Справа №  2-118/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          19.04.2011 року Подільський районний суд  міста Києва

          в складі:

головуючого - судді                  Захарчук С.С.

при секретарі -                           Заславець О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначав, що 8 липня 2008 року по Подільському узвозі у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля ВАЗ, н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Шевроле, н.з. НОМЕР_2, під його керуванням.

Відповідно до постанови судді Подільського районного суду м. Києва від 20 серпня 2008 року винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2

Згідно з висновком спеціаліста розмір матеріального збитку, завданого йому внаслідок пошкодження автомобіля складає 51 130 грн. 61 коп.

16 вересня 2008 року у межах ліміту відповідальності з урахуванням франшизи ТзДВ  «Страхова компанія «Кредо» було виплачено йому суму страхового відшкодування у розмірі 24 990 грн.

Посилаючись на те, що відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, просив стягнути з відповідача на його користь 26 140 грн. 61 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

Крім того, посилаючись на те, що згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми, просив стягнути з відповідача на його користь 2 634 грн. 01 коп. інфляційних та 402 грн. 82 коп. – три проценти річних. Одночасно просив стягнути 350 грн. витрат на проведення авто товарознавчого дослідження, 3 грн. 50 коп. комісії банку за переказ коштів та 1 000 грн. витрат на правову допомогу, а також, посилаючись на те, що неправомірними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, на її відшкодування просив стягнути                                1 000 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили та просили у задоволенні позову відмовити, вказавши на те, що розмір матеріального збитку не відповідає дійсній вартості завданих збитків, внаслідок пошкодження автомобіля, вимоги про стягнення інфляційних, трьох процентів річних, відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими, витрати на правову допомогу не підтверджуються розрахунками, зазначеними у постанові Кабінету Міністрів України (а.с. 131-143).

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши письмові докази у їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 8 липня 2008 року по Подільському узвозі у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої зіткнувся автомобіль Шевроле, н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, та автомобіль ВАЗ, н.з. НОМЕР_1, під керуванням                  ОСОБА_2 (а.с. 19-20).

Відповідно до постанови судді Подільського районного суду м. Києва від 20 серпня 2008 року винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2             (а.с. 21).

Згідно з висновком спеціаліста від 28 липня 2008 року розмір матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля Шевроле, н.з. НОМЕР_2 складає 51 130 грн. 61 коп.     (а.с. 25-35).

Відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 6 жовтня 2007 року, ОСОБА_2 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ТзДВ СК «Кредо» (а.с. 40).

Ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну на одного потерпілого згідно з зазначеним полісом складає 25 500 грн., франшиза – 510 грн.

16 вересня 2008 року ТзДВ СК «Кредо» сплатило ОСОБА_1 24 990 грн. страхового відшкодування (а.с. 41).

Обґрунтовуючи позов в частині стягнення з відповідача 26 140 грн. 61 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, ОСОБА_1 посилався на те, що згідно з висновком спеціаліста розмір матеріального збитку складає 51 130 грн. 61 коп., ТзДВ СК «Кредо» виплатило йому 24 990 грн. страхового відшкодування, а тому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою повинен сплатити відповідач.

Заперечуючи проти позову в цій частині відповідач посилався на те, що розмір матеріального збитку є завищеним, при цьому посилався на калькуляції філії «Автоцентр на Кільцевій» (а.с. 132-133) та ПП ОСОБА_3 (а.с. 134-143).

Відповідно до ст. ст. 58-59 ЦПК України докази по справі повинні бути належними та допустимими.

На підставі ували Подільського районного суду м. Києві від 26 лютого 2010 року за клопотанням ОСОБА_2 по справі було призначено авто товарознавчу експертизу                         (а.с. 164-165).

29 грудня 2010 року Київським НДІ судових експертиз МЮ України справу було повернуто, у зв’язку з тим, що оплата вартості експертизи ОСОБА_2 проведена не була (а.с.168).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки розмір матеріального збитку завданого позивачу складає 51 130 грн. 61 коп., ТзДВ СК «Кредо» виплатило 24 990 грн. страхового відшкодування, відповідачем належних доказів того, що розмір матеріального збитку є іншим не надано, суд дійшов висновку про те, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 26 140 грн. 61 коп. на відшкодування матеріальної шкоди є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Обґрунтовуючи позов про стягнення трьох процентів річних та інфляційних             ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порядок відшкодування шкоди встановлений гл. 82 ЦК України. Правовідносини, що виникли між сторонами є недоговірними зобов’язаннями по відшкодуванню шкоди.

Оскільки між сторонами виникли деліктні зобов’язання, а не грошові, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення             2 634 грн. 01 коп. інфляційних та 402 грн. 82 коп. – трьох процентів річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 посилався на те, що у зв'язку з пошкодженням належного йому на праві власності автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, він зазнав душевних страждань, не міг користуватися своїм автомобілем, у зв'язку з чим змінився його нормальний спосіб життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У п. 5 зазначеної постанови роз’яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 зазначеної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування  інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_2 ОСОБА_1 зазнав душевних страждань, був позбавлений можливості користуватися належним йому на праві власності автомобілем, а тому, зазнав моральних страждань, суд, враховуючи характер та тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до                         ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем у вигляді судового збору в розмірі              269 грн. 91 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 1 000 грн. витрат на правову допомогу та 350 грн. витрат на проведення оцінки вартості матеріальних збитків, виходячи з наступного.

Відповідно до договору про надання юридичних послуг від 19 січня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 (замовник) та ОСОБА_4 (виконавець), виконавець зобов’язався надати замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в органах державної влади (в т.ч. правоохоронних органах), на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у загальних судах України з питання відшкодування шкоди, заподіяної при дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 8 липня 2008 року по Подільському спуску у м. Києві. За виконання юридичних консультаційних та представницьких послуг замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі 1 000 грн. (а.с. 43-44).

Пунктом 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов’язаних з розглядом цивільної справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно зі ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги  адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Частиною 1 ст. 56 ЦПК України встановлено, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Оскільки, ОСОБА_4 виступав у судових засіданнях як представник ОСОБА_1, договір про надання юридичних послуг був укладений з метою захисту інтересів останнього в судових інстанціях, а за змістом зазначених норм ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою участі у справі представника сторони не відносяться до судових витрат і не підлягають розподілу між сторонами в порядку, передбаченому ст. 88 ЦПК України, то підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 000 грн. витрат на правову допомогу немає.

Крім того, немає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача                 350 грн. витрат на проведення оцінки вартості матеріальних збитків, оскільки відповідно до   п. 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз. Оцінка була проведена Київським НДІ судових експертиз МЮ України 28 липня 2008 року не на підставі ухвали суду.

Не підлягає задоволенню і вимога про стягнення 3 грн. 50 коп. комісії банку за переказ коштів, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 56, 58, 59, 60, 79, 84, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, ст. ст. 625, 1167, 1194 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 26 140 (двадцять шість тисяч сто сорок) грн. 61 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100 (сто) грн. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 (тридцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 269 (двісті шістдесят дев’ять) грн. 91 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          СУДДЯ                                                                                     Захарчук  С.  С.