ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/18722/20                                                        Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Огурцов О.П.,                                                                                   

                                                                                                                                            Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року                                                                                            м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого                                   Кобаля М.І.,

суддів                                            Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

при секретарі                                   Хмарській К.І.

за участю:

представника відповідача:        Примака А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа: Тернопільський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі по тексту – позивач) звернулися до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту – відповідач, МО України) в якому просили:

- визнання протиправним та скасування рішення комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 16.07.2020 року № 103 (пункт 9), про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги,

- зобов`язати МО України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, в якому здійснюватиметься виплата.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16.07.2020 № 103, в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги батьку, матері, дружині та сину загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 .

Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити рівними частками членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017  року.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, сторонами подано апеляційні скарги, в яких останні просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який з`явився у призначене судове засідання, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.

Згідно із п. 4 ч. 1  ст. 317 КАС України,    підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 29.11.1994 серії НОМЕР_1 (а.с.17).

ОСОБА_3 проходив службу у Збройних Силах України у Військовій частині НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на автодорозі Львів-Краківець.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол від 02.05.2019 № 177) травма громадянина ОСОБА_3 «множинні травми голови, грудей, хребта, тазу та кінцівок», яка підтверджена витягом наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 20.02.2018 року № 38, матеріалами спеціального розслідування командира військової частини НОМЕР_2 від 19.02.2018, даними Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи від 09.02.2018 № 400, що згідно свідоцтва про смерть від 21.02.2018 року серії НОМЕР_3 , виданого Підволочиським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області і довідки про причину смерті від 15.12.2017 № 163/2017, виданого КЗ «Львівське    обласне бюро судово-медичної експертизи Яворівське районне відділення», явилось причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 - травми і причина смерті одержані в результаті нещасного випадку, так, пов`язані з проходженням військової служби.

Для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , його батьки – позивачі по справі, звернулися з відповідними заявами та необхідними документами до ІНФОРМАЦІЯ_2 , який передав дані матеріали до МО України для прийняття відповідного рішення.

За результатом поданих позивачами документів, комісією МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення про повернення документів до Тернопільського обласного військового комісаріату на доопрацювання (протокол від 07.06.2019 № 75).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2020 в адміністративній справі № 640/14704/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 року, визнаною протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо прийняття за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рішення відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути подані членами сім`ї загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 документи для отримання одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

На виконання рішення суду по справі № 640/14704/19, комісія МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, повторно розглянула заяву позивачів та прийняла рішення, оформлене протоколом від 16.07.2020 року № 103 (пункт 9), яким відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки нещасний випадок стався в позаслужбовий час внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а в крові загиблого виявлено етиловий спирт (далі по тексту – оскаржуване рішення).

Вважаючи протиправним оскаржуване рішення відповідача, позивачі звернулися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в  даному випадку, смерть військовослужбовця не є наслідком його перебування у стані алкогольного сп`яніння, оскільки ним не вчинялось певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до події, що спричинила його загибель. При цьому як зазначено в акті проведеного розслідування алкогольні напої вживались загиблим поза межами військової частини, а дорожньо-транспортна пригода є нещасним випадком.

Також, судом першої інстанції вказано, що з матеріалів справи не вбачається належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення безпосередньо ОСОБА_3 кримінального злочину або адміністративного правопорушення та/або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, що мали своїм наслідком його загибель, а отже висновок відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є помилковим.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі по тексту – Закон)(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 40 Закону гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

За змістом ст. 41 Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»   визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону він поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з п.1 ч. 2 ст.16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

За змістом ст.16-1 Закону у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, МО України  прийнято оскаржуване рішення, оформлене протоколом від 16.07.2020 року № 103 (пункт 9), яким відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги позивачем, оскільки нещасний випадок стався в позаслужбовий час, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а в крові загиблого ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт.

Відповідно до п.п. «а», «б» ч.1 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Згідно з ч. 9 ст. 16-3 Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми закону Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року затверджено Порядок про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 19 Порядку передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння.

Колегія суддів звертає увагу на те, що перебування ОСОБА_3 в стані алкогольного сп`яніння, підтверджується даними Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи від 09.02.2018 № 400, зокрема, що в крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт (2,55%).

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 19.02.2018 року № 22 «Про результати проведення спеціального розслідування по факту смерті старшого солдата ОСОБА_3 » встановлено, що під час звільнення від військової служби, ОСОБА_3 ,  у цивільному одязі, вживав спиртні напої у громадському місці, після чого вирушив до розташування Військової частини та був збитий легковим автомобілем. Від отриманих травм загинув.

Командир Військової частини НОМЕР_2 дійшов висновку, що у даному випадку, смерть військовослужбовця не є наслідком його перебування у стані алкогольного сп`яніння, оскільки ним не вчинялось певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до події, що спричинила загибель ОСОБА_3 . При цьому як зазначено в акті проведеного розслідування, алкогольні напої вживались загиблим поза межами військової частини, а дорожньо-транспортна пригода є нещасним випадком.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що з матеріалів справи не вбачається належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення безпосередньо ОСОБА_3 кримінального злочину або адміністративного правопорушення та/або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, що мали своїм наслідком його загибель, а тому висновок відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є помилковим, зазначає наступне.

Спеціальним розслідуванням було встановлено, що старший солдат ОСОБА_3 внаслідок особистої недисциплінованості, а саме: вжиття спиртних напоїв, неналежного виконання Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, порушення Закону України «Про дорожній рух», Правила дорожнього руху України та інших норм чинного законодавства, став учасником дорожньої – транспортної пригоди, внаслідок чого помер.

Так, Законом та Порядком № 975 передбачено відмову у виплаті лише в разі, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння.

