Справа  №  2-776/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

14 квітня 2011  року     Солом’янський  районний суд м. Києва

у складі суду: головуючого   судді          - Букіній О.М.

                                   при секретарі         - Возному М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Банк Кіпру», третя особа- ТОВ «Компанія «Талісман»про визнання недійсним кредитного договору та додаткових угод, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним Кредитний договір № 002-30/2008 від 09.04.2008 року та додаткові угоди до Кредитного договору, укладений між ним та відповідачем  ВАТ «Банк Кіпру», а також стягнути з відповідача судові витрати.  

Свої вимоги мотивує тим, що 09.04.2008 року між ним та АБ «АвтоЗАЗБанк», правонаступником якого є відповідача, був укладений Кредитний договір № 002-30/2008, на підставі якого відповідач надав йому кредитні кошти на поточні потреби в розмірі 2 878 000,00 гривень зі сплатою за користування кредитними коштами 19 % річних строком до 06.04.2018 року.

17.04.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 002-30/2008 від 09.04.2008 року, відповідно до умов якої до кредитного договору було внесено зміни, а саме було змінено предмет договору. Позивачу було надано кредит на поточні потреби в сумі 560 900,00 доларів США зі сплатою за користування кредитними коштами 14 % річних строком до 06.04.2018 року.

В подальшому між позивачем та відповідачем було укладено ряд інших додаткових угод до кредитного договору.

Позивач зазначає, що всього за Кредитним договором № 002-30/2008 від 09.04.2008 року ним було отримано 360 794,85 доларів США та 2 495 162 грн.

Позивач посилався на те, що порушуючи передбачений законодавством України порядок надання кредитів в іноземній валюті відповідач надав йому кредит у доларах США, не маючи індивідуальної валютної ліцензії на здійснення даної валютної операції.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Пояснив суду, що видача кредиту в іноземній валюті є законодавчо обґрунтованою. Законом України «Про банки та банківську діяльність»визначено право банків на проведення операцій із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Всі необхідні ліцензії, щоб здійснювати валютні операції, ВАТ «Банк Кіпру»має. Отримання індивідуальної ліцензії чинним законодавством не передбачено. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи ТОВ «Компанія «Талісман»в судове засідання не з’явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Вислухавши думку сторін, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності третьої особи на підставі наявних матеріалів справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09.04.2008 року між ОСОБА_1 та АБ «АвтоЗАЗбанк»правонаступником якого є ВАТ «Банк Кіпру»був укладений Кредитний договір № 002-30/2008, згідно з п.1.1. якого відповідач надав позивачу кредит на поточні потреби в сумі 2 878 000, 00 грн. строком з 09 квітня 2008 року по 06 квітня 2018 року зі сплатою за користування кредитом 19 % річних. ( а.с. 7-10)

17.04.2008 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 002-30/2008 від 09.04.2008 року, відповідно до умов якої сторони домовились викласти п 1.1. Договору в наступній редакції: «Банк надає Позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 569 900,00 доларів США  строком з 09 квітня 2008 року по 06 квітня 2018 року зі сплатою за користування кредитом 14 % річних. ( а.с. 13).

16.06.2008 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 002-30/2008 від 09.04.2008 року, відповідно до умов якої сторони продовжили строк до 15.07.2008 року до якого позивач мав оформити договір іпотеки на нерухомість за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 17)

10.07.2008 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 3 до кредитного договору № 002-30/2008 від 09.04.2008 року, відповідно до умов якої сторони домовились викласти п 1.1. Договору в наступній редакції: «Банк надає Позичальнику кредит на поточні та на придбання нерухомості в сумі 569 900,00 доларів США  строком з 09 квітня 2008 року по 06 квітня 2018 року зі сплатою за користування кредитом 14 % річних. ( а.с. 13).

26.09.2008 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 4 до кредитного договору № 002-30/2008 від 09.04.2008 року, відповідно до умов якої сторони домовились викласти п 1.1. Договору в наступній редакції: «Банк надає Позичальнику кредит на поточні потреби та на придбання нерухомості з лімітом 424 000,00 доларів США  строком з 09 квітня 2008 року по 06 квітня 2018 року зі сплатою за користування кредитом 14,5 % річних. ( а.с. 19-20).

16.10.2008 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 5 до кредитного договору № 002-30/2008 від 09.04.2008 року, відповідно до умов якої сторони домовились викласти п 1.1. Договору в наступній редакції: Банк надає Позичальнику кредит на поточні потреби та на придбання нерухомості з лімітом 2 086 758,40 гривень  строком з 09 квітня 2008 року по 06 квітня 2018 року зі сплатою за користування кредитом 18 % річних( а.с.23-24).

29.10.2008 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 6 до кредитного договору № 002-30/2008 від 09.04.2008 року, відповідно до умов якої сторони домовились про зміну умов забезпечення позову ( а.с.27).

10.11.2008 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 7 до кредитного договору № 002-30/2008 від 09.04.2008 року, відповідно до умов якої сторони домовились викласти п 1.1. Договору в наступній редакції: Банк надає Позичальнику кредит на поточні потреби та на придбання нерухомості з лімітом 5 000 000,00 гривень  строком з 09 квітня 2008 року по 06 квітня 2018 року зі сплатою за користування кредитом 20 % річних( а.с.28-29).

24.04.2009 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 8 до кредитного договору № 002-30/2008 від 09.04.2008 року, відповідно до умов якої сторони домовились щодо зміни умов страхування заставного майна ( а.с. 32-33)

З метою забезпечення виконання даного кредитного договору між АБ «АвтоЗАЗбанк», правонаступником якого є відповідач та ТОВ «Компанія «Талісман»було укладено іпотечний договір ( а.с.70-71).

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

У ч. 3 ст. 533 ЦК України зазначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Пунктом 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено право банку на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) здійснювати валютні операції, в т.ч. надавати кредити у іноземній валюті фізичним особам, та відповідно вимагати виконання зобов’язання в іноземній валюті.

Посилання позивача на відсутність у банку індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій як на підставу для задоволення позову не ґрунтуються на законі.

У підпунктах «в», «г» ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»зазначено, що індивідуальної ліцензії потребує така операція, як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Чинним законодавством не визначено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483), використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМ України є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення спірного Кредитного договору та на час його виконання, АБ «АвтоЗАЗбанк» правонаступником якого є ПАТ «Банк Кіпру» мав статус уповноваженого банку, мав генеральну ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України,а тому здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Таким чином, посилання позивача на необхідність ПАТ «Банк Кіпру»отримання індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції, відповідно до п.п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»є необґрунтованими.

З огляду на викладене, суд вважає, що при укладенні та виконанні Кредитного договору № 002-31/2008 не було порушено чинне законодавство, зокрема положення Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»та Цивільного Кодексу України, а твердження позивача щодо невідповідності умов кредитного договору законодавству України з підстав так чи інакше пов'язаних з тим, що валютою кредитування є долари США, є цілком безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно вимог ст.ст. 57, 58, 59, 60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги позивачем не доведені, а тому приходить до висновку про відмову в задоволенні  позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 192, 509,  524, 526, 527, 530, 1046, 1049 ,1050, 1054 ЦК України, Постановою Правління Національного банку України від 30.05.2007 року N 200 «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», Постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року N 483 «Про затвердження Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», Постановою Правління НБУ від 29.12.2008 року N 469 «Про запровадження Національним банком України валютних аукціонів», ст. ст. 10-11, 57-60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 -відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.

Суддя: