 2006 року ним було створено об’єкт інтелектуальної власності, а саме письмовий твір наукового характеру «Конституційне право України. Підручник».

У жовтні 2009 року позивачу, від осіб, що здійснюють науково-викладацьку діяльність в провідних вищих учбових навчальних закладах України, стало відомо, що ТОВ «ПРЕЦЕНДЕНТ»здійснено опублікування належного йому твору –видано книгу «Конституційне право України. Підручник» та здійснено її розповсюдження шляхом відкритого продажу.

Позивач зазначає, що не укладав будь-яких правочинів, в тому числі, авторського договору та не передавав відповідачу майнові права на твір.

Позивач вважає, що відповідач здійснивши опублікування твору порушив майнові права інтелектуальної власності на твір позивача, а тому посилаючись на ст. 52 Закону України «Про авторські та суміжні права»просив стягнути з відповідача  компенсацію у розмірі 90 700, 00 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування розміру компенсації, що підлягає стягненню на його користь з відповідача зазначає, що відповідач без отримання його згоди на опублікування твору здійснив видання 10 000 примірників твору у 2009 році. Даний твір носить науковий характер та його особливістю є актуальність на певну календарну дату-термін. Протягом 2006-2009 року законодавство України зазнало значних змін, що істотно відобразилося на можливості практичного використання Твору в навчальних, наукових та інших цілях. В зв’язку з цим позивачем було отримано ряд письмових та усних зауважень з боку провідних фахівців в галузі конституційного права з приводу неактуальності та суперечності окремих положень, викладених у виданому відповідачем творі, чинному законодавству. В зв’язку з викладеними обставинами позивач вважає, що відповідачем було завдано йому моральної шкоди, що мала свій прояв у душевних стражданнях, приниженні його честі, гідності і ділової репутації, оскільки позивач є загальновідомим та впливовим фахівцем України в галузі конституційного права і публікація будь-яких наукових робіт, що не відповідають діючому законодавству України під його редакцією є абсолютно недопустимою.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував та просив в задоволені позову відмовити повністю.

Посилався на те, що відповідно до Авторського договору від 23.02.2006 року позивачем та ОСОБА_4 виключні майнові права на Твір були передані НВП «Видавництво «Наукова думка»НАН України, тобто на тиражування або інше використання  Твору у будь-якій формі та у будь-який спосіб на всій території України  упродовж строку.

В свою чергу 28.02.2006 року між ТОВ «Прецедент»та НВП «Видавництво «Наукова думка» НАН України було укладено Ліцензійний договір, згідно якого  ТОВ «Прецедент»було передано право на тиражування і поширення 10 000 примірників твору в термін до 31.12.2009 року. В рамках строку дії Ліцензійного договору та визначеного тиражу ТОВ «Прецедент»випущено 5 000 примірників. Останній запуск тиражу підписано до друку 17.08.2009 року і випущено тиражем 500 примірників: з 4501-го примірника до 5000-го примірника, як це зазначено у вихідних даних підручника.

Відповідач вважає, що жодних  прав позивача не порушував, оскільки діяв в межах Ліцензійного договору від 28.02.2006 року.

Представник відповідач зазначив, що позивачу було відомо, що книга «Конституційне право України. Підручник»видавалася ТОВ «Прецедент»спільно з НВП «Видавництво «Наукова думка»Національної академії наук України з яким позивач уклав Авторський договір від 23.02.2006 року.

Представник відповідача вважає, що права позивача , як автора виключних майнових прав не є порушеними і  відповідач правомірно використовував створений позивачем твір за ліцензійною угодою,  а тому просив у задоволенні позову відмовити.

Залучена до участі у справі  ОСОБА_2 , як правонаступник ОСОБА_4 підтримала позов та просила його задовольнити. В подальшому в судове засідання не з’явилася та просила розглядати справу у її відсутності.

