РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22.03.2011 р.                                                                                                                        № 2-465/11

суддя Солом’янського районного суду м. Києва

при секретаріБобровник О.В.

Славовій Н.Ю.

розглянувши позовну заяву  ОСОБА_1

до30 автомобільної бази Генерального штабу Збройних Сил України

третя особаОСОБА_2

провідшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП

В С Т А Н О В И В:

У березні 2010 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 30 автомобільної бази Генерального штабу Збройних Сил України, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 12 січня 2009 року по бульвару Шевченка, 38 в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода, що сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «Хюндай Соната»державний номер НОМЕР_1, який належав 30 автомобільній базі Генерального штабу Збройних Сил України з яким він перебував у трудових відносинах, в результаті якої було пошкоджено автомобіль «BYD F3»державний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_3. та автомобіль «Форд Фієста»державний номер НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_1

ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем, а тому позивач просить стягнути з відповідача завдану йому матеріальну шкоду у сумі 19 175 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 192 грн. –судового збору та 120 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Позивач в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надіславши клопотання про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення проти задоволення позову у повному обсязі.

ОСОБА_2. в судове засідання не з’явився та свого представника не направив, хоча пор час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

За клопотанням представника відповідача судом була призначена по справі автотоварознавча експертиза, проведення якої було доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України». Витрати по проведенню експертизи були покладені на відповідача.

01.12.2010 року судом було отримано лист від Товариства з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України»№ 92 від 30.11.2010 року про неможливість проведення експертного дослідження у зв'язку з не оплатою відповідачем експертизи.

А тому, суд вважає за можливе винести рішення на підставі наявних у справі матеріалів.    

Заслухавши пояснення сторін присутніх у судовому засіданні, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12 січня 2009 року по бульвару Шевченка, 38 в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода, що сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «Хюндай Соната»державний номер НОМЕР_1, який належав 30 автомобільній базі Генерального штабу Збройних Сил України з яким він перебував у трудових відносинах, в результаті якої було пошкоджено автомобіль «BYD F3»державний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_3. та автомобіль «Форд Фієста»державний номер НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_1

ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з 30 автомобільною базою Генерального штабу Збройних Сил України.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що вина ОСОБА_2 в скоєнні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди встановлена, згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 27.01.2009 року (а.с. 9).

Згідно наданого звіту № 410 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 12.02.2010 року (а.с. 11-14) вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Форд Фієста»державний номер НОМЕР_3 в результаті його пошкодження в ДТП становить 19 175 грн.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної
особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно положень ст.. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є  діяльність,  пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів,
механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів,  службових  собак  та  собак  бійцівських порід  тощо,  що  створює  підвищену  небезпеку для особи,  яка цю
діяльність здійснює, та інших осіб.

 Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз’яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За таких обставин та враховуючи, що вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП встановлена постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2009 року, вартість матеріального збитку завданого позивачу згідно зі звітом спеціаліста становить 19 175 грн., керуючись ст. 1194 ЦК України, суд вважає за можливе у частині стягнення суми матеріального збитку позов ОСОБА_1 задовольнити.

З урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 192 гривень судового збору та 120 гривень на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 10,11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України,  суд, -     

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з 30 автомобільної бази Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 19 175 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, судовий збір у розмірі 192 гривень та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 19 487 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя: