ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

09 лютого 2022 року м. Київ№ 640/11555/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в спрощеному позовному провадженні клопотання представника Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1    

доКиївського міського центру по нарахуванню      та здійсненню соціальних виплат

провизнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва      звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )    з позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, проспект Любомира Гузара, 7, код ЄДРПОУ 22886300), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 22886300) щодо не здійснення перерахунку та виплати        ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному частиною п`ятою   статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 22886300) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )  як учаснику бойових дій, разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини      п`ятої      статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"   (з урахуванням раніше виплачених сум).

Ухвалою від 29.04.2021 Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі №640/11555/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

На адресу суду від представника Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надійшов відзив на позовну заяву, у якому представником відповідача заявлено клопотання про залишення позовних вимог ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат за участю щодо нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік без розгляду у зв`язку із пропуском строків для звернення до адміністративного суду.

Вирішуючи клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1   статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України       позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписи абзацу 1 частини 2   статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України            визначають, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи установлено, що предметом спору є незгода позивача з розміром нарахованої та виплаченої відповідачем разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.

Як зазначає відповідач в наданому відзиві та не було заперечено і спростовано позивачем, перерахування коштів на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 1390,00 грн. позивачу проводилось на підставі списку, в якому було зазначено суму до виплати, наданого військовою частиною НОМЕР_2 .

У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19 підкреслено, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені

У свою чергу, у постанові від 22.07.2021 у справі № 420/718/21 Верховний Суд наголосив на тому, що допомога до 5 травня є платежем, розмір якого в будь-якому разі відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений розрахунок одноразової грошової допомоги.

Отже, з дня отримання допомоги до 5 травня, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання такої допомоги, демонструючи свою необізнаність щодо підстав нарахування одноразової грошової допомоги в меншому розмірі звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4         ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Тобто, указаним Законом встановлено розумний строк для звернення до органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги, для отримання її доплати, у разі якщо виплату не здійснено або здійснено в розмірі меншому ніж встановлено Законом.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17 зазначив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата оспорюваної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Як наслідок суд касаційної інстанції дійшов висновку, що перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.

Отже, враховуючи позицію Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 у справі №607/7919/17, а також у постанові від 14.08.2018 у справі №473/2190/17, перебіг шестимісячного строку звернення позивача до суду із цим позовом за 2020 рік слід обраховувати з 30 вересня цього ж року.

Суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача із заявою про здійснення перерахунку разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному частиною п`ятою   статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, із вказаним позовом позивач звернувся 23.04.2021, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою   статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України       визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.10.2019 у справі №140/721/19 та від 24.02.2021 у справі № 540/2097/18.

Законодавець пов`язує початок обчислення строку не з тим, коли особа суб`єктивно з`ясувала для себе або почала усвідомлювати, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона об`єктивно повинна була дізнатися про ці рішення, дії чи бездіяльність, що мають вплив на неї, чи мала особа реальну можливість дізнатися про наявність порушення раніше.

Також суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.02.2021 у справі №540/2097/18 виклав правову позицію, що юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом.

Суд наголошує, що адміністративний позов не містить доказів звернення  позивача до відповідача із заявою про перерахунок разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному частиною п`ятою    статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", окрім того в тексті позовної заяви також відсутні посилання на таку відмову із зазначенням дати та номеру листа.

У рішенні від 21.02.1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід`ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Таким чином, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2011 року №17-рп/2011 у практиці Європейського суду з прав людини право на звернення до суду також пов`язується лише з волевиявленням особи. За змістом частини п`ятої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України особа може відмовитися від реалізації права на звернення до суду, однак не від самого права як такого.

Поряд з іншим, суд зауважує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).

Як було підкреслено вище, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду.

Відповідно до частини 1   статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України   суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до   статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України   якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини 1   статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою   статті 123 цього Кодексу.

Беручи до уваги, що позивач не навів доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку про залишення адміністративного позову без розгляду.

Керуючись статтями   122,   123,   243,   248,   256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.

Ухвала про залишення позову без розгляду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

          Суддя                                                                                                Н.Г. Вєкуа