КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2022 року м. Київ

Унікальний номер справи № 758/15888/17

Апеляційне провадження 22-ц/824/766/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Махлай Л.Д.,

суддів: Немировської О.В., Ящук Т.І.

при секретарі: Гойденко Д.В.

сторони

позивач Комунальне підприємство «Київський метрополітен»

відповідачі ОСОБА_1

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект»

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника ОСОБА_2 , на рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Ларіонової Н.М., у справі за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект» про визнання недійсним договору купівлі - продажу,

в с т а н о в и в :

у грудні 2017 року КП «Київський метрополітен» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Бетоніндустріяпроект», в якому із урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17.10.2014 № 1764, укладений між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Єгоровою М.Є.

В обґрунтування позову зазначало, що 29.04.1993 Київська міська рада народних депутатів прийняла рішення № 32 «Про погодження Київській дирекції будівництва метрополітену та дирекції будівництва спеціальних інженерних споруд місця розташування Подільсько - Воскресенської лінії Київського метрополітену і Подільського мостового переходу через р. Дніпро». Дане рішення прийнято з метою забезпечення транспортним зв`язком північної частини лівобережжя Києва - районів Троєщини, Вигурівщини, Воскресенки та Райдужного з правобережною частиною міста, на підставі генерального плану розвитку м. Києва, рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 17.02.1992 № 160 «Про техніко-економічні обґрунтування Подільсько - Воскресенської лінії метрополітену та Подільського мостового переходу через р. Дніпро», спільних висновків науково-технічної ради Держбуду України і української архітектурно- містобудівної ради при Держбуді України (протокол від 15.04.1992 № 6), містобудівної ради при Головкиївархітектурі (протокол від 17.03.1993 № 118с), а також висновку державної екологічної експертизи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (лист від 04.02.1993 № 001-78). Пунктом 1 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.07.2004 № 1312 «Про відновлення робіт із проектування та спорудження Подільско - Вигурівської лінії Київського метрополітену від станції «Вокзальна» до житлового масиву Вигурівщина - Троєщина з електродепо» вищевказані роботи відновлено у 2004 році. Пунктом 1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.12.2008 № 1759 «Про визначення збитків ВАТ «Київоздоббут», ЗАТ «Супутник» та ВАТ «ДОК-3», у зв`язку з будівництвом Подільсько - Вигурівської лінії метрополітену, затверджено акт від 03.12.2008 № 11 комісії про визначення розмірів компенсацій, збитків та відшкодування витрат, пов`язаних з винесенням будівель та споруд з території будівництва Подільсько - Вигурівської лінії метрополітену в м. Києві, підприємствам, зокрема, ВАТ «ДОК-3», вартість з урахуванням ПДВ - 50 832 257 грн.

29.12.2008 між КП «Київський метрополітен» та ВАТ «ДОК-3» укладено договір № 158-ДБМ щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ «ДОК-3», пов`язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько - Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві. Відповідно до п. 2.1 договору ВАТ «ДОК-3» зобов`язувалось відмовитись від права власності на комплекс будівель та споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а КП «Київський метрополітен» зобов`язувалось сплатити компенсацію за нього, визначену у цьому договорі. Згідно з п. 2.7 договору розмір грошової компенсації за об`єкт становив з урахуванням ПДВ 50 832 257 грн. Відповідно до п. 8.6 договору відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження із іншою стороною. Відповідно до п. 3.2 договору виплата компенсацій за даним договором здійснюється за рахунок коштів міського бюджету. Додатковою угодою до договору від 29.12.2008 № 158-ДБМ внесено зміни до п. 7.1 договору та викладено його в наступній редакції: «Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань». Всупереч прийнятих зобов`язань за договором від 29.12.2008 № 158-ДБМ, укладеного між КП «Київський метрополітен» та ПАТ «ДОК-3», та додаткової угоди від 12.08.2009 до вищевказаного договору, ПАТ «ДОК-3» 21.01.2010 уклало з ТОВ «Деснянськпарксервіс» договір про співробітництво, предметом якого є модернізація, ремонт, експлуатація і обслуговування нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера (А), загальною площею 1 745,10 кв. м.; будівля механічного цеху (літера С), загальною площею 392,4 кв м; будівля лісоцеху (літера Б), загальною площею 1 975,9 кв м.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.09.2012 задоволено позов заступника прокурора м. Києва в інтересах держави та визнано недійсним договір співробітництва, як такий що суперечить інтересам суспільства. ПАТ «ДОК-3» при підписанні зазначеного договору з ТОВ «Десняськпарксервіс» знало та усвідомлювало суспільно-небезпечні наслідки, які виразилися у зупиненні робіт по будівництву Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільського-Вигурівської лінії у м. Києві, а також неможливістю реалізації проекту по створенню нової гілки метрополітену.

