Справа № 11-270/11 Головуючий у І інстанції Білокур В.І.

Категорія -  ч.3 ст.185 КК     Доповідач Навозенко Л. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 21 квітня 2011 року  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіНавозенко Л. С.

суддів Борисенка І. П., Козака В. І.

з участю прокурора Шваб Л. В.

засудженого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 лютого 2011 року.

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженець с. Барабаш Хасанського району Приморського краю Російської Федерації, мешканець АДРЕСА_1 громадянин  України, з загальною середньою освітою, не одружений, не працюючий, в силу ст. 89 КК України не судимий, -

засуджений за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_4 20 800 грн. в рахунок відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди.

          Стягнуто з засудженого ОСОБА_2  на користь держави 309 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування судових витрат на проведення судово-криміналістичної експертизи.

Питання про речові докази вирішене в порядку ст. 81 КПК України.

Судом засуджений визнаний винним у вчинені злочину за таких обставин.

В кінці листопада 2010 року, близько 10 години, ОСОБА_2 з метою таємного викрадення чужого майна прибув до АДРЕСА_2, де шляхом підбору ключа до замикаючого пристрою на вхідних дверях проник до квартири, звідки таємно викрав гроші в сумі 10 300 грн. та банківські картки „Приватбанку”, з рахунку яких зняв кошти в сумі 5 400 грн., що належали потерпілій ОСОБА_5

18 грудня 2010 року ОСОБА_2 повторно, з метою таємного викрадення чужого майна прибув до АДРЕСА_2, де шляхом підбору ключа до замикаючого пристрою на вхідних дверях проник до квартири, звідки таємно викрав гроші в сумі 100 грн., що належали потерпілій ОСОБА_5

Таким чином, ОСОБА_2 за двома епізодами скоєних крадіжок таємно заволодів грошовими коштами, що належали потерпілій ОСОБА_5 на загальну суму 15 800 грн. та витратив їх на власні потреби, заподіяні збитки потерпілій ОСОБА_5 не відшкодував.

В апеляції адвокат ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2  просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.  Вважає, що суд безпідставно не визнав по справі потерпілою - мати ОСОБА_5, чим порушив її права як потерпілої, що в свою чергу вплинуло на призначення засудженому покарання та перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу та постановити законний та обґрунтований вирок.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію захисника, думку прокурора, яка вважала, що підстав для задоволення апеляції не має, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.                          

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначених злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, і є обґрунтованим.         

У відповідності з встановленими судом фактичними обставинами подій злочинів, правильно застосований і матеріальний закон, що не оспорюється в апеляції.   

       Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій, судом допущено не було.   

           Висновки суду ґрунтуються на допустимих і достатніх доказах.   

Колегія суддів вважає, що дії засудженого ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України.       

Міра покарання  засудженому ОСОБА_2 призначена у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з врахуванням тяжкості скоєного злочину, даних про особу засудженого.

Колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи апеляції про порушення вимог ст. 49 КК України, щодо не визнання потерпілою мати ОСОБА_5 є необґрунтованими.   

Як вбачається із матеріалів справи потерпіла ОСОБА_5 та її  95-ти річна мати, яка знаходиться на її утриманні, проживають разом та пов’язанні спільним побутом. Грошові кошти та кредитні картки, що знаходились у квартирі були у спільному їх користуванні.

Цивільний позов, поданий потерпілою ОСОБА_5 на підставі ч.1 ст. 49 КПК України відповідає вимогам ЦПК України.

Таким чином, суд обгрунтовано визнав ОСОБА_5 потерпілою від злочину та цивільним позивачем по справі і правильно,  відповідно до положень цивільного законодавства та кримінально-процесуального закону, вирішив цивільний позов про відшкодування спричиненої діями засудженого матеріальної та моральної шкоди.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, при перевірці справи в апеляційному порядку не виявлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2  залишити без задоволення, а вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 лютого 2011 року ОСОБА_2 - без зміни.             

СУДДІ:

Навозенко Л. С.                                Борисенко І. П.                                Козак В. І.