У даному випадку, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_3 вчинено дії у стані алкогольного сп`яніння, а саме: загиблий порушуючи вищевказані правові норми, здійснював рух і слідував до Військової частини.

Отже, померлий вчиняв дії в стані алкогольного сп`яніння, як це зазначено в Законі та Порядку, які стали наслідком його смерті і можуть бути підставою для відмови в виплаті.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що поведінка померлого ОСОБА_3 , яка привела до його смерті, є саме його діями в стані алкогольного сп`яніння, які привели до його смерті.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 22.05.2018 року по справі № 760/9519/17.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінку обставинам винуватості/невинуватості загиблого ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення внаслідок дорожньої – транспортної пригоди.

Надаючи оцінку вказаному питанню, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами,  згідно з спеціальним розслідуванням було встановлено, що старший солдат ОСОБА_3 внаслідок особистої недисциплінованості, а саме: вжиття спиртних напоїв, неналежного виконання Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, порушення Закону України «Про дорожній рух» та інших норм чинного законодавства, став учасником дорожньої – транспортної пригоди, внаслідок чого помер.

Постановою старшого слідчого ВРЗуСТ СУ ГУ НП у Львівській області капітана поліції Рокошевського А.М. від 30.03.2021 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140000000900 від 14.12.2017, закрито у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. Копія зазначеної постанови додана представником МО України до апеляційної скарги.

Згідно з вимогами пунктів 4.7, 4.14 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч. Пішоходам забороняється, зокрема, виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід; затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов`язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху.

Відповідно до статті 127 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_3 14.12.2017) непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху  - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ні нормами Кримінального кодексу України, ні  Кримінального процесуального кодексу України, ні Кодексу України про адміністративні правопорушення  не передбачено права складання протоколу про адміністративні правопорушення або провадження досудового розслідування відносно померлої особи.

Так, за змістом пункту 5 частини першої  статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження необхідним для реабілітації померлого.

Відповідно до пункту 9 частини першої  статті 247 КУпАП  провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок смерті особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Зважаючи на наведене, колегія суддів зауважує, що у цьому випадку за встановлених обставин, неможливість фіксації факту адміністративного правопорушення та встановлення вини особи у його вчиненні, притягнення її до відповідальності згідно з процедурою, встановленою  Кодексом України про адміністративні правопорушення, у зв`язку із її смертю (з урахуванням відомостей, викладених в постанові про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №     12017140000000900 від 14.12.2017, та судових рішеннях, якими за результатами дослідження доказів матеріалів цього кримінального провадження відмовлено у задоволенні скарг, а також з урахуванням даних, зафіксованих в матеріалах спеціального розслідування, та з огляду на те, що судом апеляційної інстанції під час розгляду встановлено, що фактичні обставини загибелі ОСОБА_3 , встановлені під час розслідування кримінального провадження, узгоджуються з матеріалами службового розслідування даного факту, суд доходить висновку, що ОСОБА_3 вчинення факту адміністративного правопорушення, а саме: порушено Закон України «Про дорожній рух» та Правил дорожнього руху України.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що вчинення факту адміністративного правопорушення ОСОБА_3 не може мати наслідком призначення та виплату його батькам – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, за умови вчинення загиблою особою адміністративного правопорушення, відповідно до п.п. «а» ч.1 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Разом з тим, провадження неможливе у випадку смерті особи, не дає підстав стверджувати про вчинення особою адміністративного правопорушення та що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Водночас колегія суддів зауважує, що в даному випадку, суд вирішує спір у межах позовних вимог і, відповідно, у цих межах встановлює обставини справи.

Натомість, визначальним є вирішення питання про винуватість/невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Колегія суддів наголошує, що документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення.

З огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Міністерством оборони України, обов`язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії Міністерства оборони України достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника, у даному випадку батьків загиблого ОСОБА_3 , які є позивачами по справі.

Такий документ не обов`язково повинен мати форму акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини, оскільки до уваги можуть бути взяті інші достовірні документи.

Водночас колегія суддів зауважує, що невстановлення на законодавчому рівні конкретної назви та форми акта, який повинен бути поданий позивачами відповідачу, не свідчить про можливість ненадання такого або ж надання на підтвердження обставин поранення загиблого недостовірних документів. При цьому неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов`язку щодо їх витребовування.

Колегія суддів наголошує, що згідно з положеннями пункту 10 Порядку № 975 члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), зокрема, документ, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства.

Однак позивачами не надано відповідачу документа, що свідчить про причини та обставини загибелі ОСОБА_3 , зокрема про те, що вона не пов`язана із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів зазначає, що факт притягнення чи непритягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення ним вимог  Правил дорожнього руху  на можливість призначення позивачам спірної допомоги не впливає, оскільки визначальним в даному випадку є фактичні обставини його загибелі, а не сам факт притягнення його до відповідальності.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.04.2021 року по справі № 120/4628/18-а.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує доводи апелянта - МО України та доходить висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову, помилковість висновків суду першої інстанції під час часткового задоволення позову та як наслідок  відмову в задоволенні позову повністю.

З огляду на встановлені обставини і правове регулювання, враховуючи висновки щодо застосування норм права, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені  Конституцією  і законами України.

Виходячи з викладеного, відсутні підстави для задоволення позову.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково, апеляційну скаргу МО України задовольнити повністю, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову  постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 242, 317, 321, 322, 325, 328, 329  КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -      

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України – задовольнити повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року – скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                        М.І. Кобаль

Судді:                                                                                            Л.О. Костюк

                                                                                                               А.Г. Степанюк

Повний текст виготовлено 22.02.2022 року