КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-5220/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В.
Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"24" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Желтобрюх І.Л.,
суддів Шостака О.О., Мамчура Я.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Уманської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2»до Уманської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2»звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №00011232310/0 від 30.09.2010р.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року вказаний позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197, 41 КАС України.
Розглянувши наявні в справі матеріали та перевіривши доводи апеляції за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2010 року старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб Уманської ОДПІ на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2» з питань правових відносин з ПП «Інтерагро-Форум»та повноти обчислення та правомірності нарахування податку на додану вартість.
За результатами перевірки був складений Акт перевірки № 1225/23/33133679 від 21.09.2010 р.
Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 9300 грн. 00 коп., у зв’язку з чим визначено суму податкового зобов’язання в розмірі 15000 грн. 00 коп., в т.ч. за основним платежем 12500 грн. 00 коп. та штрафні санкції в сумі 2500 грн. 00 коп.
Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевіряємий встановлено завищення показника на загальну суму 9300 грн. 00 коп., в т.ч. за березень 2010 року на суму 9300 грн. 00 коп. Вказані суми податкового кредиту сформовані за податковими накладними контрагента - постачальника ПП «Інтерагро-Форум».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2»надало до справи копії податкових накладних, які повністю відповідають вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; судовим розглядом підтвердився факт проведення платежів за господарськими операціями між контрагентами у безготівковій формі із визначенням окремим рядком сум ПДВ. Крім того, судом враховано, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача з Держаного реєстру виключений не був. Виходячи з того, що несплата контрагентами позивача сум ПДВ до бюджету не може впливати на результати господарської діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту з ПДВ, - суд визнав, що правові підстави для заниження відповідачем податкового кредиту з ПДВ позивачу відсутні.
Заперечуючи проти означеного, представники апелянта, зокрема, посилалися на те, що за перевіряємий період підприємство декларує відсутність основних виробничих фондів, рухового та нерухомого майна при обсязі оподаткування 80326,8тис. грн. ( в т.ч. ПДВ) та чисельність працюючих –1 чоловік, що є неможливим для здійснення означеної господарської операції; у підприємства відсутні ліцензії на види діяльності згідно довідки про включення в ЄДР «Будівництво будівель»КВЕД F45.21.1, що передбачено Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.09.2001р. №112/182 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючи конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж)».
Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається за договірною вартістю товарів (послуг) ... і складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1. ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата, здійснення першої з подій: або дата списання з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг)..., або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з п. 7.2.4. ст. 7 вказаного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.
При цьому сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення.
Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.
Судом першої інстанції встановлено, що факт продажу товару (робіт, послуг) є документально підтвердженим договором на будівництво № 240210 від 24.02.2010 року, довідкою про виконання робіт типової форми №КБ-3, квитанціями прибуткових касових операцій, податковою накладною № 864 від 23.03.2010 року, які були надані Уманській ОДПІ під час перевірки та додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість - розшифровкою податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, де зазначені відомості про контрагентів, операції з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту.
Однак, перевіркою встановлено, що усі господарські операції між ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2» та ПП «Інтерагро-Форум»не спричинили реального настання наслідків: не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке технічно, технологічно необхідне для здійснення господарських операцій; також за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємця, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, встановлено відсутність трудових ресурсів, торгівельного обладнання, транспортних засобів у постачальника, тому, на основі вищезазначеного, посадовими особами ДПІ було зроблено обґрунтований висновок про нікчемність правочинів, а саме операцій купівлі-продажу.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.
Встановленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив підтверджені документальною перевіркою доводи податкового органу про відсутність реального виконання договорів.
Не ставлячи під сумнів відповідність вимогам закону (п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість») податкових накладних, виданих контрагентом позивача, - колегія суддів вважає, що перелічені вище обставини ставлять під сумнів відповідність пред’явлених до перевірки документів дійсному економічному змісту реально здійснених господарських операцій, - і дійшла висновку, що для цілей оподаткування операції враховані на підставі удаваного правочину.
Відповідно до частин 2, 3 статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Невідповідність висновків суду обставинам справи, за приписами ст. 202 КАСУ, є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення.
Ураховуючи, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень не відповідають обставинам справи, апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду скасувати, а у задоволенні позову про скасування оскаржуваних податкового повідомлення-рішення товариству з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2» відмовити.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Уманської об’єднаної державної податкової інспекції - задовольнити.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Уманьпромжитлобуд-2»до Уманської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя І. Л. Желтобрюх
Судді: О.О. Шостак
Я.С. Мамчур