Представник НВП «Видавництво «Наукова думка»в судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на наявність укладеного з позивачем Авторського договору  від 23.02.2006 року про передачу виключних майнових прав на спірний твір. Також в судовому засіданні підтвердив правомірність використання відповідачем та здійснення тиражування Твору на підставі Ліцензійної угоди від 28.02.2006 року , укладеної з ТОВ «Прецедент».

Просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 статті 11 Закону України «Про авторське право та суміжні права»первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору.

Встановлено, що позивач є співавтором літературного твору «Конституційне право України. Підручник», що не заперечувалося сторонами по справі.

Даний твір було створено позивачем у співавторстві з ОСОБА_4, у період жовтня 2005 року-лютого 2006 року

Судом  встановлено, що 23.02.2006 року між НВП «Видавництво «Наукова думка»НАН України та ОСОБА_4, ОСОБА_1 було укладено Авторський договір ( а.с.24).

Відповідно до п.1.1 договору, автори зобов’язались передати або створити і передати Видавництву для видання і перевидання самостійно, або спільно з іншим видавництвом українською та російською мовами свій твір за попередньою назвою «Конституційне право України. Підручник»( далі- Твір) та обсягом до 15 авторських аркушів, у строк до 24 лютого 2006 року.

П.2.1 договору передбачено, що з моменту підписання цього договору Автори передають Видавництву виключне майнове право на Твір, тобто на тиражування або інше використання Твору у будь-якій формі та будь-яким способом на всій території України упродовж строку, що закінчується через три роки після випуску Твору у світ.

27.02.2006 року між НВП «Видавництво «Наукова думка»НАН України та ОСОБА_4, ОСОБА_1 було укладено Додаток № 1 до Авторського договору від 23.02.2006 року, відповідно до якого п.1.1 Авторського договору було викладено у новій редакції, а саме: за цим договором автори зобов’язались передати або створити і передати Видавництву для видання і перевидання самостійно, або спільно з іншим видавництвом українською та російською мовами свій твір «Конституційне право України. Підручник»( далі- Твір) та обсягом до 15 авторських аркушів, у строк до 28 лютого 2006 року ( а.с. 42).

Факт створення та передання твору НВП «Видавництво «Наукова думка»НАН України авторами у строки обумовлені Додатком № 1 до Авторського договору від 23.02.2006 року сторони в судовому засіданні не заперечували.

Судом встановлено, що 28.02.2006 року між НВП «Видавництво «Наукова думка»НАН України та ТОВ «Прецендент»було укладено Ліцензійний договір, відповідно до умов якого ліцензіар надав ліцензіату дозвіл ( невиключну ліцензію) на видання підручника «Основи конституційного права України»авторів ОСОБА_4, ОСОБА_1 ( надалі-Твір) максимальним тиражем 10000 (десть тисяч) примірників (а.с. 41).

Відповідно до п.6.1 ліцензійного договору, цей договір набув чинності від дати його підписання та діяв протягом трьох років.

Також встановлено, що відповідачем були вжиті дії щодо отримання дозволу  Міністерства освіти і науки України для розповсюдження твору як підручника для вищих навчальних закладів, у зв’язку з чим твору  «Конституційне право України. Підручник»було надано Гриф Міністерства, що підтверджується листом № 14/18.2-944 від 17.04.2006 року.

В межах дії Ліцензійного договору та визначеного тиражу ТОВ «Прецедент»випущено 5 000 примірників. Останній запуск тиражу підписано до друку 17.08.2009 року і випущено тиражем 500 примірників: з 4501-го примірника до 5000-го примірника, як це зазначено у вихідних даних підручника ( а.с.65-66).

Таким чином, суд вважає, що відповідачем ТОВ «Прецедент»діяв правомірно , тобто в межах Ліцензійного договору від 28.02.2006 року укладеного з НВП «Наукова думка».