12.12.2013 Подільським районним судом м. Києва у справі № 758/15968/13-к винесено вирок, яким ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365-1 КК України (чинне станом на 17.01.2012 ). Вироком встановлено, що умисні дії ОСОБА_3 , які полягають у перевищенні службових повноважень службовою особою юридичної особи приватного права, призвели до незаконного відчуження майна ВАТ «ДОК-3» вартістю 45 240 223 грн, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави та акціонерам підприємства.

15.12.2011 між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ТОВ «Деснянськпарксервіс» укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна № 1 та 2, за умовами якого ТОВ «Деснянськпарксервіс» продало, а ТОВ «Бетоніндустріяпроект» придбало об`єкт нерухомості а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера (А), загальною площею 1 745,10 кв м; будівля механічного цеху (літера С), загальною площею 392,4 кв м; будівля лісоцеху, загальною площею 1 975,9 кв м.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.06.2017 у справі № 910/5133/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 договір купівлі-продажу № 2 від 15.12.2011, укладений між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ТОВ «Деснянськпарксервіс» визнано недійсним

07.06.2016 Господарським судом м. Києва у справі № 910/48/16 прийнято рішення, яким позовні вимоги КП «Київський метрополітен» задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу № 1 від 15.12.2011, укладений між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ТОВ «Деснянськпарксервіс».

23.03.2017 Вищим господарським судом України у справі винесена постанова, якою рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2016 залишено без змін. Підставами для визнання договорів купівлі-продажу від 15.12.2011 № 1 та № 2, укладених між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ТОВ «Деснянськпарксервіс» є те, що вони суперечать інтересам держави і суспільства.

17.10.2014 між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 укладено договір № 1764, посвідчений ПН КМНО Єгоровою М.Є, відповідно до якого ОСОБА_1 придбала у власність 1/2 частину нежитлових будівель: заводоуправління, прибудови до будівлі (літера А) загальною площею 17 454,1 кв м, будівля лісоцеху в АДРЕСА_2 .

Вважає, вказаний договір недійсним, оскільки він вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17.10.2014, укладений між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ОСОБА_1 недійсним.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16.06.2021 позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 17.10.2014, укладений між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Єгоровою М.Є. за реєстровим номером № 1764.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 через представника подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити задоволенні позовних вимог. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, вважає, що позивач не довів у чому полягає порушене право та охоронюваний законом інтерес та не підтверджено статус заінтересованої особи в розумінні ст. 216 ЦК України. Позивач не заперечував, що йому не належить право власності на нерухоме майно, що є предметом спору, ніколи не належало та не могло бути набутим, а лише вважає, що шляхом визнання правочину недійним останньому вдасться реалізувати його право на відмову ВАТ «ДОК - 3» від права власності на зазначене майно. Судом не враховано, що судами у справі № 910/122818/13 встановлено відсутність (ненастання) права вимоги у КП «Київський метрополітен» до ПАТ «ДОК - 3» за договором № 158 - ДБМ від 29.12.2008. Судами також встановлено неналежне виконання позивачем своїх зобов`язань за цим договором, а саме, що умови визначені договором, з настанням яких у ПАТ «ДОК - 3» виникає обов`язок відмовитись від власності на зазначене майно, щодо сплати всієї суми компенсації та виділення останньому земельної ділянки, КП «Київський метрополітен» виконані не були. Оскаржуваний договір не порушує публічний порядок, а тому підстави для застосування ст. 228 ЦК України відсутні. При зверненні до суду позивач не обґрунтовує, яким чином договір, який вчинено між відповідачами щодо купівлі - продажу приватної власності, порушує публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Позивач не має права на звернення до суду у порядку ст. 228 ЦК України, заявлені ним вимоги є неналежним та неефективним способом захисту. Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок є нікчемний, проте позивач просить визнати його недійсним. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 зазначила, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин недійний у силу закону. Вважає, що обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, за розглядом аналогічних судових справ № 910/785/19 та 910/10594/18 за позовами КП «Київський метрополітен» до ТОВ «Ріал Подол Істейт» та ТОВ Торговий дім «Пелікан» про визнання недійсним договорів купівлі - продажу нерухомого майна, у задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням щодо неналежності та неефективності обраного позивачем способу захисту. Судом безпідставно не застосовано строків позовної давності. Не відповідають дійсності посилання суду на те, що граничною датою, коли позивач міг дізнатись про перехід права власності за спірним договором є 25.12.2015. Вважає, що оскільки позивач мав правовий інтерес відносно нерухомого майна ще з 29.12.2008 у зв`язку з укладенням договору № 158 - ДБМ та починаючи з 2012 року ініціював ряд судових проваджень відносно спірного майна, а також будучи учасником справи про банкрутство ПАТ «ДОК - 3», ще 04.03.2014 дізнався, що власником нерухомого майна є ТОВ «Бетоніндустріяпроект». Отже перебіг позовної давності рахується, коли позивач довідався або міг довідатись про порушення свого права, а саме з моменту укладення договору 17.10.2014, а тому такий строк закінчився 18.10.2017, проте позов подано лише 01.12.2017.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Ковтун Т.О. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін посилаючись на законність та обґрунтованість рішення. Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, аналогічні доводам викладеним у позовній заяві.

