ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2568/22 Справа № 196/1218/21 Суддя у 1-й інстанції - Руснак А.І. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року                                                                м. Дніпро

       Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики,-

В С Т А Н О В И Л А:

       У грудні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики.

       Також у грудні 2021 року позивач подав заяву про забезпечення позову.

       В обґрунтування заяви про забезпечення позову посилався на те, що 23.09.2009 року він передав в борг ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 30 000 (тридцяти тисяч) гривень та ОСОБА_1 зобов`язалася переоформити (продати) належний їй земельний пай, як тільки це буде можливо (скасують мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення) в рахунок погашення боргу, що підтверджується розпискою від 23.09.2009 року.

       29.07.2010 року він передав в борг ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 35000 (тридцяти п`яти тисяч) гривень та ОСОБА_1 зобов`язалася переоформити (продати) належний їй земельний пай, як тільки це буде можливо (скасують мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення) в рахунок погашення боргу, що підтверджується розпискою від 29.07.2010 року.

       Відповідно обов`язок повернути йому всю суму боргу за договорами позики виник в ОСОБА_1 01.07.2021 року, тоді коли було скасовано мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, як це було передбачено умовами розписки.

       04.11.2021 року він направив ОСОБА_1 вимоги, в яких зазначив, що з 01.07.2021 року було скасовано мораторій на продаж земель та висунув вимогу виконати свої боргові зобов`язання й переоформити земельні паї, як вони домовлялася.

       Проте, 08.11.2021 року ОСОБА_1 , направила йому відповідь, в якій зазначила, що вона не пам`ятає, щоб отримувала від нього грошові кошти та фактично відмовилась виконувати боргове зобов`язання. Тому він був вимушений звернутися до суду за захистом своїх майнових прав.

       Зокрема, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер 1225684400:01:004:0303, яка розташована на території Прядівської сільської ради, Царичанського району, Дніпропетровської області.

       Проте, як тільки відповідач отримає позовну заяву вона зможе безперешкодно переоформити зазначену земельну ділянку на своїх родичів або знайомих задля того, щоб не виконувати свої боргові зобов`язання та тим самим унеможливить виконання можливого судового рішення в майбутньому, що позбавить його можливості реально захистити свої права.

       Враховуючи те, що він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики, а тому є всі підстави вважати, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 на відчуження земельної ділянки кадастровий номер 1225684400:01:004:0303, як розташована на території Прядівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, унеможливить фактичне виконання рішення суду, у зв`язку з тим, що поведінка відповідача, яка ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, свідчить про те, що остання може ухилятись і від інших зобов`язань, а саме від виконання рішення суду; сума, яка пред`явлена до стягнення є значною, що об`єктивно може зумовити відчуження майна, що належить відповідачу; спосіб забезпечення є співмірним позовним вимогам.

       Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову – задоволено.

       Забезпечено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики, шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження земельної ділянки площею 5,0162 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225684400:01:004:0303, розташованої на території Прядівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №778384 від 20.08.2008 року.

       В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

       Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

       Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

       Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

       Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

       Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

       Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

       При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

       Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

       Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття певних заходів, передбачених ч. 1 ст. 150 ЦПК України, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

       Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

       Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

       За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

       Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є заборона вчиняти певні дії, тощо.

       Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

       Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків (пункт 4 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

       Як убачається із матеріалів справи, предметом заявленого позову є стягнення боргу за договором позики.

       З огляду на викладене та враховуючи характер заявлених позивачем позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

       Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

       Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

       Доводи, викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

       За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду обґрунтована і підтверджується письмовими матеріалами справи, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

       Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

       Ухвалу Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року - залишити без змін.

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

       Судді: