КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-17075/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажвська Н.Є.
Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
У Х В А Л А
Іменем України
"31" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Желтобрюх І.Л.,
суддів Шостака О.О., Мамчура Я.С.,
при секретарі Коробій І.М..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпфлеш», третя особа: Державний реєстратор Святошинського району м.Києва про припинення юридичної особи, -
в с т а н о в и в :
У листопаді 2010 року Державна податкова інспекція у Святошинському районі м.Києва звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпфлеш»з позовом про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, припинення юридичної особи ТОВ «Корпфлеш».
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 грудня 2010 року вказаний позов задоволено: юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпфлеш»припинено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 грудня 2010 року та прийняти нову, якою визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «Корпфлеш» через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.
Справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197, 41 КАС України.
Розглянувши наявні в справі матеріали та перевіривши доводи апеляції за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі позивач вказує на неправомірність відмови суду першої інстанції у задоволенні вимог до що визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації юридичної особи.
Згідно з пунктом 17 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою /позовною заявою/ про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до статей 22, 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" суд може постановити рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи.
При цьому з прикінцевих положень розділу VII цього ж Закону випливає, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, тобто до 1 липня 2004 року, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
А відтак, положення пункту 17 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" щодо права податкового органу на звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності слід розуміти як положення щодо припинення юридичної особи.
Виходячи з наведеного, заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення ТОВ «Корпфлеш»відповідають повноваженням органу державної податкової служби і відповідно, належить до юрисдикції адміністративних судів.
Підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, передбачені частиною 2 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Однією з таких підстав є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.
Оскільки норма зазначеної статті не містить імперативного застереження щодо кола осіб, які мають право звернутися до суду з позовом про припинення юридичної особи з наведеної підстави, а подання такого позову органом державної податкової служби обумовлено виконанням покладеного на нього законом обов'язку щодо аналізу причин і оцінки даних про факти порушень податкового законодавства, що нерозривно пов'язано з набуттям платником податків цивільної правосуб'єктності, можна дійти висновку про використання позивачем повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Відповідно до ч.1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна , прав та обов’язків іншим юридичним особам –правонаступникам ( злиття, приєднання, поділку, перетворення) або в результаті ліквідації.
Аналогічна за змістом норма міститься в частині 1 ст. 59 Господарського кодексу України, відповідно до якої припинення діяльності суб’єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації – за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб –засновників суб’єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.
Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення /реорганізації/ або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками /учасниками/ юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Отже, правовий результат одних і тих самих правових процедур –ліквідації та реорганізації юридичних осіб (суб’єктів господарювання) –в різних нормативно-правових актах визначаються різними, але аналогічними за змістом поняттями.
За норами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та Закону України «Про державне реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»момент припинення юридичної особи пов’язують з однією і тією самою подією, а саме внесенням до державного реєстру запису про припинення такої особи.
При цьому, як випливає з частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України , цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
За таких обставин, поняття «припинення юридичної особи»означає правовий наслідок втрати такою особо цивільної правоздатності. При цьому всі інші поняття, які використовуються для визначення правового результату втрати юридичною особою цивільної правоздатності, є тотожним поняттю «припинення юридичної особи».
Отже, будь-які вимоги, спрямовані на втрату юридичною особою цивільної правоздатності, слід визнати різновидами вимог про припинення такої юридичної особи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позиція суду першої інстанції про те, що висновок про наявність при створенні юридичної особи порушень закону має міститися у мотивувальній частині судового рішення, - відповідає положенням чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 грудня 2010 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя І. Л. Желтобрюх
Судді: О.О. Шостак
Я.С. Мамчур
Повний текст ухвали виготовлено 05.04.2011р.