У судовому засіданні представник апелянтки ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача Ковтун Т.О. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.10.2014 між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 укладено договір № 1764, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Єгоровою М.Є., відповідно до якого ОСОБА_1 придбала у власність 1/2 нежитлових будівель: заводоуправління, прибудови до будівлі (літера А) загальною площею 17454,1 кв.м., будівля лісоцеху в АДРЕСА_1 .

Зазначене нежитлове приміщення було предметом договору № 158-ДБМ щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ «ДОК-3», пов`язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві від 29.12.2008.

Відповідно до п. 2.1 договору ВАТ «ДОК-3» зобов`язувалось відмовитись від права власності на комплекс будівель та споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а КП «Київський метрополітен» зобов`язувалось сплатити компенсацію за нього, визначену в цьому договорі.

Пунктом. 3.2 договору передбачено, що виплата компенсацій за даним договором здійснюється за рахунок коштів міського бюджету.

Додатковою угодою до договору від 29.12.2008 № 158-ДБМ внесено зміни до п. 7.1 договору та викладено його в наступній редакції: «Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань».

21.01.2010 ПАТ «ДОК-3» уклало з ТОВ «Деснянськпарксервіс» договір про співробітництво, предметом якого є модернізація, ремонт, експлуатація і обслуговування нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера (А), загальною площею 1 745,10 кв м; будівля механічного цеху (літера С), загальною площею 392,4 кв м; будівля лісоцеху (літера Б), загальною площею 1 975,9 кв м.

Зазначене нежитлове приміщення було предметом розгляду декількох справ різної юрисдикції та інстанцій.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.09.2012 у справі № 5011-62/8193-2012 задоволено позовні вимоги заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, КП «Київський метрополітен» до ПАТ «ДОК-3», ТОВ «Деснянськпарксервіс» та визнано недійсним договір співробітництва, укладений між ПАТ «ДОК-3» та ТОВ «Деснянськпарксервіс» з тих підстав, що цей договір порушував інтереси суспільства, які виражалися у тому, що ПАТ «ДОК-3» при підписанні зазначеного договору з ТОВ «Десняськпарксервіс» знало та усвідомлювало суспільно-небезпечні наслідки, які виразилися у зупиненні робіт по будівництву Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільського - Вигурівської лінії у м. Києві, а також неможливістю реалізації проекту по створенню нової гілки метпорополітену.

12.12.2013 Подільським районним судом м. Києва у справі № 758/15968/13-к винесено вирок, яким ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365-1 КК України та призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 7 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на один рік.

Вироком встановлено, що засуджений своїми умисними діями, які полягають у перевищенні службових повноважень службовою особою юридичної особи приватного права, тобто вчинення дій, які явно виходили за межі наданих йому прав та повноважень та виразились у незаконному відчуженні майна ВАТ «ДОК-3» вартістю 45 240 223 грн, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави та акціонерів підприємства.

15.12.2011 ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ТОВ «Деснянськпарксервіс» укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна № 1 та 2, за умовами якого ТОВ «Деснянськпарксервіс» продало, а ТОВ «Бетоніндустріяпроект» придбало об`єкт нерухомості а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера (А), загальною площею 1 745,10 кв м; будівля механічного цеху (літера С), загальною площею 392,4 кв м; будівля лісоцеху, загальною площею 1 975,9 кв м.

12.06.2017 Господарським судом м. Києва у справі № 910/5133/16 винесено рішення, яким позовні вимоги КП «Київський метрополітен» задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу № 2 від 15.12.2011, укладений між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ТОВ «Деснянськпарксервіс».

11.10.2017 Київським апеляційним господарським судом у справі № 910/5133/16 прийнята постанова, якою апеляційна скарга ОСОБА_4 залишена без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2017 без змін.

02.10.2018 постановою Верховного Суду касаційну скаргу ТОВ «Бетоніндустріяпроект» задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 у справі № 910/5133/16 у частині задоволення позову КП «Київський метрополітен» до ТОВ «Бетоніндустріяпроект» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.12.2011 № 2, укладеного між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ТОВ «Деснянськпарксервіс» скасовано та ухвалено нове рішення, який відмовлено у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 залишено у силі.

При цьому, вказаною постановою встановлено, що КП «Київський метрополітен» не скористався всіма правами як кредитора у межах справи про банкрутство ПАТ «ДОК-3» задля вирішення питання повернення боржнику спірного майна від теперішніх власників, беручи до уваги можливість подачі віндикаційного позову арбітражним керуючим (боржником), як це неодноразово зазначав Верховний Суд України при вирішенні позовів про витребування майна від добросовісних набувачів - постанови Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-1158цс15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15. Викладене свідчить про можливість КП «Київський метрополітен», як кредитора боржника, захистити свої права шляхом ініціювання питання заміни арбітражного керуючого (відсторонення керівника) в справі про банкрутство ПАТ «ДОК-3» та спонукання арбітражного керуючого за умови належного виконання ним своїх обов`язків подати відповідний позов у межах справи про банкрутство.

07.06.2016 Господарським судом м. Києва у справі № 910/48/16 прийнято рішення, яким позовні вимоги КП «Київський метрополітен» задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу № 1 від 15.12.2011, укладений між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ТОВ «Деснянськпарксервіс».

05.12.2016 рішенням Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ «Бетоніндустріяпроект» залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.16 скасовано та у задоволенні позовних вимог відмовлено.

23.03.2017 Вищим господарським судом України винесена постанова, якою рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2016 залишено без змін.

Підставами для визнання договорів купівлі-продажу від 15.12.2011 № 1 та № 2, укладених між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ТОВ «Деснянськпарксервіс» є те, що вони суперечать інтересам держави і суспільства.

Вищевказаною постановою від 23.03.2017 встановлено, що договір № 158-ДБМ щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ «ДОК-3», пов`язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві, укладений на виконання розпорядження від 14.05.1993 № 302-р Кабінету Міністрів України «Про технічно-економічне обґрунтування будівництва четвертої лінії метро у м. Києві», розпорядження від 20.07.2004 за № 1312, розпорядження від 30.04.2008 за № 608 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розпорядженням від 20.05.2008 за № 696 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), акту № 11, затвердженого розпорядженням №1759 від 19.12.2008 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і спірний договір купівлі-продажу від 15.12.2011, укладений між ТОВ «Деснянськпарксервіс» та ТОВ «Бетоніндустріяпроект» порушує інтереси КП «Київський метрополітен», перешкоджає виконанню зобов`язань, визначених договором № 158-ДБМ від 29.12.2008 та унеможливлює виконання ним функцій, покладених чинним законодавством. Таким чином, позивач підтвердив виконання ним своїх зобов`язань у повному обсязі щодо розрахунку за спірні нежитлові приміщення за договором № 158-ДМБ від 29.12.2008 перед ВАТ «ДОК-3», у зв`язку з чим набув на них право власності, тоді як ПАТ «ДОК-3» в порушення інтересів суспільства підписав договір з ТОВ «Деснянськпарксервіс», предметом якого були спірні приміщення.

17.10.2014 між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 укладено договір № 1764, посвідчений ПН КМНО Єгоровою М.Є, відповідно до якого ОСОБА_1 придбала у власність 1/2 частину нежитлових будівель: заводоуправління, прибудови до будівлі (літера А) загальною площею 17 454,1 кв м, будівля лісоцеху в АДРЕСА_2 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач підтвердив виконання ним своїх зобов`язань у повному обсязі щодо розрахунку за спірні нежитлові приміщення за договором № 158-ДМБ від 29.12.2008 перед ВАТ «ДОК-3», у зв`язку з чим набув на них право власності. Оскільки порушення договірного зобов`язання з боку ТОВ «ДОК-3» встановлено низкою судових рішень, то і договір укладений між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ОСОБА_1 є недійсним.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач просив визнати недійсним договір, укладений між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ОСОБА_1 17.10.2014 з тих підстав, що цей договір порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави і суспільства, та є нікчемним.

З низки рішень господарських судів вбачається, що ТОВ «Деснянськпарксервіс» отримало право розпоряджатися спірним майном, яке належало на праві власності ПАТ «ДОК-3» на підставі договору про співробітництво від 21.01.2010, укладеного між ПАТ «ДОК-3» та ТОВ «Деснянськпарксервіс».

Рішення суду, яким зазначений договір визнано недійсним з тих підстав, що він суперечить інтересам держави та суспільства набрало законної сили та є чинним.

Отримавши у власність спірне майно ТОВ «Деснянськпарксервіс» відчужило його за договорами купівлі-продажу від 15.12.2011 ТОВ «Бетоніндустріяпроект».

Зазначені договори позивачем також оспорювались та у період розгляду справ про визнання цих договорів недійсними, 17.10.2014 ТОВ «Бетоніндустріяпроект» продало ОСОБА_1 спірне майно.

Оскільки ТОВ «Деснянськпарксервіс» набуто майно у спосіб, який суперечить інтересам держави та суспільства, останнє не мало права на розпорядження цим майном, проте майно двічі було продано. Відтак колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що наступні договори щодо відчуження майна також суперечать інтересам держави і суспільства.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено може скористатися не будь - яким. А конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Згідно з ч. 2 ст. 16, ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, встановлених ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 216 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що спірне майно було предметом неодноразового відчуження різним юридичним та фізичним особам, проте суд залишив поза увагою те, що норми ч. 1 ст. 216 ЦК України не можуть застосовуватись як підстава позову про повернення майна, у цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відтак суд має розглядати спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами.

Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

У даній справі позивач не є стороною оспорюваного договору та не є власником спірного майна, яке відчужене за цим договором.

Інтерес позивача полягає у поверненні спірного майна ПАТ «ДОК-3», з тим щоб останнє могло виконати свої зобов`язання за договором від 29.12.2008, укладеним між КП «Київський метрополітен» та ВАТ «ДОК-3» № 158-ДБМ щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій, відповідно до якого ВАТ «ДОК-3» зобов`язувалось відмовитись від права власності на комплекс будівель та споруд, у тому числі і на спірне майно.

Представник позивача при розгляді апеляційної скарги визнав, що сам по собі договір від 29.12.2008 не є договором, за яким позивач набуває право власності на спірне майно. Для переходу права власності на спірне майно до позивача необхідним є сплата коштів, визначених у цьому договорі та підписання акта чи додаткового договору, якими б посвідчувався перехід права власності від ВАТ «ДОК-3» до КП «Київський метрополітен».

Відтак визнання договору, укладеного 17.10.2014 між «Бетоніндустріяпроект» та ОСОБА_1 , як одного з низки правочинів, недійсним не призведе до поновлення прав та інтересів позивача.

Суд на зазначене уваги не звернув та не врахував, що задоволенням позову спір по суті не буде вичерпано.

Колегія суддів звертає також увагу на те, що ПАТ «ДОК-3» перебуває на стадії банкрутства.

Постановою Верховного Суду від 02.10.2018 у справі за позовом КП «Київський метрополітен» до ТОВ «Бетоніндустріяпроект» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.12.2011 встановлено, що КП «Київський метрополітен» не скористався всіма правами як кредитора у межах справи про банкрутство ПАТ «ДОК-3» задля вирішення питання повернення боржнику спірного майна від теперішніх власників, беручи до уваги можливість подачі віндикаційного позову арбітражним керуючим (боржником). Відмовляючи у задоволенні позову Верховний Суд зазначив, що у позивача є можливість, як кредитора боржника, захистити свої права шляхом ініціювання питання заміни арбітражного керуючого (відсторонення керівника) в справі про банкрутство ПАТ «ДОК-3» та спонукання арбітражного керуючого за умови належного виконання ним своїх обов`язків подати відповідний позов у межах справи про банкрутство.

Відтак позивачем обрано неналежний спосіб захисту, який не призводить до поновлення його прав та інтересів, та є неефективним.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Судовий збір, сплачений відповідачкою при подачі апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача за правилами ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року скасувати.

У задоволенні позову Комунального підприємства «Київський метрополітен» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект» про визнання недійсним договору купівлі - продажу відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Київський метрополітен» на користь ОСОБА_1 2 400 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 23.02.2022.

Головуючий Л. Д. Махлай

Судді О.В. Немировська

Т. І. Ящук