Представник позивача заперечуючи наявність у відповідача  законних підстав для видання твору у 2009 році пояснив, що відповідно до умов Авторського договору НВП «Видавництво «Наукова думка» НАН України не мало права на надання дозволу іншим особам самостійно ними здійснювати видання і перевидання твору. Крім того зазначив, що за авторським договором, авторами не передавались НВП «Видавництво «Наукова думка»НАН України виключні майнові права на твір, в зв’язку з чим воно не мало права укладати Ліцензійний договір з ТОВ «Прецедент». Також представник позивача наполягав на тому, що опублікування твору у 2009 році ТОВ «Прецедент»відбулось не на підставі Ліцензійного договору, оскільки в порушення умов ліцензійного договору ТОВ «Прецедент»не зазначило на титульній сторінці, як це було передбачено умовами Ліцензійного договору знак охорони авторського права НВП «Видавництво «Наукова думка»НАН України та ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у вигляді латинської літери «с», обведеної колом та із зазначенням року-2006.

Проте дані твердження не можуть бути прийняті судом до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до ст..427 ЦК України  майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані  відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу  та іншого закону.

Способи використання об’єкта права інтелектуальної власності визначається ст. 441 ЦК України.

Відповідно до ст. 426 ЦК України  використання об’єкта прав інтелектуальної власності  іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне  право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, що передбачений цим Кодексом та іншими законами. Умови надання дозволу (ліцензії) на використання  об’єкта права інтелектуальної власності  можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до  п.2.1  Авторського договору від 23.02.2006 року зі змінами, передбачено, що з моменту підписання цього договору Автори передають Видавництву виключне майнове право на Твір, тобто на тиражування або інше використання Твору у будь-якій формі та будь-яким способом на всій території України упродовж строку, що закінчується через три роки після випуску Твору у світ.

Авторський договір від 23.02.2006 року з послідуючими змінами  позивачем у встановлено законом порядку не оспорений, а тому при вирішенні даної справи суд приймає його до уваги та вважає, що НВП «Видавництво «Наукова думка»НАН України на підставі Авторського договору  мало право на укладання Ліцензійного договору від 28.02.2006 року з ТОВ «Прецедент»та надання останньому права видавництва Твору, тобто надання невиключної ліцензії.

Таким чином, ТОВ «Прецедент»на підставі Ліцензійної угоди  було здійснено видання спірного Твору, що узгоджується з вимогами ст. 426 ЦК України.

Посилання позивача , що ТОВ «Прецедент»порушило умови Ліцензійного договору від 28.02.2006 року шляхом не зазначення на титульній сторінці знак охорони авторського права НВП «Видавництво «Наукова думка»НАН України та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 у вигляді латинської літери «с», обведеної колом та із зазначенням року-2006, суд не приймає до уваги,  оскільки Ліцензійний договір  не був оскаржений сторонами та визнаний недійсним у встановленому законом порядку. Крім того, з наданих копій титульних сторінок твору вбачається, що авторське право позивача було захищено зазначенням латинської літери «с», обведеної колом ( а.с. 8,46,64, 78).

Посилання позивача на те, що опублікування твору у 2009 році ТОВ «Прецедент»відбулось не на підставі Ліцензійного договору від 28.02.2006 року  позивачем необґрунтовано та відповідними доказами не підтверджено.

Крім того суд вважає, що посилання позивача на порушення чи невиконання умов Ліцензійного договору від 28.02.2006 року ТОВ «Прецедент»жодного чином не впливає на права позивача, оскільки він не є стороною даної угоди.

Відповідно до пункту «а»статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права»порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтею 14 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтею 15 цього Закону.

Відповідно до п.п. «а, г»ч. 2 статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»суд має право постановити рішення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування,  виплату компенсації, що визначається судом у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

З огляду на викладене, суд вважає, що майнові права інтелектуальної власності на твір позивача не є порушеними ТОВ «Прецедент» , а тому не знаходить підстав для задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про авторське право та суміжні права», ст.ст. 426, 427, 433, 435, 440, 441 ЦК України, ст.ст.3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Прецедент», третя особа - ОСОБА_2, НВП «Видавництво «Наукова думка»про стягнення компенсації за порушення авторських прав, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції  протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.

Суддя: